16 січня 2021 року набуває чинності стаття 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який закріплює за українською статус єдиної державної мови, що є обов’язковою для органів державної влади і всіх публічних сфер (від бізнесу – і до освіти) та діловодства на всій території держави. Ключова ідея Закону – громадяни України мають володіти українською мовою. Але при цьому новий закон про державну мову не є каральним – він заохочує громадян України знати українську, створювати україномовний контент і надавати послуги українською; а також передбачає безкоштовні мовні курси для всіх охочих та вільне використання інших мов у приватному спілкуванні.
Мова, писемність, освіта – це ті цеглинки, на яких формується національна ідентичність, суспільство, державні інституції. Знати, берегти і примножувати рідну мову – це моральний обов’язок кожної нормальної людини в суспільстві. І є абсолютно нормальний принцип у кожної держави: саме офіційно визнана державна мова має обслуговувати всі сфери суспільного життя. В Україні, безперечно, державною мовою може бути тільки українська, адже дико не розмовляти своєю національною мовою з будь-яких міркувань. Однак реалії сьогодення, на жаль, свідчать про інше: українське слово де-факто зовсім не домінує на всій території України. Тож мовне питання, без перебільшення, – це питання національної безпеки, а вона завжди на часі.
«Звичайно, якою мовою, де й з ким говорити – особиста справа кожного. Тільки в масштабах країни мовна нестійкість є загрозливою», – наголошує відома українська журналістка Анна Каленська. І в цьому контексті слушною є думка вітчизняної мовознавиці Лариси Масенко: «Основне завдання – за допомогою освіти… відійти від двомовності й, зрештою, через одне-два покоління нормалізувати ситуацію».
Виховання національномовної особистості – це одне з основних завдань закладу освіти. У нашому коледжі освітній простір завжди був і залишається україномовним: викладання – лише українською, методична і наукова робота – українською; спілкування, зрештою, також українською. Але ж рідну мову потрібно вивчати впродовж усього життя! Не можна не погодитися з думкою вітчизняної лінгвістки Марії Волощук, котра стверджує, що «немає у світі такої людини, яка знала б рідну мову бездоганно»: завжди залишається якийсь невідкритий мовний острів, добратися до якого просто не встигаєш, адже мова – живий організм, вона реагує на всі ті зміни, які відбуваються в житті суспільства, а отже, постійно доповнює свою граматику і збагачує словник – найменш консервативний розділ.
І, нарешті, найбільша проблема, яка постійно переслідує кожного з нас, – суржик. На жаль, ми не завжди зосереджуємо свою увагу на нормах, що визначають культуру мовлення і роблять його правильним, чітким, естетичним… Тож на часі розв’язання цієї великомасштабної проблеми. Кілька порад для наших учнів і студентів, які, безумовно, і є представниками того молодого покоління, за яким майбутнє нашої країни і мови зокрема:
звільніться від недолугих мовленнєвих стереотипів на кшталт «мене ж і так розуміють», котрі сковують наше мислення й орієнтують на мовленнєве безкультур’я (пам’ятаймо: суржик – обличчя невігластва!);
дослухайтеся мудрої поради Максима Рильського: «Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде...»;
сформуйте в собі потребу звертатися до словників та довідників, зробіть їх своїми настільними книгами; повірте в дієвість настанови поета: «Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля...»;
візьміть за правило читати щодня (не повідомлення в соцмережах, а хороші книги!) – і ваша пам’ять відбере до вашого словника стільки інформації, що в якусь мить ви здивуєтеся: «Звідки я це знаю?»;
спробуйте відчути смак інтелектуальної роботи на себе, але не примушуйте свій мозок щось запам’ятовувати, бо навіть найменший прояв насильства породжує спротив, і тоді наша пам’ять влаштовує справжній бунт;
вчіться сприймати інформацію з інтересом, створюйте зорові образи прочитаного, пробуджуйте в собі запал дослідника, який добре знає, що під лежачий камінь вода не тече;
засвоюйте значення іншомовних слів і знайте умови їх використання, але не підміняйте ними українські слова: наша мова багата на граматичні форми і відтінки значень, вона має розмаїтий словник і свої, національні засоби милозвучності – тож відчувайте себе в мовленні українцями.
І, нарешті, дослухайтеся мудрої думки відомого мовознавця О. Потебні, який казав, що без доброго знання української мови будь-які українські устремління виявляться збудованими на піску.
Інформаційний центр коледжу
