top of page

На допомогу кураторові

08.05.2024

01.jpg

День пам'яті та примирення

У 8 травня 2024 року Україна разом Європою відзначила День пам'яті та примирення, присвячений вшануванню пам'яті загиблих у Другій Світовій війні, а також перемозі над нацистською Німеччиною та її союзниками. У війні за приблизними оцінками загинуло від 5 до 10 мільйонів українців, було зруйновано майже 700 міст і 28 тисяч сіл.

 

2024 року Україна зустріла День пам'яті під час іншої повномасштабної війни. Відзначаючи 79-ті роковини закінчення Другої світової війни, ми віримо, що в календарях незабаром з'явиться День перемоги над Росією.

Друга світова війна тривала з 1939 по 1945 рік. 7 травня 1945 року командування Третього Рейху підписало акт про капітуляцію Німеччини у Франції, а наступного дня 8 травня документ ратифікували у Берліні. Потім уночі 8 травня на вимогу Сталіна було підписано ще один "Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини". У Москві на той момент уже настало 9 травня.

З того часу в більшості країн Європи День закінчення Другої Світової війни відзначають 8 травня, а в СРСР свято було 9 травня через різницю часових поясів.

 

Багато років Україна продовжувала відзначати День перемоги 9 травня за радянською традицією. Проте у 2023 році Верховна Рада встановила нове свято День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні. Датою урочистості буде 8 травня, як в інших європейських країнах. Символом дня стала квітка червоного маку.

Вічна і світла пам'ять українським воїнам, які віддали свої життя у Другій світовій війні. Пам'ятаємо їхній подвиг і всі злочини гітлерівського режиму. Молимося за наших військових, які борються з російським нацизмом.

06.05.2024

ДЕНЬ МАТЕРІ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ СВЯТА, ДАТА, ЛИСТІВКИ ТА ПРИВІТАННЯ

Den-materi.jpg

Матінко люба, зозуленько мила,

Щирі вітання тобі!

Зичу я щастя, здоров’я і миру

В домі твоєму завжди!!!

ЩО ЦЕ ЗА СВЯТО?

Мама – найголовніша людина в житті кожного. Наші матері дарують нам життя, а потім стають першим зразком для наслідування. Найтепліші спогади дитинства неможливі без мам – вони завжди рятують нас від хвороб та оберігають від неприємностей. До мами ми звертаємось тоді, коли потребуємо справді мудрої й доброї поради, в щирості якої не доводиться сумніватися. Зрештою, в найтяжчі часи, коли здається, що весь світ став ворожим, тільки материнська любов залишається безумовною й незмінною. Для вшанування всіх мам в світі існує добре й зворушливе свято – Міжнародний день матері, який відзначають щорічно в другу неділю травня. Це свято співпадає з Днем матері в Україні.

У 2024 році День матері припадає на 12 травня.


Схожі події:

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ СВЯТКУВАННЯ ДНЯ МАТЕРІ?

Пошана до жінок, які дарують життя, була властива людям з прадавніх часів, тому знаходила вираження в культах богинь-матерів. В Древньому Єгипті поклонялися богині Ісіді, яка правила світом разом зі своїм чоловіком – богом Осірісом та мала сина Гора. Єгиптяни вважали Ісіду взірцем матері, жіночності й вірності.

 

БОГИНІ – МАТЕРІ

В давньогрецьких віруваннях матір’ю всіх богів була Рея – втілення жіночої плодючості й наступництва поколінь, а також богиня комфорту та спокою. За легендою, Рея була дружиною бога Кроноса, якому напророчили загибель від рук власного сина. Тому Кронос вбивав всіх своїх дітей одразу після народження, а коли Рея народила наймолодшого сина – Зевса, вона сховала його від батька на острові Кріт. Подорослішавши, Зевс переміг Кроноса у десятилітній війні і став наступним правителем, розпочавши династію олімпійських богів.

Образ Реї тісно пов’язаний з образом іншої античної богині – Кібели, яку особливо шанували в Древньому Римі. Другим іменем Кібели було Велика Мати. Ця богиня мала владу над повним життєвим циклом – вона дарувала життя, наглядала за своїми дітьми, доки вони були живі, й забирала життя, коли наставав час. Кібела була покровительницею плодючості не тільки людей, а й тварин, а також богинею посівів і збору врожаю. 

Традиції вшанування богинь-матерів в античному світі переросли в раннє християнське свято, відоме як «Материнська неділя». Воно випадало на четверту неділю Великоднього посту й спершу мало дещо інший зміст – цього дня віруючі відвідували ту церкву, яка стала першою в їхньому житті – «материнську». Особливо поширеним цей звичай був у Великобританії. 

ЕНН ДЖАРВІС

Передісторія сучасного Дня матері почалася з досить непростого досвіду материнства американки Енн Джарвіс, яка мала 13 дітей, з яких тільки четверо дожили до повноліття. В XIX столітті це не було чимось винятковим – тоді багато малюків помирали через відсутність щеплень та відповідного лікування. В 1858 році Енн організувала зустрічі матерів з лікарями для вивчення правил санітарії й гігієни, щоб запобігати інфекційним хворобам дітей. Такі зустрічі назвали «робочими клубами».

Пізніше, в роки громадянської війни в США, ці клуби стали об’єднуючою силою для матерів, які надавали допомогу пораненим солдатам обох воюючих сторін. Вже після війни, в 1868 році, Енн Джарвіс заснувала День дружби матерів. Крім того, Енн викладала у недільній школі для дітей, і якось на уроці зауважила, що існує багато пам’ятних днів, присвячених чоловікам, а ось на честь матерів їх майже немає. Дочка Енн Джарвіс, 12-річна Анна, яка була присутня на тому занятті, добре запам’ятала ці материнські слова. 

ДЖУЛІЯ УОРД ХОУ

Ще однією жінкою, яка заклала основу Дня матері, була Джулія Уорд Хоу – поетеса з Бостону. Вражена подіями громадянської та франко-прусської воєн, в 1870 році вона вирішила звернутися до жінок і написала «Прокламацію до Дня матері» – заклик до об’єднання матерів всього світу в боротьбі за мир, а в 1873-му запропонувала щороку відзначати 2 липня як «День миру матерів». Цю версію Дня матері відзначали в Бостоні кілька років, проте зрештою вона втратила популярність.

ВИЗНАННЯ В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Після смерті Енн Джарвіс в 1905 році її дочка Анна вирішила зробити все для того, щоб запровадити святкування Дня матері. Жінка розгорнула справжню кампанію – надіслала листи президенту, громадським діячам, заручилася фінансовою підтримкою власника універмагу в Філадельфії Джона Воннамейкера. В другу неділю травня 1908 року в церкві міста Графтон, де колись викладала в недільній школі Енн Джарвіс, відбулася спеціальна служба на честь Дня матері. Того ж дня в Філадельфії, в залі універмагу Воннамейкера, святковий захід з вшанування матерів зібрав тисячі відвідувачів. 

Зусилля Анни Джарвіс не були марними – до 1912 року День матері стали відзначати по всій країні, а в 1914 році Президент США офіційно визнав День матері. З роками свято неминуче набувало дещо комерціалізованого характеру – на ньому стали заробляти продавці квітів, листівок, солодощів. Це не подобалося його засновниці Анні Джарвіс, тому вона навіть намагалася переконати уряд викреслити свято з національного календаря. На щастя, цього не сталося. Після першої світової війни День матері почали відзначати по всій Європі: в Німеччині, Швеції, Данії, Норвегії, Чехословаччині. Зараз це свято – міжнародна подія, яку відзначають в багатьох інших країнах.

 

ДЕНЬ МАТЕРІ В УКРАЇНІ

Українці почали відзначати це свято в 1928 році, щоправда, перше святкування відбулося в канадській діаспорі. Проте вже наступного року за ініціативою письменниці Олени Кисілевської День матері відзначали у Львові та Тернополі, а згодом – на всій території західної частини України. З 1939 року День матері був заборонений радянською владою. Повернулося це травневе свято в нашу країну тільки з настанням незалежності, а на державному рівні його визнали в 1999 році.

 

РЕЛІГІЙНЕ ПІДҐРУНТЯ СВЯТА

Святкування Дня матері має важливе значення в християнській вірі, оскільки припадає на місяць Пресвятої Богородиці. Це свято дозволяє людям шукати заступництва і допомоги Божої Матері, висловлюючи при цьому вдячність за самовідданість матерів. Травень також знаменує початок весни, час, коли Мати-Природа прикрашає землю яскравими квітами. Цей символізм перегукується з самовідданою та дбайливою природою материнства, яку вшановують і відзначають у День матері. Український народ з особливою пошаною ставиться до Діви Марії, яка з давніх часів була невід’ємною частиною його суспільного устрою та менталітету.

 

ІСТОРІЯ СВЯТА

  • 1868

Енн Джарвіс заснувала День дружби матерів – як засіб примирення колишніх супротивників після громадянської війни.

  • 1873

Запровадження Джулією Уорд Хоу Дня миру матерів.

  • 1908

Перше святкування Дня матері, організоване Анною Джарвіс.

  • 1914

Президент США Вудро Вільсон підписав закон, згідно з яким День матері став офіційним святом в країні.

  • 1920

В США з’явилися перші листівки до Дня матері, випущені компанією Hallmark.

  • 1999

10 травня 1999 року указом Президента України було вирішено один день у році присвятити вшануванню матерей і призначити святкування цього свята на неділю травня.

 

ЧАСТІ ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ ПРО ДЕНЬ МАТЕРІ

ЯКІ КВІТИ Є СИМВОЛОМ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ МАТЕРІ?

Спершу, за задумом Анни Джарвіс, вдячність до матерів символізували гвоздики. Червоні слід було дарувати живим матерям, а білими – вшановувати пам’ять померлих. На церковну службу до першого Дня матері в пам’ять про Енн Джарвіс її дочка відправила 500 білих гвоздик. Зараз до гвоздик, які традиційно дарують мамам у це свято, долучилися троянди та інші квіти. 

ЯКИЙ СЕРЕДНІЙ ВІК МАТЕРИНСТВА В СВІТІ ТА В УКРАЇНІ?

Середній вік мешканок Європи, які народжують першу дитину, складає 29 років, в США матерями стають в середньому в 27 років, українки зважуються на материнство дещо раніше – в середньому в 25-річному віці. При цьому всюди існує тенденція до збільшення віку першого материнства.

НАСКІЛЬКИ ПОПУЛЯРНИМ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ДЕНЬ МАТЕРІ НА СВОЇЙ БАТЬКІВЩИНІ – У США?

Це свято вважається в Сполучених Штатах третім за рівнем популярності після Різдва та Хануки. Приблизно чверть всіх річних продажів квітів припадає в цій країні саме на День матері, а на подарунки матерям у 2018 році американці витратили близько 23 мільярдів доларів.

ЯКИЙ ПОДАРУНОК ДО ДНЯ МАТЕРІ Є НАЙПОПУЛЯРНІШИМ?

Найчастіше в цей день мамам дарують квіти й вітальні листівки. Також популярними подарунками є солодощі, альбоми для фотографій, ювелірні прикраси, гарні речі для дому. Але найголовнішим подарунком для мам у всі часи є увага й любов їхніх дітей.

ЯК СКЛАЛОСЯ ЖИТТЯ ЗАСНОВНИЦІ ДНЯ МАТЕРІ – АННИ ДЖАРВІС?

Жінка, яка заснувала свято всіх матерів, сама так і не вийшла заміж і не стала матір’ю. На кампанію з популяризації Дня матері Анна Джарвіс витратила весь свій спадок, але невдовзі розчарувалася в його ідеї, бо на ній стали заробляти флористи та інші підприємці. В кінці життя жінка не мала засобів до існування, втратила зір і померла в благодійній лікарні в 1948 році.

ЯК СВЯТКУЮТЬ ДЕНЬ МАТЕРІ?

В кожній країні традиції святкування цього дня загалом схожі. В європейських країнах та США свято відзначають з квітами, листівками, подарунками й сімейними трапезами, концертами, виставами для мам за участю їхніх дітей, спеціальними церковними служіннями. Зазвичай в другу неділю травня діти намагаються звільнити своїх матусь від домашніх клопотів, наприклад, самостійно готують вечерю.

Існують і деякі особливості, наприклад, в Німеччині за часів Другої світової війни в День матері жінки отримували нагороди у вигляді медалей – золотих, срібних або бронзових, в залежності від кількості дітей, яких вони виростили. Зараз німецькі традиції є звичними для більшості країн – яскраві букети, родинні зібрання та подарунки. День матері в Японії спочатку пов’язували з днем народження дружини імператора, проте згодом воно стало святом всіх мам. Австралійці ж вітають в День матері не тільки мам, а й тітоньок та бабусь.

Українці долучаються до святкування Дня матері в загальноприйнятих традиціях – вітають своїх матерів, з вдячністю й любов’ю дарують їм квіти й подарунки. Ті, хто знаходиться далеко від своєї мами, обов’язково телефонують, а якщо є можливість навідати найріднішу людину, обов’язково її використовують. Прекрасною ідеєю в День матері може стати організований дітьми родинний обід, похід разом з мамою в ресторан чи в кіно. Подарунок слід обирати залежно від маминих уподобань, але завжди поза конкуренцією залишаються подарунки, зроблені своїми руками, а також власноручна випічка – святковий торт або тістечка. 

ЧОМУ МИ ЛЮБИМО ЦЕЙ ДЕНЬ? 

Завжди приємно обирати подарунок, букет та листівку для дорогої й близької людини, яку знаєш все життя. При цьому кожен розуміє, що мама зрадіє будь-якому прояву уваги від своєї дитини, навіть якщо син чи донька привітають її просто на словах і по телефону.

В День матері завжди згадується дитинство, повертається відчуття батьківського дому, спомини про смачні аромати маминих страв, перші прочитані нею казки, прогулянки лісом чи морські подорожі. Саме завдяки нашим мудрим і люблячим мамам в ранні роки ми відчували себе захищеними та впевненими в тому, що навколишній світ є дружнім і безпечним.

Також це свято є чудовим приводом для того, щоб зібратися всією родиною й відчути себе частиною великого роду, наступником багатьох поколінь своїх предків. Приємно також привітати всіх своїх близьких, які пізнали щастя материнства – сестер, племінниць, тітоньок та бабусь. 

Зрештою, нам подобається відзначати День матері просто тому, що ми дуже любимо своїх матерів, адже для кожного з нас мама – найкрасивіша, найдобріша і найрозумніша в світі людина. Тому в День матері, як і в кожен інший день, ми щиро бажаємо своїм мамам міцного здоров’я й щастя на довгі роки.

22.04.2024

ч1.jpg

38-і роковини

Чорнобильської катастрофи

То не зорі, небо там навпіл 

Чорним димом, згарищем палало 

Атом з Прип’яті розжарений летів, 

Все живе із болем помирало …

Юлія Хандожинська «Чорнобиль»

Чорнобильська АЕС - первісток атомної енергетики України - символ найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. 

26 квітня 2024 року Україна і світ відзначатимуть 38-у роковину Чорнобильської катастрофи та Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.

Чорнобильська атомна електростанція, 26 квітня 1986 року, — планове виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через декілька секунд, а саме о 1-23-47 за Київським часом, в результаті різкого стрибка напруги, з різницею у дві секунди, відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції.

Це найбільша техногенна аварія в історії людства, яка за своїми масштабами не має аналогів. Катастрофа була настільки глобальна, що їй присвоїли 7-й рівень небезпеки за міжнародною шкалою ядерних подій (INES). У результаті хімічного вибуху на ЧАЕС був повністю зруйнований атомний реактор, у навколишнє середовище потрапили 520 небезпечних радіонуклідів, а хмара, що утворилася, рознесла їх далеко за межі України. За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації. Згідно з офіційними даними, радіоактивному опромінюванню піддалися майже 8 400 000 мешканців України, Білорусі та росії, що перевищує чисельність населення Австрії.

Забруднено близько 155 000 кв. км території, що складає майже половину загальної площі території Італії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52 000 кв.км, а це більш ніж площа території Данії, забруднені цезієм-137 і стронцієм-90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років, відповідно. Майже 404 000 людей були переселені, проте мільйони, як і раніше, живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює цілу низку небезпечних наслідків.

Трагедія призвела до забруднення понад 145 тис. км. території України, що привела до довготривалого забруднення величезних територій радіонуклідами, які накопичилися в ґрунті, воді і організмах. На Україну припало ¼ усіх випадків радіаційного ураження: від аварії постраждало близько 5 млн. людей, радіоактивне зараження зазнали 2,3 тис. населених пунктів в 12 областях України. Завдяки потокам повітря, вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Великобританія та інші країни, а вже в травні 1986 року радіоактивні ізотопи спостерігалися в усіх країнах північної півкулі, на акваторіях Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів.

Для її ліквідації було залучено сотні людей, які виявили неабияку мужність та самовідданість, виконуючи свій професійний і громадянський обов'язок. Саме тому в цей день ми вшановуємо пам’ять тих героїв – персоналу ЧАЕС, пожежників, військовослужбовців, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків цієї аварії.

Уклінно вдячні кожному, хто виявив свою жертовність у боротьбі з безпосередніми наслідками катастрофи, розуміючи всю її небезпеку. Чорнобильська аварія стала величезною трагедією та найбільшою екологічною катастрофою 20-го століття. Ця подія нагадує людству про ту відповідальність, яку людство несе за долю всієї планети; ставши трагічним уроком, вона показує, що ядерна енергія, яка вийшла з-під контролю, не визнає кордонів. На жаль, її відгомони будуть звучати ще довго й позначаться не на одному поколінні людей. 

Нашій країні довелося багато зробити для ліквідації наслідків лиха, у тому числі ціною героїчних зусиль сотень тисяч ліквідаторів аварії, які заплатили за це своїм життям і здоров'ям. Цього ніколи не можна забувати.

15 грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було припинена, а у вересні 2003 року на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав держав СНД підтримала цю пропозицію.

Проте, у зв’язку із повномасштабною агресією росії проти України, світ опинився під новою ядерною загрозою. Окупанти п’ять тижнів перебували на Чорнобильській АЕС, а ЗМІ інформували про локальні пожежі в Чорнобильській зоні, загасити які Україна не могла через окупантів. До того ж, станція залишалася без електрики, яка необхідна, зокрема, для охолодження відпрацьованого палива. 

При аваріях на АЕС найбільш тяжкими є медичні наслідки (кількість постраждалих та рівень їх ураження). Сьогодні, майже через 38 років після події, ми знаходимося у віддаленому періоді після аварії на ЧАЕС, яка свого часу торкнулася буквально усіх жителів України. Ефекти Чорнобильської катастрофи дуже багато в чому нагадують наслідки для здоров'я після бомбардування Хіросіми і Нагасакі. У Японії досі зберігається дещо підвищений рівень захворювання на лейкемію. Лейкемія відмічена також у учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. У нас пік захворюваності на лейкемію припав на перші 20 років після аварії на ЧАЕС, потім частота цього захворювання поступово знизилася, але зараз знову підвищується за рахунок вікового чинника у ліквідаторів та ненависної війни з росією.

 Серед захворювань, які розглядають як ранні радіаційно-індуковані форми раку, особливе місце займає рак щитовидної залози. Щороку діагностують 400 нових випадків цього захворювання у осіб, які під час аварії були дітьми. Наступний серйозний наслідок - рак молочної залози, який теж відноситься до ранніх радіаційно-індукованих форм раку. Ще одна проблема, що вимагає пильної уваги, - це серцево-судинні і цереброваскулярні захворювання…

Багато людей вже змирилися з тим, що нічого зробити неможливо, а військові дії ще більше погіршують ситуацію. Медицина зараз знаходиться в важкому стані, як і уся країна. Наслідки аварії на ЧАЕС не закінчилися, а війни тим більше, то і проблеми, на жаль, будуть наростати.

15.04.2024

20 КВІТНЯ – ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ ДОВКІЛЛЯ

PDF.PNG
PDF.PNG
День довкілля.jpg

Матеріал підготувала Ольга Бобир, 
куратор 41-Ж групи

Коли тобі погано – прислухайся до природи.

Тиша світу заспокоює краще, ніж мільйони непотрібних слів.

Конфуцій

Всеукраїнський день довкілля відзначають в Україні щорічно у третю суботу квітня, починаючи з 1999 року, згідно з Указом Президента України «Про День довкілля» від 6 серпня 1998 року № 855/98.

Головна мета свята – проведення заходів, спрямованих на поліпшення стану навколишнього середовища (очищення водних джерел, озеленення територій, збереження заповідних об’єктів) та поширення екологічних знань задля підвищення рівня екологічної свідомості українців.

Спочатку свято було задумано для того, щоб відзначити Стокгольмську конференцію з довкілля, яка стала однією з найважливіших в історії екологічного руху. Цього дня була заснована UNEP (United Nations Environment Network) – Екологічна програма ООН, яка зараз є основним організатором та ідеологом Дня довкілля.

Це свято нагадує людям про особисту відповідальність за збереження та відновлення навколишнього середовища, що страждає від результатів життєдіяльності людини.

Довкілля – це всі живі та неживі об’єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині. Земля, вода, повітря, флора і фауна – все це довкілля, на стан якого впливає маса чинників – від кинутого на землю недопалка, папірця до величезних сміттєзвалищ і височезних труб промислових комплексів, що отруюють димом повітря мегаполісів; від убитого заради бивнів слона десь у Центральній Африці до вирубаних декількох гектарів лісу у Закарпатті.

Здоров’я людини безпосередньо залежить від стану довкілля – чистоти повітря, ґрунту, води. Забруднене навколишнє природне середовище стає джерелом виникнення хвороботворних мікроорганізмів та небезпечних шкідливих речовин, що потрапляють в організм людини і спричиняють тяжкі наслідки для здоров’я.

У кожному сучасному місті в результаті життєдіяльності людей утворюється багато промислових і побутових відходів, що отруюють довкілля.

Тому людині необхідно змінити своє неконтрольоване споживацьке ставлення до природних ресурсів, замінити його турботою та уважним ставленням до живого. Не слід чекати на державну ініціативу. Турбота про довкілля починається з кожного особисто, родини, власного будинку, вулиці.

Головну загрозу довкіллю становить Людина – її байдужість, безкультур’я і безмежна жадібність.

Ми є свідками довгострокових наслідків однієї з найбільших техногенних катастроф у світі – аварії на Чорнобильській АЕС. Ми бачимо водойми, що міліють та цвітуть. У багатьох містах ми дихаємо повітрям, яке несе загрозу нашому здоров’ю. Ми все більше відчуваємо на собі наслідки зміни клімату: аномальну спеку, масштабні зливи та снігопади, пилові бурі, нестачу води. Ми спостерігаємо за тим, як на тимчасово окупованих територіях Донбасу та Криму накопичуються серйозні екологічні проблеми. Ми не можемо без болю дивитися на рани, що завдаються природі від вирубок лісу в Карпатах та нелегального видобутку бурштину. Ми накопичуємо мільйони тон сміття і скидаємо його на звалища.

Україна є однією із найменш забезпечених водними ресурсами країн Європи, де крім цього щороку спостерігається “цвітіння” водойм – від дрібних струмків та озер до головних річок та морів. Причиною цьому є надмірна концентрація поживних речовин (азоту, фосфору й калію), що надходить в значній частині з полів після внесення добрив та місць зберігання гною й посліду з тваринницьких ферм.

Інтенсивне сільськогосподарське виробництво та промислове тваринництво, є причиною багатьох екологічних викликів: виснаження природних ресурсів, забруднення повітря, води, ґрунтів, неетичного ставлення до тварин, а також глобальної зміни клімату.

В Україні через промислове забруднення щороку помирає близько 58 тисяч людей, забруднення повітря залишається основною причиною. Україна також посідає 4-те місце в світі за рівнем економічних збитків від забруднення повітря. У 2018 році ми втратили 5,8% ВВП через захворюваність та смертність, викликані токсичним забрудненням атмосфери: це близько 250 мільярдів гривень або ж річний бюджет МОЗ.

Транспорт спричиняє 25% викидів парникових газів в атмосферу, що призводить до зміни клімату та забруднення повітря у містах. Найбільше викидів виробляють приватні автомобілі.

Спалення викопного палива, зокрема вугілля, впливає на зміну клімату, забруднює довкілля та загрожує здоров’ю населення. Шахти, заводи та застарілі вугільні електростанції щохвилини викидають сотні кілограмів небезпечних парникових газів та токсичних речовин в атмосферу, воду та ґрунт.

Екологічну загрозу становлять використані батарейки. Зараз в Україні збирається приблизно 1% батарейок. Інші 99% безконтрольно потраплять у природу, де вони розкладаються та забруднюють ґрунт важкими металами. Через підземні води токсичні речовини розповсюджуються на довгі кілометри та забруднюють землю, в якій ми вирощуємо їжу, а значить отруюють і нас самих.

Проблема накопичення відходів виробництва і споживання є однією з провідних загроз екологічній безпеці нашої країни. За різними оцінками, в Україні 4-7% території завалено сміттям. Відповідно до Закону України «Про відходи», усі зобов’язані сортувати сміття. Як пояснює еколог Олександр Соколенко, усі, згідно із законом, мають це робити, але необхідне також нове законодавство із самим механізмом збирання відходів, класифікації, переробки і безпечної утилізації.

Українська природа є ще однією жертвою російської агресії. Війна вплинула кожний компонент довкілля – тваринний і рослинний світ, воду, повітря, ґрунт. Наслідки цього негативного впливу будуть довгостроковими та матимуть не лише локальний, а й глобальний характер. За останніми скромними оцінками, збитки довкіллю України від війни становлять 1,35 трлн. гривень Внаслідок нападу росії постраждали 20% природоохоронних територій України загальною площею близько мільйона гектарів.

У зоні ризику опинилися 2,9 млн. гектарів Смарагдової мережі – територій, які потребують охорони на загальноєвропейському рівні. За словами екологів, ці території відіграють важливу роль у захисті біорізноманіття та збереження клімату. Смарагдова мережа захищає бурого ведмедя, чорного лелеку, рись, орлана-білохвоста та сотні інших видів тварин та рослин.

Під загрозою знищення знаходяться 16 Рамсарських об’єктів площею майже 600 тисяч гектарів. Вони мають статус водно-болотних угідь міжнародного значення завдяки їхньому унікальному біорізноманіттю.

Під окупацією зараз залишаються 8 заповідників та 10 національних природних парків. Серед них Чорноморський біосферний заповідник (розташований на території та акваторії Херсонської та частково Миколаївської областей), біосферний заповідник «Асканія-Нова», Азово-Сиваський національний природний парк, парк «Олешківські Піски», парк «Джарилгацький» (Херсонська область).

Війною охоплено близько 3 мільйонів гектарів лісу в Україні. Приблизно 23,3 тисячі гектарів лісів випалено, частину з них втрачено.

Внаслідок російських ударів по нафтобазах, складах паливно-мастильних матеріалів згоріло понад 680,6 тисячі тонн нафтопродуктів, які забруднили повітря небезпечними речовинами. За підрахунками екологів, під час горіння нафти виділяється приблизно стільки ж атмосферного забруднення, скільки виробляє весь транспорт Києва за місяць.

Крім того, у повітря потрапило понад 38 тисяч тонн викидів від горіння російської техніки та утворилося понад 352 тисячі тонн відходів, які забруднюють не лише повітря, а й землю.

Загалом через лісові пожежі, від горіння нафтопродуктів та займання промислових об’єктів, викиди в атмосферне повітря вже перевищили 67 млн. тонн.

Також внаслідок бойових дій гинуть рослини та дикі тварини.

Ще одна проблема – заміновані території. На даний момент розмінування потребує приблизно 200 тисяч квадратних кілометрів. У Мінекології зазначають, що розриви мін призводять до забруднення ґрунтів важкими металами – свинцем, стронцієм, титаном, кадмієм, нікелем. Іноді це робить ґрунт непридатним для подальшого сільськогосподарського використання.

 

7 порад, як зберегти довкілля

Кожен із нас може долучитися до збереження навколишнього середовища. Для цього не треба навіть щось особливе робити, просто – не бути байдужим і вболівати за нашу державу і за нашу планету.

1. Відмовитися від поліетиленових пакетів – екологічно та економічно

За даними ООН, приблизно 5 трильйонів поліетиленових пакетів споживаються у світі щороку, або близько 10 мільйонів – щохвилини. Наразі, близько 60 країн світу почали боротьбу із пластиком на законодавчому рівні. І основним об’єктом цієї боротьби стали поліетиленові пакети, і, в певній мірі, пінопласт. Але боротьбу із поліетиленовими пакетами можна розпочати самостійно, просто зменшивши їх споживання. Наприклад, в магазині замість них можна використовувати багаторазові торбинки. Це не тільки зменшить кількість споживаного вами поліетилену, а й допоможе заощадити.

 

2. Відмовитися від одноразових пляшок та посуду

Лише 9 відсотків усіх пластикових відходів, які були коли-небудь вироблені, були перероблені. Пластикові пляшки, одноразовий посуд – ми зустрічаємося з цими одноразовими виробами кожного дня. І їх використання можна легко обмежити. Замість того, щоб купувати воду у пластикових пляшках, можна придбати пляшку багаторазового використання і носити воду з собою. Замість одноразового посуду – звичайний.

3. Бути енергоефективним у побуті

Відповідно до звіту Міжнародного енергетичного агентства, глобальні викиди вуглекислого газу при виробництві енергії у 2017 році зросли до 32,5 гігатонн, встановивши рекорд. А поліпшення світової енергетичної ефективності у 2017-му різко сповільнилося (глобальна енергоємність зросла лише на 1,7% в 2017 році, порівняно із середнім показником в 2,3% протягом останніх трьох років), відмічається у звіті.

 

Як берегти енергію у побуті? Існує безліч простих методів, які ще й дуже допоможуть заощадити. Наприклад, оптимальне освітлення. Вдень по-максимуму використовуйте ресурси природного світла. Коли вже вмикаєте світло ввечері, робіть це тільки там, де це необхідно (навіщо платити за освітлення цілої квартири, якщо ви знаходитесь тільки в одній кімнаті?). Використовуйте енергозберігаючі лампи – вони служать довше і споживають менше енергії, ніж звичайні.

4. Обирати найбільш екологічній транспорт

Типовий легковий автомобіль викидає приблизно 404 грами вуглекислого газу на милю (1,6 км). Протягом року середньостатистичне авто викидає 4,6 тонн вуглекислого газу. Такі дані наводить Агентство охорони довкілля США. Замість використання персональної автівки, можна їздити на роботу на громадському транспорті. А ще краще – на велосипеді або пішки. Це не тільки екологічно, а ще й безкоштовно. Бонус в такому випадку – скинуті калорії. Людина, яка їде до роботи з дому на велосипеді, тратить 220 калорій, а коли йде пішки – 440 калорій.

5. Економити воду

Свіжа, чиста вода – це обмежений ресурс. 2.1 мільярди людей у світі не мають доступу до безпечної питної води, відповідно до даних Всесвітньої організації охорони здоров’я. Економити воду, насправді, не так важко. Замість ванни, можна прийняти душ. Поки чистите зуби, закривайте воду. Вимикання води, поки ви чистите зуби два рази на день, може зберегти 30 літрів води на день – а це 900 літрів на місяць – повідомляє Агентство охорони довкілля США.

6. Купуйте менше та не викидайте

Досить часто стається так, що речі, які ми купуємо, стають нам невдовзі непотрібними. Що з ними робити? Викидати? У США є традиція залишати непотрібні речі побуту або книги в загальнодоступних місцях. На вулицю виставляють навіть непотрібні меблі, а той, кому вони потрібні, підбирає. Таким чином здійснюється “кругообіг речей в природі”, що зменшує кількість сміття.

 

7. Сортувати сміття і віддавати на переробку

Замість того, щоб скло, пластик та папір опинилися на смітнику чи в океані, вони можуть бути перероблені на інші продукти. Для цього ми маємо сортувати відходи та викидати їх у спеціальні смітники для переробки. Віддавати на переробку можна такі речі як папір, батарейки, пластик, скло та багато іншого.

Отже, кожен із нас має пам’ятати про особисту відповідальність за збереження та відновлення навколишнього середовища і все робити для того, щоб наш життєвий простір був екологічно чистий.

01.04.2024

02.webp

Година куратора групи до Дня здоров’я
"Здоровий спосіб життя:

забезпечення фізичного, психічного

та соціального благополуччя".

Матеріал підготувала Надія Бакалець, 
куратор 11- Д групи

Хоча більшість людей усвідомлюють той факт, що вони повинні приділяти пильну увагу своєму здоров’ю, це не обов’язково означає, що вони будуть це робити.  Сьогодні ми  раді поділитися з вами 15 захоплюючими лайфхаками, які допоможуть вам  попіклуватись про зміцнення здоров'я та відкрити нові можливості для активного та  радісного життя. 


Читайте далі, щоб отримати важливі поради, які легко  впровадити у повсякденному житті та забезпечити баланс, енергію та  відчуття добробуту на всіх рівнях. Вперед до здорового, щасливого і  впевненого життя!

 

#1. Розпочніть свій ранок з води з лимоном

Починайте кожен ранок зі склянки води зі свіжовичавленим лимоном або лимонною олією! (Переконайтеся, що вона їстівна, 100% натуральна олія, а не щось синтетичне, якщо ви обираєте ефірну олію.)


Вода з лимоном має так багато переваг, але головна причина її пити полягає в тому, що вона очищає вашу систему від токсинів, підщелачує ваше тіло та забезпечує належну роботу травної системи.


Це дасть вам більше енергії, допоможе боротися із запаленням і забезпечить вам цілком природне зміцнення здоров’я.

#2. Попотійте, перш ніж прийняти душ

Ви знаєте, що щоденні вправи ідеальні, але в деякі дні може здаватися, що додаткового часу НЕМАЄ. Введіть в ваш режим сеанс потіння перед душем 😅.


Поставте собі за мету спершу «заробити» свій душ, попотівши, випадами, віджиманнями, присіданнями тощо. 


Через кілька хвилин ви налаштуєте свої м’язи в тонус, зарядитеся енергією на день і, можливо, заохотите себе зробити фізичні вправи важливішою звичкою протягом решти тижня.


#3. Медитуйте, щоб очистити свій розум

Щоденна п'ятихвилинна медитація приносить велику користь: ті, хто займається щоденними медитаціями, відчувають менше стресу, краще сплять і мають покращену імунну функцію порівняно з тими, хто цього не робить.


Особливо корисно медитувати на початку тижня, щоб зібратися з енергією та почати насичений тиждень зі спокійним наміром.


#4. Прийміть холодний душ

Звичайно, гарячий душ створює розкіш і зігріє вас у зимовий день, але що ще він вам може запропонувати? Гм, нічого. А ось холодний душ має вражаючий набір переваг. І вам не потрібно нічого, крім чималої дози сили волі, щоб скористатися ними. 


Один холодний душ на день (тепла вода не втече) покращить кровообіг, прискорить метаболізм, звузить пори, підвищить імунітет і бадьорість, а також прискорить відновлення після важкого тренування. Щоб полегшити собі цю процедуру, чергуйте гарячу та холодну воду, так званий «шотландський душ». Або перейдіть на холодну воду на останні пару хвилин, як у фільмах про Джеймса Бонда.


#5. Спробуйте інтервальне голодування

Ви вже певною мірою поститесь, не замислюючись про це, але 8 годин, мабуть, є вашою нормою, 6-7 годин, якщо ви перекушуєте пізно вночі. Доведено, що тривалі періоди голодування допомагають організму виводити токсини, скинути кілограми та навіть уповільнити старіння. Не можете винести ідею про 24 години без їжі? Спробуйте техніку 16:8, більш цивілізований підхід до голодування, який передбачає нормальне харчування, скажімо, до 7 вечора, а потім натще (можна каву, чай і воду) до 11 ранку наступного дня. Виберіть будь-який 16-годинний період. Якщо ви намагаєтеся схуднути, уникайте переїдання після закінчення періоду голодування; просто відновіть своє звичайне харчування. Так, спочатку ви будете голодні, але адаптація не займе багато часу.


#6. Їжте, не відволікаючись

Для більшості з нас час приймання їжі відбувається за кількома завданнями: ми бездумно жуємо чипси, скануючи Facebook, або на одному подиху з'їдаємо тарілку макаронів, дивлячись Netflix. Усвідомлене харчування – це практика виділення повної уваги досвіду приймання їжі: розпізнавати сигнали голоду та насичення, помічати свої емоції, спостерігати за ароматами, смаками та текстурою їжі. Коли ви їсте уважно, ви природним чином сповільнюєтесь, їсте менше та насолоджуєтесь покращеним травленням. Перший крок до того, щоб стати усвідомленим їдцем, — це усунути відволікаючі фактори, тому закрийте ноутбук, відкладіть телефон, вимкніть телевізор і повністю зосередьтеся на їжі перед собою.


#7. Переводьте погляд вдалину

Коли ви дивитеся поблизу (як зараз), циліарні м’язи ваших очей скорочуються і залишаються такими. Згодом ці м’язи втомлюються, викликаючи напругу очей і головний біль. Однак коли ви дивитеся вдалину, циліарні м'язи розслабляються. Це тому, що ми еволюціонували як мисливці та збирачі; наші очні м’язи найбільш розслаблені, коли ми використовуємо зір удалину. Отже, кожні 20 хвилин, коли ви прикуті до комп’ютера, телефону, книги чи телевізора, візьміть за звичку робити 20-секундну перерву, щоб подивитися якнайдалі.


#8. Відпочивайте від технологій

За винятком дітей раннього віку та людей, які живуть поза електромережею, більшість із нас бореться з певним ступенем залежності від технологій. Ми налаштовані реагувати на те, що наші пристрої підглядають за нами, але часто ігноруємо відстежування кількості часу проведеного в контакті з гаджетами. 


Крім того, наша цифрова залежність сприяє стресу, депресії та депривації сну. На пару годин щодня тримайте свої пристрої подалі з поля зору та чутності, забезпечуючи собі інформаційну гігієну, та пограйте в настільну гру, почитайте справжню книгу, приготуйте що-небудь, підіть на каву, погуляйте в парку або (ах!) поговоріть з ким ти живеш. Ви можете бути здивовані тим, наскільки розслаблюючим  є відчуття, коли ви не пов’язані з технологіями. 


#9. Випийте чашечку кави

Десятиліттями кава то вважалась найважливішим напоєм, то втрачала прихильність експертів у галузі охорони здоров’я, але останні наукові дані схилили терези на її користь. Сьогодні консенсус полягає в тому, що кава корисна для вас — чудова новина для 62% українців, які п’ють її щодня. Тим не менш, будьмо впевнені, що ми всі уявляємо один і той же напій: чорну каву. Забудьте про молоко, збивання, карамельний соус і цукор. Щоб отримати переваги для здоров’я, такі як зниження ризику раку, покращення розумової концентрації та можливий захист від хвороби Альцгеймера, випивайте від 1 до 3 чашок не дуже міцної чорної кави щодня.


#10. Сплануйте свій день
Планування дня грає ключову роль у зміцненні здоров'я, оскільки допомагає нам ефективно використовувати наш час і ресурси для досягнення фізичного і психологічного благополуччя. Перш за все, планування дозволяє нам включити регулярну фізичну активність у наш розклад. Визначення конкретного часу для тренувань допомагає забезпечити постійну фізичну активність, що є важливим для зміцнення м'язів і кісток, поліпшення кардіоваскулярної системи, підтримки здорової ваги та загального фізичного стану. Планування також дозволяє нам варіювати види фізичної активності, включаючи аеробні вправи, силові тренування та розтяжку, для досягнення комплексного зміцнення організму.


Крім того, планування дня дозволяє нам зосередитися на здоровому харчуванні. Встановлення регулярного розкладу прийому їжі допомагає уникнути перекусів та непотрібного перекидання в їжу. Визначення конкретного часу для сніданку, обіду, вечері та перекусів допомагає нам підтримувати збалансоване харчування, забезпечувати необхідну кількість калорій та живильних речовин. Планування також дає можливість заздалегідь підготувати здорові страви та переконатися, що ми маємо вдома необхідні продукти для здорового харчування. Це сприяє зміцненню нашої імунної системи, забезпечує оптимальний рівень енергії і підтримує загальний стан здоров'я.


#11. Дізнайтеся щось нове

Зв’язки між нервовими клітинами нашого мозку (нейронами) здатні розмножуватися та зміцнюватися з віком, але лише якщо ми продовжуємо надсилати їм нову інформацію. Тож прагніть навчитися чогось нового — можливо, поставте мету, яка вас трохи лякає, як-от навчитися писати японською чи програмувати на Ruby — і займайтеся цим щодня. Варіантам онлайн-навчання немає кінця, тож почніть нарощувати м’язи у своїй голові! А ефективніше вивчати нову інформацію вам допоможе стаття "10 Лайфхаків Для Швидкого Та Ефективного Вивчення Нової Інформації".


#12. Щогодини робіть перерву від роботи

Якщо ви приходите за свій стіл о 8 ранку і ледве встаєте до 5 вечора, ви не тільки непродуктивні, ви також шкодите своєму фізичному та психічному здоров’ю. Людський мозок погано здатний зосереджуватися протягом тривалого часу, а людське тіло не створене для того, щоб сидіти цілий день, то чому б не використати ці два факти? 


Згідно з дослідженням, найпродуктивніші люди працюють з інтенсивною концентрацією протягом 52 хвилин, а потім повністю перериваються на 17 хвилин. Використовуйте ці 17 хвилин для прогулянки , що не тільки протидіятиме стресу, пов’язаному з сидячим (або стоячим) спосообом життя, але також посилить приплив крові до мозку, сприяючи творчому мисленню та вирішенню проблем. Це безпрограшний варіант!


#13. Посмійтесь від душі

Абсолютно жоден учений не може заперечити неймовірну користь сміху для здоров’я. Багато медичних працівників вважають сміх одним із найкращих природних ліків як для психічного, так і для фізичного здоров’я: від зміцнення вашої імунної системи та зниження стресу до зменшення болю та профілактики серцевих захворювань. Як сміятися, коли тобі просто не смішно? Пограйте з собакою, подивіться стендап-комедію, насолодіться парою вірусних дитячих відео. Або відвідайте заняття з йоги сміху. Дослідження показують, що груповий сміх перевершує одиночний сміх, допомагаючи перетворити «вимушений сміх» на справжній сміх.


#14. Робіть 10-хвилинне тренування HIIT

Захоплення аеробікою 80-х років подарувало нам чудові навички та пробіжки з високими колінами, але це також може стати причиною поширеної помилки: якщо ви не збираєтеся тренуватися протягом 60 хвилин поспіль, вам не варто застібати пов’язку на голову. Почніть інтервальне тренування високої інтенсивності (HIIT), яке за добре сплановані 10 хвилин може зруйнувати одну годину степ-класу. Поки ви регулюєте частоту серцевих скорочень у потрібних зонах, ви можете отримувати надзвичайно ефективне тренування щодня. 


#15. Зробіть 10 хвилин розтяжку і самомасаж

Якщо ви проводите більшу частину свого дня за столом або за кермом автомобіля, вас чекає біль і скутість — або, можливо, ви вже це відчуваєте. Хронічне сидіння - це швидкий квиток до хронічного болю. Але ви можете подолати біль у спині, головний біль від напруги та загальну скутість за допомогою швидкої щоденної процедури самомасажу та розтяжки. 


Ні, «самомасаж» не означає розминання власних м’язів (не весело!); це означає катання на пінопластовому ролику, м’ячі для лакросу або парі тенісних м’ячів, склеєних скотчем. Ці недорогі засоби покращують кровообіг і розгладжують напружені місця в м’язах і сполучних тканинах, полегшують біль і покращують осанку.

17.03.2024

1.jpg

20 березня - Всесвітній день Землі

День Землі – назва, яку використовують щодо різних заходів, що їх проводять навесні з метою спонукати людей бути уважнішими до тендітного і вразливого довкілля планети Земля. Також «День Землі» – громадянська ініціатива, відкрита для приєднання будь-яких людей, груп і організацій.

Є два основні періоди проведення цього свята – у березні (ближче до весняного рівнодення) і Міжнародний день Матері-Землі – 22 квітня. Крім того, окремі активісти й ініціативні групи планують і проводять заходи до Дня Землі ближче до моменту літнього сонцестояння, щоб максимально використовувати теплу погоду і вільний час людей.

День Землі святкується в багатьох країнах у день весняного рівнодення, щоб відзначити момент, коли починається весна (у Північній півкулі) або осінь (у Південній). ООН святкує День Землі зазвичай 20-21 березня.

26 лютого 1971 року Генеральний секретар ООН У Тан підписав спеціальну декларацію, присвячену цій події. Щороку 20-21 березня в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку дзвонить Дзвін миру.

На хвилі громадської та політичної активності, пробудженої Днем Землі, у США ухвалили багато законів і актів, що стосуються охорони довкілля (наприклад, Акт про чисте повітря).

 

Існує також Прапор Землі, який і не є офіційним символом чогось (офіційно не існує всепланетного уряду). Цей символ є фотографією планети з космосу (нині використовують знімок, відомий як «Блакитна іграшкова куля», зроблений астронавтами Аполлона-17 дорогою до Місяця) на темно-синьому тлі. Традиційно прапор пов'язаний з Днем Землі та багатьма іншими природоохоронними, миротворчими та громадськими міжнародними заходами.

У День Землі в різних країнах, за традицією, лунає Дзвін миру, закликаючи людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль для захисту миру на планеті та збереження краси нашого спільного дому. Дзвін миру – символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства й солідарності народів. І водночас – це заклик до дії в ім'я збереження миру й життя на Землі, збереження людини і культури.

Перший Дзвін миру був установлений у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку в 1954 році. Він відлитий з монет – дитячих пожертв з усіх континентів – і є символом глобальної солідарності людей Землі. У нього також вплавлені ордени та медалі, інші почесні знаки людей багатьох країн. Напис на Дзвоні промовляє: «Хай живе загальний мир у всьому світі».

У 1996 році подібний дзвін був встановлений у штаб-квартирі ООН у Відні. Дзвін миру встановлено в багатьох містах Японії, Німеччини (1989), Польщі, Туреччини (1989), Мексики (1990), Австралії (1992), Монголії (1993), Філіппін (1994), Канади (1996), Бразилії (1997), Аргентини (1998), Еквадору (1999), Узбекистану (2003) та інших країн.

 

Історія походження свята

Всесвітній день Землі – свято єднання народів планети в справі захисту навколишнього середовища і збереження тих багатств і ресурсів, якими наділила нас природа.

Свято запроваджене з ініціативи Організації Об’єднаних Націй. Дату обрали не випадково: 20 березня – день весняного рівнодення, коли пробуджується природа і починається новий рівень її розвитку.

Уперше День Землі був відзначений у 1970 році, і з того часу його проводять щороку 22 квітня. Це свято чистої Води, Землі й Повітря, яке має на меті об’єднати людей планети для захисту навколишнього природного середовища, привернути увагу до екологічних проблем нашої планети. Цей день – нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити для розв’язання екологічних проблем.

Цікавою є історія походження цього свята. Вона пов’язана з ім’ям Джона Мортона – адміністратора штату Небраска на півночі американського континенту, який наприкінці ХІХ століття, переїхавши до цього штату, звернув увагу на факт, що поодинокі дерева пустельної території прерії штату вирубували для будівництва житлових будинків та їх опалення. Джон Мортон запропонував проведення дня, присвяченого благоустрою, із заохоченням призами тих, хто посадить найбільше дерев. Лише за один день було висаджено понад 1 млн дерев. Після цього у 1882 році в штаті Небраска 22 квітня було проголошено офіційним святом – Днем Дерева.

 

Перша «одноразова» акція цього дня пройшла 1970 року в США. Її успіх окрилив організаторів, і з того часу святкування стало регулярним. Відомий американський політик і активіст сенатор Гайлорд Нельсон створив групу зі студентів під керівництвом Денніса Гайеса (студента Гарварду). Оскільки це був час активних студентських рухів, ініціатива привернула до себе багато уваги.

Попри те, що сенатор і його «штаб» не мали ні часу, ні ресурсів для організації справді масових заходів, вони відбувалися (як, наприклад, 20-мільйонна демонстрація і приєднання до проєкту сотень шкіл). Як казав Г.Нельсон, «День Землі організовував себе сам».

1971 року, завдяки успіху першого Дня, сенатор Нельсон проголосив «Тиждень Землі» (3-й тиждень квітня) як щорічну подію, яка стала дуже популярною серед населення США.

Успіх першої акції, що відбулася 22 квітня 1970 року в США, надихнув організаторів на проведення «Тижня Землі» як щорічних заходів з благоустрою територій. Ініціатива була підтримана населенням і набула популярності. На хвилі громадської і політичної активності, завдяки проведенню Дня Землі в США, було прийнято закони та інші акти з питань охорони навколишнього природного середовища (зокрема Акт про чисте повітря). Генеральний секретар ООН підписав спеціальну відозву, присвячену цій події.

Україна прагне стати повноцінним учасником передових світових процесів і реформування економіки з урахуванням екологічних аспектів. Дбайливе ставлення до природи, навколишнього природного середовища – важливий крок на цьому шляху.

Для забезпечення істотного поліпшення стану довкілля, поєднання зусиль державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, установ, широких верств населення у вирішенні екологічних завдань, відродження традицій українського народу щодо шанобливого ставлення до навколишнього природного середовища в країні щороку у квітні–травні протягом місяця проводять заходи з озеленення та благоустрою територій.

Практичні поради на кожен день щодо поліпшення стану довкілля

  1. Використовуйте енергозберігаючі лампи. Вони споживають у 3-5 разів менше електроенергії, ніж лампи розжарювання.

  2. Вимикайте на ніч комп'ютер, телевізори. Комп'ютери та деякі інші прилади (телевізори, hi-fi системи) споживають енергію навіть у сплячому режимі, тому вимикайте прилади повністю, коли вони не використовуються (виймайте вилку з розетки).

  3. Сортуйте сміття. Окремо зібрані відходи – це не сміття, це вторинна сировина.

  4. Ходіть за покупками з еко-торбинами. Намагайтеся не брати пропоновані пластикові пакети в магазині, заведіть свою торбину з екологічних матеріалів і носіть її з собою.

  5. Не використовуйте одноразове. Намагайтеся не купувати продукцію одноразового використання: посуд, серветки, станки для гоління, ручки, замість цього віддайте перевагу відповідним багаторазовим речам.

  6. Позбавтеся неекономічної техніки. При покупці звертайте увагу на економічність техніки (маркування А, А+, Energy Star), таким чином можна зменшити свій рахунок за електроенергію на 30%.

  7. Приймайте душ замість ванни. Скоротіть час перебування в душі, зменшіть напір, придбайте спеціальну економічну насадку з функцією повітряного душу (насичує потік води повітрям). Ремонтуйте крани, що протікають.

  8. Установіть водолічильник. Установивши квартирний водолічильник, ви заощадите на комунальних послугах і в той же час допоможете природі.

  9. Правильно обирайте побутову хімію. Перед покупкою миючих засобів обов'язково зверніть увагу на їх склад, зазначений на упаковці, та уважно прочитайте інструкцію.

  10. Здавайте макулатуру. Для виготовлення 60 кг паперу зрубують дерево. Коли ми бачимо величезні ділянки вирубок, нам шкода лісу, і в той же час ми викидаємо газети у відро для сміття.

  11. Обирайте корисне для себе та природи. Обирайте екологічно безпечні продукти, вирощені без застосування добрив і пестицидів.

  12. Даруйте непотрібні речі. Віддавайте їх іншим людям, таким чином ви даєте друге життя речам, які будуть приносити користь.

  13. Частіше ходіть пішки. Піші прогулянки не завдають шкоди природі і приносять користь вашому здоров'ю.

Матеріал підготувала
Королюк Г. Ф., куратор 11-МОМ групи

10.03.2024

Від міжнародного права до щоденного життя: як права впливають на нас

foto 1
foto 2
foto 3.jpg

Якщо ми називаємо щось правом людини, ми маємо на увазі, що вона обґрунтовано претендує на свій захист з боку суспільства у своїй можливості володіти цим правом, силою закону або через освіту і формування суспільної думки.

Джон Стюарт Мілл

 

Права людини як броня – вони захищають нас; вони як правила – говорять нам, як себе поводити; і вони як арбітри – ми можемо до них звертатися. Вони абстрактні – як емоції, і як емоції, вони належать усім й існують, що б навколо не відбувалося.

Вони схожі з природою, тому що їх можна зневажити; та з духом, тому що їх неможливо зруйнувати. Подібно до часу, вони однаково ставляться до всіх нас: багатих і бідних, старих і молодих, білих і чорних, високих і низьких. Вони пропонують нам повагу і вимагають від нас ставитися з повагою до інших. Вони подібні до доброти, правди і справедливості: ми можемо мати розбіжності в думках стосовно їхнього визначення, але ми впізнаємо їх, коли бачимо, що їх порушують.

Право – це вимога, про яку ми справедливо заявляємо. Я маю право на товари в магазинному кошику, якщо я за них заплатив. Громадяни мають право обирати пре­зидента, якщо це гарантовано конституцією їхньої країни, а дитина має право відвідати зоопарк, якщо її батьки їй це пообіцяли. На все це люди мають право розраховувати за умови, що інша сторона дала відповідні обіцянки або гарантії.

Однак права людини – це вимоги вищого рівня, які мають одну відмінність. Вони не залежать від обіцянок або гарантій іншої сторони. Право людини на життя не залежить від обіцянки іншої людини не вбивати цю людину: від цього може залежати його життя, але не право на життя. Його право на життя залежить тільки від одного: від того, що він людина.

Визнання прав людини означає визнання права кожного заявити: я маю ці права, що б ви не говорили і не робили, тому що я так само, як і ви, людина. Права людини притаманні всім людям за правом народження. Але чому це твердження не повинно вимагати певної поведінки для його підтвердження? Чому ми не маємо вимагати від людей того, щоб вони заслужили свої права?

Претензії щодо прав людини в кінцевому підсумку є моральними претензіями і спираються на моральні цінності. Моє право на життя насправді означає те, що нікому не дозволено позбавити мене мого життя, це просто неприпустимо. При такому формулюванні це твердження навряд чи потребує особливого обґрунтування. Напевно, немає читача, який би із цим не погодився, оскільки стосовно себе ми всі визнаємо, що в нашому житті є такі сторони, які мають бути непорушними і яких ніхто інший не повинен торкатися, оскільки вони життєво важливі для нашого буття, для усвідомлення того, хто ми такі і що ми таке; вони життєво важливі для нашої людської природи і нашої людської гідності. Без прав людини ми не можемо розкрити весь свій потенціал. Права людини лише переносять це розуміння на індивідуальний рівень на всіх інших людей планети. Якщо я можу висувати такі вимоги, тоді це може зробити і будь-хто інший.

Права людини існують для нас. То як же ми можемо ними скористатися? Зрозуміло, що самого їхнього існування недостатньо, щоб покласти край порушенням прав лю­дини, які, як усі ми знаємо, відбуваються кожного дня, у всіх частинах світу. Чи можуть вони дійсно щось змінити? Як ми можемо їх використовувати?

 

Деякі регіони світу утворили свої власні системи захисту прав людини, які існують поряд із системою, створеною в рамках ООН. Нині існують регіональні установи захи­сту прав людини в Європі, Америці та Африці. Деякі кроки щодо встановлення стандартів регіональних прав людини також приймаються в арабському світі і в регіоні АСЕАН (Асоціації країн Південної Азії). Однак більшість країн цього регіону ратифіку­вали головні угоди і конвенції ООН з прав людини й таким чином висловили свою згоду із загальними принципами, і добровільно визнали себе суб'єктами міжнародного права у сфері прав людини.

У Європі різноманітні стандарти і механізми з прав людини захищаються Радою Європи, головним контролером з прав людини на континенті. Її роль, особливо за допомогою Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Європейського суду з прав людини, буде розглянуто нижче.

Поруч з Радою Європи важливу роль також відіграють Європейський союз і Організація з безпеки і співробітництва в Європі.

Зобов'язання Європейського Союзу щодо захисту прав людини отримали новий імпульс із затвердженням Лісабонської угоди, яка набула чинності 1 грудня 2009 року, забезпечивши повну юридичну силу Хартії основних прав Європейського Союзу. Вона містить громадянські, політичні, соціальні й економічні права та вимагає, щоб і держави-члени, і сам Європейський Союз дотримувалися цих прав. Суд Європейського Союзу має намір відмінити законодавство ЄС, яке суперечить Хартії і розгляне питання відповідності законодавства країн - членів ЄС праву ЄС, хоча повсякденне правозастосування буде здійснюватися національними судами. Хартія окреслює права за шістьма рубриками: гідність, свобода, рівність, солідарність, права громадян і справедливість. Заголовок «гідність» гарантує право на життя і забороняє катування, рабство і смертну кару; «свобода» включає права на приватне життя, шлюб, думку, самовираження, зібрання, освіту, роботу, власність і притулок; «рівність» охоплює права дитини і літніх людей; «солідарність» захищає соціальні права і права робітників, право на гідні умови праці, на захист проти необґрунтованого звільнення і доступ до медичної допомоги; «громадянські» права включають право на голосування і свободу пересування, «справедливість» охоплює такі права, як право на ефективний правовий захист, справедливий судовий розгляд і презумпцію невинності. Агентство з фундаментальних прав (АФП) – експертний орган, який збирає докази щодо ситуації з фундаментальними правами в Європейському Союзі і розробляє рекомендації щодо поліпшення ситуації. Воно не виконує роль моніторингу, а співпрацює з відповідними установами в процесі консультацій стосовно поліпшення забезпечення фундаментальних прав.

Сьогодні у світі не існує жодної країни, яка б мала бездоганну репутацію щодо дотримання прав людини. Випадки порушень можуть відбуватися в одній країні частіше, ніж в іншій, або вони мають негативний вплив на більшу кількість населення, але навіть єдине незначне порушення – це проблема, якої не має бути і яку необхідно вирішити. Індивідуум, чиї права порушуються в одній із встановлених демократій, навряд чи почуває себе комфортніше від того, що, взагалі-то, його країна має «кращу» репутацію щодо ситуації з правами людини, ніж інші країни світу!

9.03.2024

210 років від народження

Тараса Шевченка

Інформаційні матеріали

logo PDF.png
logo PPT.png
logo PDF.png
Шевченко2.jpg

У березні ми вшановуємо 210-річницю від народження видатного українського поета, мислителя і художника - Тараса Шевченка. Ця дата не лише святкує його життя та творчість, але й відзначає невмирущу спадщину, яку він залишив для всього світу.

Йому було назначено долею стати Пророком для українців, пробудити нас від національної сплячки і прославити українську літературу. Це наш митець, наш кобзар, українець з великої літери Тарас Григорович Шевченко.

Тарас Григорович Шевченко— український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, етнограф, історик, з точки зору багатьох українців — духовний батько сучасного українського народу, людина, яка присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої народної мудрості, тісно пов’язаної зі стародавньою православною козацькою культурою і звичаями особливо України.

Шевченко.jpg

Шевченко, безсумнівно, був обдарованим неперевершеним розумом. Його творчість пронизана глибоким розумінням людської природи, соціальних проблем і культурних аспектів. Він був великий митець, який змальовував красу української землі та страждання її народу. Шевченко не лише відображував реальність свого часу у своїх творах, але й виступав як її невтомний критик, закликаючи до соціальної справедливості та вільної духовності. Через свою поезію, прозу, малюнки та гравюри, Шевченко відтворив образ українського народу як сильного, мудрого і невгамовного і невтомного в боротьбі за свої права і гідність. Його творчість відома своєю глибиною почуттів, тонкою психологічною проникливістю та майстерністю мовної виразності.

Про Шевченка І. Франко писав: «Він був сином мужика — і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури» (І. Франко). «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю!» писав (Остап Вишня). «Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вклад у культуру не тільки України, яку він дуже любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини» сказав (Джон Ф. Кеннеді). «Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять…» писав (Є. Сверстюк). І так можна наводити крилаті вислови про рідкісний талант Великого Кобзаря.

Тapac Шевченко — центральна постать в українському літературному житті ХІХ ст. Його творчість вплинула на розвиток нової української літератури завдяки кільком чинникам. Головне Шевченко утвердив в українській літературі загальнолюдські демократичні цінності. Він авторитетно звернувся до широкого кола тем і мотивів, які до нього або не порушувалися, або звучали несміливо. Це соціальні, політичні, філософські, історичні, морально-етичні, психологічні теми й мотиви. Він першим піднявся на відкриту боротьбу з російським самодержавством, кинув виклик імперії зла й насильства. Головне він на високому рівні в доступній формі поетизував й утвердив український світ як самодостатній предмет зображення. Його твори стали могутнім чинником пробудження і становлення національної самосвідомості. На їхніх сторінках талановито відтворено просту людину, її багатий внутрішній світ, трагедії і драми в житті поневолення.

Поет феноменальний мислитель своєю творчістю «вписав» український романтизм у контекст європейського й водночас прилучив українську літературу до кращих досягнень світового письменства.

Він став унікальним і незрівняним талантом у пошуках художніх засобів і форм.


Зокрема, його твори стали досконалою формою, а зокрема жанри балади, поеми, послання, думки, медитації, елегії, ідилії, які сприймалися усіма верствами суспільства. Тим самим він зумів визначити літературний шлях українським письменникам наступних десятиліть — Марку Вовчку, Панасу Мирному, Івану Франку, Лесі Українці та іншим.

Разом з тим Шевченко розвинув українську літературну мову, збагативши її словниковий склад, граматику, які стали зразком і нормою для літератури, театру, преси. Він підніс її до рівня найрозвиненіших мов світу. Завдяки його талантові, твори Т. Шевченка були перекладені більш ніж 130-ма мовами народів світу. Сотні перекладачів у різних країнах зверталися до Шевченкового слова, чимало з них спеціально вивчали українську мову, щоб читати поетові твори в оригіналі. Крім перекладів, друкуються наукові розвідки про життя і творчість українського поета в Болгарії, Німеччині, Канаді, США, Польщі, Англії, Франції, Італії. Інтерес до творчості Т Шевченка зростає в Японії, Китаї, країнах Латинської Америки, Африки, в Австралії. Шевченко став світовим прапором в письменстві і тим самим підійняв українську націю до всесвітніх вершин.

З 1962 р. щорічно присуджується премія імені Т. Г. Шевченка за найвидатніші досягнення в літературі й мистецтві. На тексти й мотиви творів Т. Шевченка створено близько 500 музичних творів (хорових, оперних, сольних, хореографічних та інших). Всесвітня слава Кобзаря засвідчена численними пам’ятниками, установленими і в Україні (на рідній землі Кобзаря їх налічується 1256), так і в різних куточках світу. Перше погруддя поета було встановлене ще наприкінці ХІХ ст. на півострові Мангишлак, у форті Олександрівському (колишньому Новопетрівському укріпленні, де служив Т. Шевченко). Кошти на його спорудження збирали офіцери-демократи. Цей пам’ятник проіснував до 1920 р. Уже у ХХ ст. з’явилися монументи Кобзареві в Канаді, США, Румунії, Франції. Скажімо, відкриття пам’ятника у Вашингтоні в 1964 р. перетворилося на урочисте свято, на якому з промовою виступив екс-президент США Дуайт Ейзенхауер. І сьогодні в різних куточках світу пам’ятають про великого українського поета, віддають йому шану. Так, у 2008 р. в Пекіні відкрито єдиний не лише в Китаї, а й у всьому азіатському регіоні пам’ятник Т Шевченку. У 2010 р. в столиці Данського королівства з’явився монумент українському поету, який є першим і поки що єдиним у Скандинавії.

Усього в світі налічується близько 500 пам’ятників Кобзареві. Ім’ям Т. Шевченка названо вулиці, бульвари, навчальні заклади. Створено славні музеї поета.


Його могила оголошена державним заповідником. Тарасова гора — місце поховання поета — стала всесвітньо відомою. Мільйонними тиражами видаються Шевченкові твори.

За рішенням ЮНЕСКО ювілеї Т. Шевченка відзначалися в усіх державах світу. Він служить, як протест проти неправди й фальшу. Слова з його поезій були співзвучними настроям тисяч людей, які піднялися за європейські цінності під гаслами Кобзаря.

Не дивно, що Шевченко став символом боротьби за свободу, незалежність і гідність українського народу. Його ідеали і прагнення залишаються актуальними й сьогодні, особливо в умовах, коли світ стикається з новими викликами та перешкодами на шляху до гармонії та співіснування.

Зі словами і портретами Шевченка вже другий рік українські воїни захищають волю, державу від злочинної російсько-путінської агресії, яка рясно заливає кров’ю величезні простори нашої землі, нищить мільйони невинних людей, девальвуючи культурні цінності, запроваджуючи систему вбивств і тортури людей і заявляючи дику претензію на панування над Україною і втягаючи світ у безодню нечуваних поневірянь.

Славний Іван Дзюба писав про Т. Шевченка: « Шевченко давши людству краще з українського, він в той же час дав українському краще з вселюдського — в самому рівні і якості своєї думки, свого слова». Численні літературознавці Шевченка ставляють в одному ряду з іменами Гейне, Байрона, Петефі, Міцкевича та іншими світовими велетнями. Ось так пише Вадим Скуратівський: «…саме з Шевченка… розпочинається довгий і драматичний процес планетарної демократизації світової літератури… «Кобзар» — один із перших взірців такого по-справжньому олюдненого мистецтва». Український письменник і літературний критик Володимир Базилевський писав: «Шевченко універсальний. Кажемо: Тарас — і чи є такий українець, який не знав би, про кого йдеться мова». Так для наших батьків, для нас і майбутніх українських поколінь Тарас Шевченко був і залишається на всі часи гордістю і святістю – його життя і твори наповнені глибинним змістом!

Україна та світ в цілому вічно вдячні Тарасу Шевченку за його неперевершений розум, за його талант, який об'єднує нас у повазі до людської гідності та краси. Його творчість і дух ніколи не зійдуть з вікової арени життя, адже вони продовжують вдихати життя в душі та серця людей по всьому світу.

Нехай живе спадщина великого Кобзаря, нехай живе Шевченкова мрія про вільну, справедливу та квітучу Україну!

Слово може бути сильнішим за зброю. Шевченко довів це своїм життєвим прикладом. Пам’ять Кобзарю живе, крізь століття. Незламність духу й невпинна боротьба за свободу, які сповнюють рядки його творів, знайшли визнання у всьому світі.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава Україні!

Т.Г.Шевченко.

Корисні Інтернет-ресурси

  1. Цікаві факти про Тараса Шевченка https://youtu.be/Mr-v2N-kbvM

  2. Обличчя української історії .Тарас Шевченко. https://youtu.be/uJd2ajOPoH8

  3. Дитячими шляхами Тараса Шевченка https://www.youtube.com/watch?v=GdYM9PgUlis

  4. Як Тарас Шевченко став українським ідолом? https://youtu.be/kxqh-0rnhRo

  5. Тарас Шевченко цікаві факти з життя (біографії, дитинства) https://youtu.be/G2C05f7zgzw

  6. Тарас Шевченко | Біографія | Цікаві факти | https://youtu.be/VVFEi6lTpZk

  7. Документальний фільм-трилогія «Тарас Шевченко» https://www.youtube.com/watch?v=hFrVvZBq8VA

  8. Таємниці Генія Шевченка 2014 03 11 2014 XviD ... https://youtu.be/rrM8r5MI_0I

  9. Національний музей Тараса Шевченка, м. Київ | UAhistory 7 https://youtu.be/KMDvKeYB4Jw

  10. ТАРАС ШЕВЧЕНКО ВІРШІ та ПОЕМИ Аудіокнига https://youtu.be/jBItvMwWDlQ

  11. Музика на вірші Тараса Шевченка. Пісні на слова великого ... https://youtu.be/3R-AaRz99hY

  12. Просто слухай. Тарас Шевченко, "Кобзар" (вибрані вірші) https://youtu.be/a0wrgHazmk8

 

Матеріал підготувала

Шпаковата Марина Михайлівна

 викладач кафедри педагогіки, психології

та фахових методик,

 куратор 1-БДШ групи

28.02.2024

Міжнародний день прав жінок і миру

ТРОХИ ІСТОРІЇ

Щороку 8 березня весь світ відзначає Міжнародний жіночий день, який також ще називають Днем боротьби за жіночі права. Ця визначна дата дозволяє оцінити та відзначити досягнення представниць прекрасної статі у різних сферах людської діяльності в минулому та в наші дні.

Перші згадки про жіночий день стосуються Давнього Риму, коли дівчата та жінки вбиралися у святковий одяг та прямували до храму, щоб вклонитися богині Весті. У той самий день представниці прекрасної статі отримували різні подарунки від своїх чоловіків. Проте історія нашого свята, що відзначається 8 березня, розпочалася в 1857 році.

 

ПЕРШІ ДЕМОНСТРАЦІЇ ЖІНОК

Саме 8 березня 1857 року у Нью-Йорку відбулася перша демонстрація працівниць фабрик, які вимагали гідної заробітної плати та зменшення робочого дня з 16 до 10 годин. На мітингу також піднімалося питання про можливість для жінок здобувати освіту та голосувати. Після цього з’явилася перша жіноча профспілка, а дівчат почали допускати до навчання у вищих навчальних закладах.

У лютому 1908-го на вулиці Нью-Йорка вийшло близько 20 000 жінок, які виявляли своє невдоволення щодо відсутності рівних прав між чоловіками та жінками. Наступного року в колах американських соціалістів виникла ідея святкування жіночого дня у всьому світі. Свято припадало на останню неділю зими.

У 1910 році активістка всесвітнього жіночого руху Клара Цеткін підняла питання про створення святкового дня, який об’єднував би жінок усього світу та збирав їх на демонстрації. Таким чином, громадськість мала прислухатися до тих проблем, які хвилюють кожну жінку.

Дата 8 березня з’явилася не відразу, тільки в 1914 році було реалізовано ідею перенести свято на цей день березня. А згодом, Організація Об’єднаних Націй проголосила його Днем боротьби за жіночі права.

 

ХТО Є СПРАВЖНІМ АВТОРОМ СВЯТА?

Є дві версії походження свята. За однією з них авторками Міжнародного жіночого дня є американські соціалістки. На 2-й конференції в Копенгагені вони зустрілися з Цеткін та Люксембург та почали обговорювати питання відзначення дня, в який привертали б увагу суспільства до проблем жінок в боротьбі за рівноправ’я. Проте, спочатку в деяких країнах Європи святкування жіночого дня припадало на 19 березня.

Ще одна версія полягає в тому, що святкування Міжнародного жіночого дня запровадили американські текстильниці, які виходили на вулиці з вимогами кращих умов праці для представниць слабшої статі. Святкувати день вирішили 8 березня. Існує цікава думка щодо самої дати. Мовляв, Клара Цеткін та Роза Люксембург вважали, що цифра 8 за своїми формами нагадує форми жіночого тіла.

Фіолетовий, зелений та білий – це кольори Міжнародного жіночого дня. Їх запропонував як символ боротьби за рівноправ'я британський Жіночий соціально-політичний союз у 1908 році. Фіолетовий знаменує собою справедливість і гідність, зелений – надію, білий – чистоту.

В Україні 8 березня вшановують в кожній родині. Прогулюючи вулицями цього весняного дня можна побачити стурбованих представників сильної статі, які поспішають кудись з вишуканим букетом в руках. Чоловіки дарують квіти та приємні презенти своїм дружинам, сини – матерям, батьки – донькам тощо. В цей день прийнято збиратися в родинному колі, відзначати свято з друзями чи колегами по роботі. На 8 березня жінки прагнуть виглядати по-особливому, вони одягають свій найкращий одяг, роблять вишукані зачіски, роблять собі приємні жіночі подарунки та привітають вітання від рідних, друзів та колег чоловічої статі.

 

СВЯТО В УМОВАХ ВІЙНИ

Образу жінки присвячено безліч витворів мистецтва, сказано мільйони гарних слів і оспівано в багатьох піснях. Адже без перебільшення і з гордістю можна констатувати, що про жінку-українку в світі ходять легенди. Українки ставали королевами, впливали на політику великих держав, з'являлися на полотнах всесвітньо відомих художників і створювали всесвітньо відомі полотна власноруч.

Важко собі уявити щось більш привабливе, ніж українська жінка в національному вбранні. Але сьогодні наші жінки змушені разом з чоловіками вдіти військовий однострій, одягнути «броник», замість віночка надіти тактичний шолом та взяти в руки зброю.

І це не данина, якоїсь моді та «субкультурі». Це – сувора необхідність. Сотні тисяч українок сьогодні воюють на рівні з чоловіками, працюють як волонтери, або ж – виконують іншу роботу заради перемоги України.

Попри те, що повномасштабна війна стала справжнім викликом для прав і свобод жінок, адже зробила їх найбільш вразливими до її наслідків, українські жінки стали важливою ланкою у побудові нового громадянського суспільства в Україні.

28.02.2024

Використання відеоматеріалів присвячених мінній безпеці під час освітнього процесу

logo PDF.png

Мінреінтегації спільно з партнерами – проектом Dovidka.info та благодійною організацією «Смарт ангел» – створено кілька просвітницьких відеороликів для здобувачів освіти, присвячених мінній безпеці.

Метою розробки та поширення цих матеріалів – нагадування про те, що третина України замінована або забруднена рештками зброї й техніки внаслідок війни. Тож мінна небезпека нині загрожує кожному – як дорослим, так і дітям. Учні мають знати, як виглядають міни-пастки, міни-розтяжки та інші їх види та, як діяти, коли знайшов міну.

У цих відео - правила поведінки з вибуховими предметами для дітей. Під час війни це важливі знання, які можуть вберегти життя та якими варто поділитись.

Враховуючи вищевикладене та з метою підвищення рівня обізнаності учнів щодо мінної безпеки, просимо розповсюдити відео матеріаліи серед педагогічних працівників для використання під час освітнього процесу.

Відеоматеріали є безкоштовними, розміщені на платформі Dovidka.info. Ознайомитись з інформаційними матеріалами та відео можна за посиланнями:

19.02.2024

Революції Гідності та вшанування Героїв Небесної Сотні

Інформаційні матеріали

20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”. Цього дня вшановуємо пам’ять про тих громадян, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави. Більшість із них віддали своє життя під час подій Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), інші загинули пізніше – у березні та квітні 2014 року, захищаючи ідеали демократії, обстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України.

Гідність людини є однією з найважливіших особистісних цінностей, закріплених у багатьох правових актах, в тому числі міжнародних. У Конституції України (стаття 3) гідність людини, як і її життя, здоров’я, честь, недоторканність і безпека, визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю. Фундаментальними міжнародними актами проголошується, що визнання гідності кожної людини та її рівних і невід’ємних прав є основою свободи, справедливості і загального миру. Наприклад, у статті 1 Загальної декларації прав людини (1948 рік) йдеться: “Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах”.

Почуття гідності та честі, право на самовизначення є головними цінностями українців. Ці риси об’єднують наших героїв – борців за свободу та незалежність України різних часів: Української революції 1917–1921 років, Холодного Яру і повстанців 1920–1930-х, Української повстанської армії, учасників дисидентського руху, Революції на граніті, Помаранчевої революції, Революції Гідності.

Сьогодні, в умовах війни за існування України, маємо частіше згадувати доленосні події, які стали символом боротьби за свободу та гідність. Майдан перестав бути назвою місцевості. Він став символ Свободи. Саме тому Революцію Гідності, як і протестний рух 2004 року, і Революцію на граніті, можна вважати продовженням Української революції, визвольних змагань часів Другої світових війн.

Революція Гідності стала наймасштабнішим протестом у новітній історії України, боротьбою українських громадян за свої права і демократичний європейський вибір.

“Небесною Сотнею” називають загиблих учасників Революції Гідності. Дехто з них загинув навесні 2014 року.

Герої Небесної Сотні – уособлення людської, громадянської та національної відваги й самовідданості.

Героями Небесної Сотні стали 107 загиблих. Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Серед них були успішні підприємці й пенсіонери. Найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарієві Войтовичу – лише 17.

Євромайдан увійшов в історію України як символ і взірець жертовності, патріотизму та героїзму. Він укотре підтвердив те, що у найкритичніші та найважливіші періоди нашої історії знайдуться герої, ладні пожертвувати власним життям заради майбутнього України як незалежної демократичної держави. Саме на 20 лютого припадає пік розстрілів Героїв Небесної Сотні у центрі Києва. Цього дня у середмісті столиці загинуло та отримало смертельні поранення 48 осіб.

Революція Гідності засвідчила: українці не просто обрали шлях до Європи, а й готові за нього боротися, відстоюючи власні права та свободи. У світі Україну почали сприймати як державу з власною самобутністю, історією та гідністю, здатну захистити суверенітет.

Історична довідка

У 1991 році Україна відновила незалежність. Але Російська Федерація не відмовилася від спроб повернути свій вплив на Україну. Через розмивання української національної ідентичності, маніпуляції навколо мови, гіперболізацію регіональних розбіжностей, заперечення права українців на відновлення національної пам’яті, фінансування та вербування українських політиків, впровадження своїх агентів у оборонні структури нашої країни. Тож Україна ще тривалий час перебувала в полі тоталітарної системи. Це сприяло перетворенню України на сателіта Росії та придушенню громадянських прав і свобод.

Помаранчеву революцію спричинили масові брутальні фальсифікації під час голосування та підрахунку голосів на президентських виборах. Та революція засвідчила зародження та розвиток громадянського суспільства в Україні, його готовність обстоювати демократичні свободи та людську гідність, брати на себе відповідальність за власний вибір.

21 листопада 2013 року, в дев’яту річницю Помаранчевої революції, зібрався Євромайдан. Ним розпочались події, відомі нині як Революція Гідності. Його основною метою було повернення України до європейського шляху розвитку, долучення держави до правового й економічного простору Європейського Союзу шляхом укладення угоди про асоціацію з ЄС, яку Віктор Янукович відмовився підписати.

30 листопада вночі відбувся кривавий розгін майданівців. Від сутичок постраждало 112 активістів і 45 журналістів. Брутальні дії влади викликали потужний масовий спротив. Вже наступного дня, 1 грудня, на Народне віче зібралося вже понад мільйон учасників. 8 грудня на Бессарабській площі повалено пам’ятник Леніну.

Протистояння учасників Революції Гідності та представників режиму Януковича тривало понад три місяці. За цей період середмістя столиці стало осередком масового спротиву громадян, що виступали проти чинної влади й антидержавницької політики, яку та провадила. Майданівці облаштували наметове містечко, пункти обігріву, медичні пункти, сцену, побудували барикади, організували загони самооборони тощо. Територія Євромайдану перетворилася на центр опору силовикам як важелям впливу чинної на той час влади.

Сумний список Небесної Сотні почав складатися 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану вірменин Сергій Нігоян та білорус Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло львів'янина Юрія Вербицького зі слідами тортур. До 18 лютого 2014 року вже налічувалося 9 загиблих. У період із 18 до 20 лютого загинуло та отримало травми та смертельні поранення найбільше протестувальників – 80 осіб: 20 – 18 лютого, 12 – 19 лютого, 48 – 20 лютого. Після 20 лютого – ще 20. Усі вони ввійшли до пантеону борців за незалежність України.

20 лютого 2014 року стало не просто датою чергової офіційної події в календарі, а своєрідною точкою неповернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством, до старих корупційних схем і також маркером протидії багатовекторності, тобто, власне кажучи, проросійської спрямованості, у зовнішньополітичному курсі. Адже за все це не просто стояли люди на Майдані, за це заплачено дуже велику ціну. Задля утвердження свободи та демократії Герої Небесної Сотні пожертвували собою й цим змінили перебіг історії нашої держави.

21 лютого 2014 року на Майдані відбулося прощання із полеглими, названими Небесною Сотнею, під час якого пролунала українська пісня “Плине кача...”, що стала реквіємом майданівцям. За однією з версій, автором вислову “Небесна Сотня” є поетеса Тетяна Домашенко, яка під враженням подій написала вірш “Небесня Сотня воїнів Майдану” (21–22 лютого 2014).

Небесна Сотня стала для всієї України не лише символом жертовності, героїзму та патріотизму, а й прикладом та джерелом натхнення для наших воїнів, які гідно захищають територіальну цілісність України, утверджуючи право людини на вільне життя. Українці вибороли право на демократичний європейський розвиток держави і готові боротися за нього та очищення від тоталітарного минулого.

Вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890 від 21 листопада 2014 року стам загиблим на Майдані громадянам присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.

П’ятьом патріотам із числа Героїв Небесної Сотні – Олександру Бадері, Юрію Дяковському, Юрію Поправці, Володимиру Рибаку та Дмитру Чернявському звання “Герой України” посмертно присвоєно Указом Президента України № 94 від 20 лютого 2015 року.

У 2014 році Президент України заснував державну нагороду “Орден Героїв Небесної Сотні” (Указ № 844 від 3 листопада 2014 року). Його лицарями стали білорус Михайло Жизневський, грузини Давид Кіпіані та Зураб Хурція, українець Тарас Більчук.

Збереження, дослідження та популяризація пам’яті про Майдан в Українському інституті національної пам’яті та Національному музеї Революції Гідності

Після Революції Гідності музейники, представники громадських організацій у співпраці з органами державної влади доклали зусиль, щоб зберегти пам’ять про ті події й надалі розвивати громадські практики, започатковані Майданом.

Із січня 2014 року ініціатива «Музей Майдану / Музей Свободи» зібрала майже дві тисячі артефактів, документів та усних свідчень, що стали основою Меморіального комплексу, провела низку виставкових проєктів в Україні й за кордоном, здійснила консультації зі світовими експертами-музейниками.

Держава підтримала громадську ініціативу: 18 листопада 2015 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження № 1186-р “Про утворення державного закладу “Меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності”, який було зареєстровано 20 січня 2016 року.

12 квітня 2016 року вийшов Указ Президента України № 3138/2016 про надання закладу статусу національного.

Основні завдання Меморіально-музейного комплексу – зберігати, досліджувати і популяризувати пам’ять про події, учасників і наслідки Революції Гідності, а також Помаранчевої революції, Революції на граніті, інших мітингів і демонстрацій, пов’язаних із боротьбою українців за права й свободи людини та громадянські права, свободу як цінність і цивілізаційний вибір.

Меморіально-музейний комплекс проводить інформаційні кампанії, розміщує соціальну рекламу, надає матеріали для меморіальних заходів в містах і селах України, а також за кордоном.

Музей сприяє збереженню та трансляції пам’яті про Героїв Небесної Сотні та події Революції Гідності, готуючи до друку тематичні видання, серед яких серія книжок “Майдан. Пряма мова” (упорядники Олена Чебанюк і Оксана Ковальова) та тритомник “Небесна Сотня. Життєписи”, автором якого є Світлана Терейковська”.

Від 2014 року Український інститут національної пам’яті впроваджує проєкт “Усна історія Майдану”. Він полягає у зборі відео й аудіосвідчень активістів Революції Гідності. Ці записи стануть основою онлайн-архіву і джерельною базою для істориків, режисерів-документалістів, соціологів, психологів, інших дослідників. Їх також буде використано в експозиції Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності.

Від 2015 року в рамках проєкту стартувала серія друкованих видань https://uinp.gov.ua/usna-istoriya/maydan-usna-istoriya. Першою побачила світ книжка «Майдан від першої особи. 45 історій Революції Гідності», в якій представлено спогади очевидців та учасників подій із різних кіл протестного середовища з метою представити структуру Майдану та масштаби його самоорганізації. У березні 2015 року в рамках проєкту «Майдан: усна історія» було розпочато збір записів про події Революції Гідності в областях. До проєкту долучилися місцеві науковці, викладачі, музейники та архівні працівники, які мали досвід усноісторичного інтерв’ювання. Спогади про події, що відбувалися в Криму та на окупованих територія Луганської та Донецької областей, було записано безпосередньо в Інституті. Наразі Інститут продовжує роботу над створенням архіву усної історії, до якого увійдуть зібрані в рамках проєкту спогади.

Рекомендовані фільми

1. “Зима, що нас змінила” (7 фільмів), режисер Володимир Тихий (2013–2014).

2. “Майдан”, режисер Сергій Лозниця (2014).

3. “Правда Майдану”, режисери Андрій Солоневич, Дмитро Ломачук (2014).

4. “Зима у вогні”, режисер Євген Афінєєвський (2015).

Відеоматеріали на тему Майдану та про діяльність Національного музею Революції Гідності можна знайти на музейному YouTube каналі: https://www.youtube.com/channel/UCtbhvvtL8TUazkrqvrs_eRw/featured

Тематичні видання

1. Майдан від першої особи. 45 історій Революції Гідності. – К.: К.І.С., 2015.

2. Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах. – Вип. 2. – К.: К.І.С., 2016.

3. Майдан від першої особи. Регіональний вимір. – Вип. 3 [у 2 ч.], ч. 1: Автономна Республіка Крим – Луганська область. – К.: К.І.С., 2017.

4. Майдан від першої особи. Регіональний вимір. – Вип. 3 [у 2 ч.], ч. 2: Львівська – Чернігівська області. – К.: К.І.С., 2018.

5. Майдан. Пряма мова. – Книга 1. – К.: Національний музей Революції Гідності, 2019.

6. Терейковська С. А. Небесна Сотня. Життєписи. – Книга 1. – К.: Національний музей Революції Гідності, 2018.

7. #EUROMAIDAN – History in the Making. – К.: Основи, 2014.

8. 94 дні. Євромайдан очима ТСН. – К.: Основи, 2014.

9. 25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави. – К.: Ніка-Центр, 2016.

10. Fантомная боль. #maidan. – К.: о4і.today, 2014.

11. Майдан. Свідчення. Допомога постраждалим. Міжнародна солідарність. – К.: Дух і Літера, 2018.

12. Майдан. Свідчення. Київ, 2013–2014 роки. – К.: Дух і літера, 2016.

13. Шор Марсі. Українська ніч. Історія революції зблизька. – К.: Дух і Літера, 2018.

14. Небесна Сотня. – Львів: Центр соціальних проєктів “Хочу жити”, 2014.

15.Львівські лицарі Небесної Сотні: матеріали обласної пошуково-дослідницької експедиції “Герої не вмирають”. – Львів: Світ, 2017.

16. Небесна Сотня: історія нескорених. Жива історія героїв. – Нововолинськ: Формат, 2015.

17. Книга пам’яті Небесної Сотні. – Івано-Франківськ, 2015.

18. Кошкіна Соня. Нерозказана історія. – К.: Брайт Букс, 2015.

Більше інформації про видання, присвячені Революції Гідності та Героям Небесної Сотні, можна знайти на сайті Національного музею Революції Гідності у розділі “Бібліотека Музею Майдану” за посиланням: http://maidanmuseum.org/uk/node/459

 

Корисні Інтернет-ресурси

  1. Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності http://maidanmuseum.org

  2. Сайт “Небесна сотня”. URL: https://nebesnasotnya.com

  3. Сайт “Небесна сотня”. URL: http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio

  4. Сайт “Герої України”. URL: http://www.ukrgeroes.com.ua

  5. Сайт ГО “Небесна Сотня. URL: http://heavenly-hundred.org.ua/

 

Підготовлено за матеріалами Інтернет-ресурсів

Валерій Восколуп, куратор 1-БЮ(4) групи

12.02.2024

01.jpg

14 лютого в Україні та у всьому світу відзначають свято - День Святого Валентина або День всіх закоханих (Valentine's Day)

Матеріал підготувала

Важеніна Анелія Леонардівна, 

куратор 41-М групи

День Святого Валентина – дуже незвичайне і романтичне свято. У цей день пари зізнаються один одному у коханні, мріють про щасливе спільне майбутнє. Молоді люди роблять пропозиції руки і серця своїм обранцям. Щорічно на 14 лютого припадає велика кількість урочистих реєстрацій шлюбу та вінчань, вважається хорошим знаком об'єднатися серцями у День Святого Валентина. 

Традиції святкування та символіка Дня Святого Валентина

Кожен рік молоді люди у парі дарують своїм половинкам різноманітні подарунки: валентинки, солодощі, м'які іграшки та різноманітні сувеніри. Всі символи свята мають бути виконані у яскравих червоних та рожевих кольорах.

 

Історія виникнення Дня Святого Валентина

День Святого Валентина існує з часів стародавніх язичницьких культур. Як відомо, ім'я цього свята дав християнський священик Валентин, який таємно вінчав закоханих легіонерів, за що був страчений 14 лютого 249 році за часів Римської Імперії у якій правив імператор Клавдій II.

Воюючи римська армія відчувала гостру нестачу солдатів для військових походів. Воєначальник був переконаний, що головний ворог його "наполеонівських" планів - шлюби, бо одружений легіонер про славу імперії думає набагато менше, ніж про те як прогодувати свою сім'ю. Щоб зберегти в своїх солдатах військовий дух, імператор видав указ про заборону легіонерам одружуватися...

Зараз мощі Святого Валентина знаходяться у Польщі на території Познанської метрополії. Там же і знаходиться чудотворний образ святого, до якого тисячі паломників щороку звертаються за допомогою та благословенням. Святий Валентин нікому не відмовляє, продовжуючи творити чудеса через сотні років, після свого відходу в інший світ.

Як святкують у різних країнах

Хоча свято закоханих носить яскраво виражений романтичний характер, проте подарунки та традиції його святкування у різних країнах різняться.

Зазвичай на День святого Валентина закохані влаштовують романтичну вечерю, обмінюються подарунками, роблять приємні сюрпризи. В Україні заведено дарувати шоколад, ювелірні прикраси, м'які іграшки, букети квітів. Але в кожній країні існують свої цікаві традиції. Наприклад, у Франції найкращим подарунком у цей день вважають ювелірні прикраси і коштовності. У Парижі розміщують електронні табло, на яких всі закохані у День Святого Валентина можуть висловити свої почуття. У пристрасних і велелюбних французів прийнято дарувати в цей день коштовності, квіти, романтичні подорожі, щасливі лотерейні квитки і рожеві йогурти.

В Естонії у цей день вшановують не тільки романтичну любов, а й сімейну. Валентинки та подарунки дарують членам сім'ї, друзям і колегам. На Філіппінах свято відзначають цілий тиждень - гуляють весілля, влаштовують фотосесії та застілля. Бідні молодята можуть влаштувати весілля в цей період безкоштовно за рахунок місцевого самоврядування. В Італії свято називається солодким днем, тому італійці дарують один одному солодощі та торти, прикрашені голубами та сердечками.

У Фінляндії 14 лютого відзначають Днем друга, тому у цей день жителі країни вітають зі святом не тільки своїх коханих, але й кращих друзів. Також фіни у цей відзначають жіночий день, на кшталт свята 8 Березня.

 

А ось, наприклад, у Кореї неодружені, які не отримали подарунка на День святого Валентина, йдуть до ресторану для одиноких та їдять там чорну локшину, аби відсвяткувати свою самотність.

02.jpg

У Голландії в цей день жінка може зробити пропозицію чоловікові, якого вона вподобала. Якщо ж чоловік відмовляє, то він має подарувати їй шовкову сукню. А в Канаді чоловікові за відмову жінці може загрожувати штраф або ґрати.

На Ямайці День закоханих є днем боротьби із соромом та боязкістю. В країні існує традиція, за якою там проводяться "голі весілля", коли з одягу на нареченій і нареченому залишаються лише обручки. В Англії дарують подарунки та любовні послання не тільки коханим людям, але й домашнім улюбленцям – собакам, кішкам і навіть коням.

 

Німеччина

В цій країні Святий Валентин вважається покровителем не закоханих, а психічно хворих. Тому німці 14 лютого прикрашають психіатричні лікарні стрічками, квітами, а священики у каплицях проводять спеціальне богослужіння.

 

Польща

Поляки у День закоханих не люблять сидіти на місці, а віддають перевагу подорожам. Вони відвідують місто Познань, де покояться, за переказами, мощі Святого Валентина і його чудотворна ікона. Жителі країни вірять, що це паломництво допоможе їм у любовних справах.

Великобританія

Популярний подарунок в Англії у День всіх закоханих – це солодощі у формі серця, м’які іграшки, особливо ведмежата і,звичайно, листівки – «валентинки». Причому, отримати подарунок може не лише кохана людина, а й домашній улюбленець – кіт, собака чи поні.

 

Данія

Данці День Святого Валентина відзначають весело і гучно: масові вистави, вечірки, концерти і виставки. Коханим, друзям, колегам посилають білі квіти і смішні листівки з любовними поемами.

 

США

Раніше в День закоханих американці і американки дарували один одному марципани, що виходячи із ціни, було досить дорогим подарунком. Далі, коли поширився цукор із буряків, налагодилося широке виробництво карамелі і цукерок, які прикрашалися і пакували у гарні коробочки з написами. У Сполучених Штатах 14 лютого вітають не лише тих, з ким перебувають у романтичних стосунках, а й усіх, кого просто люблять – мам, бабусь, сестер.

 

Австрія

У цей день закохані вирушають до міста Крумбах, неподалік від Мюнхена. У цьому містечку розташована церква, побудована на честь святого Валентина. Згідно тутешньої традиції 14 лютого дарують подарунки виключно жінкам - у австрійців це щось на зразок жіночого дня.

 

Японія

Японці щорічно на честь святого Валентина влаштовують Карнавал кохання. Цілі натовпи закоханих, з раннього ранку і до ночі, бродять по центральних вулицях міста і голосно вигукують зізнання у коханні.

 

Індонезія

Тут вважають, що День святого Валентина заохочує молодь до випадкових статевих стосунків, тому влада регіонів Індонезії, де проживає найбільше мусульманського населення, заборонила його. 

Водночас в країні мешкають значні християнські та індуїстські меншини й понад 220 мільйонів мусульман сповідують помірковану форму ісламу. Відтак, в столиці країни Джакарті та інших містах, де День святого Валентина таки став популярним, 14 лютого можна побачити святкову атрибутику. 

Китай

Про свято 14 лютого тут не чули, адже китайці мають свій День святого Валентин. Його називають "Ніччю сімок" й відзначають на 7 день 7-го місяця року згідно з китайським календарем. 

Цей день пов’язаний з романтичною легендою про Нолана та Чжин – їхня любов не отримала благословення й закохані були заслані на протилежні береги річки. Але раз на рік зграя птахів утворювала міст й Нолан та Чжин таки зустрічалися.

Втім, це не єдине свято закоханих – День святого Валентина також відзначають 5 травня або, як кажуть китайці "520". В перекладі воно звучить як "я тебе кохаю". 

Обидва ці дні в Китаї не є офіційними святами, втім є абсолютно унікальними в світі. 

Норвегія 

Норвегія твердо включила День святого Валентина у свій щорічний календар. Це стало великою подією для норвежців, особливо для молодшого покоління, яке напередодні свята із задоволенням купує троянди, замовляє страви, деякі навіть готуються зробити пропозицію своєму партнеру. 

Існує давнє повір'я, що саме в цей день птахи спаровувалися, аби народити потомство. І тому зараз, якщо норвежець бачить пару крилатих на День святого Валентина, він переконаний, що знайшов справжнє кохання. 

 

Саудівська Аравія

День святого Валентина тут святкують, починаючи з 2016 року. До того, прояви любові в публічних місцях каралися законом, а свято як і продаж святкової атрибутики були під забороною. Подейкують, що в країні навіть існував чорний ринок червоних троянд. 

Сьогодні, в День святого Валентина на вулицях міст можна бачити квіткарні, святкові листівки, кульки з сердечками й інші подарунки. 

Швеція

У Швеції День святого Валентина називається "alla hjärtans dag", що означає "день усіх сердець". Місцеві люблять солодке, а 14 лютого цього вдвічі більше: шведи обмінюються тістечками, цукерками та желейними сердечками.

 

Проте є країни, де свято закоханих досі заборонене. Йдеться, зокрема про Іран. Влада цієї країни вважає, що це свято пропагує сексуальну розбещеність. Тому тих, хто не дослухається до офіційних рекомендацій, карають чималими штрафами.

Отже, традицій святкування багато і всі вони різні, але головне – це кохання і бажання здивувати свою половинку.

Тож святкуйте, даруйте ніжність і будьте коханими!

Як зберегти романтичні стосунки у парі? Кілька психологічних аспектів

Гармонійні стосунки – це зусилля двох і кожного партнера окремо. Адже часто доводиться працювати над собою, своїми звичками, переконаннями, очікуваннями, готовністю змінюватися і брати відповідальність в свої руки, а не тільки вимагати змін від іншого. Парадокс полягає ще в тому, що при цьому потрібно залишатися самим собою.

 

Повага – це шанобливе ставлення до близької людини, засноване на визнанні його заслуг, а заслуги ці в кожній людині можна розшукати. Вони не завжди помітні через його скромність, якихось комплексів, прихованих талантів, але вони є!

Повага до людини – як медаль: якщо її дістати з курної коробочки, очистити, відшліфувати і заколоти на грудях, то людина сама світитися буде.

Найбільша помилка – спробувати «перекроїти» коханого під свій «смак і колір». Повага у відносинах – це безумовне угоду з звичками, інтересами і колом спілкування свого партнера. Взаємоповага між чоловіком і жінкою будується з самого початку відносин. Воно ґрунтується на підтримці, похвали і захоплення. Люди, які поважають один одного, ніколи не будуть займати позицію «над» в спілкуванні. Повага – це перш за все визнання того, що ваша людська цінність – рівна.

Якщо в будь-якій своїй взаємодії ви прагнете до співпраці, якщо ви радієте один за одного, бережете, з увагою і повагою ставтеся до всього, що належить іншому (почуттів, думок, планів, досвіду, поглядів на життя), ви створюєте то саме надихаюче простір, в якому дуже радісно жити – простір любові.

Взаємна повага в будь-яких відносинах будується на делікатності, умінні йти на компроміси і силі волі. Партнери повинні розуміти, що любов потрібно будувати своїми руками.

Поважати іншого – значить, приймати людину такою, якою вона є, з усіма перевагами і недоліками. Повага – це усвідомлення іншої особистості як цінності, воно повинно бути безумовним, як любов.

Деякі плутають повагу з пристрасними почуттями. В даному контексті, пристрасть під час спілкування – це духовна близькість, енергія, якою люди обмінюються під час спілкування.

Щире і сильне бажання бачити і чути людину, радіти його присутності, отримувати задоволення від взаємодії і хотіти давати йому щось взамін – відносини, які є понад емоційними, однак, це не говорить про те, що в них є повага. Пам’ятайте, що з проблемами не обов’язково боротися самостійно. Перш за все, ви повинні заручитися підтримкою коханої людини.

Повага у відносинах – це розуміння потреб і бажань, безумовне прийняття особливостей особистості, розуміння почуттів і переживань іншого, прийняття смаків та інтересів, цінностей, способу життя і погляду. Людина, яка поважає іншого, уникає тиску на нього, і ніколи не використовує в своїх цілях.

Мудреці говорили про те, що ЛЮБОВ не може існувати без поваги.

05.02.2024

День безпечного Інтернету

photo_2024-02-04_16-35-50.jpg

6 лютого 2024 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day).

 

День безпечного Інтернету (SID/ДБІ) запровадили мережі Insafe та INHOPE за підтримки Європейської комісії для просування безпечного та позитивного використання цифрових технологій, особливо, дітьми й молоддю. Центр кращого Інтернету представляє Національний комітет Дня безпечного Інтернету в Україні.

 

Отримання інформації онлайн – вже не далека фантазія, а реальність. Крім того, що в Інтернеті можна знайти будь-яку інформацію, мережа значно розширює коло спілкування. З можливістю комунікації за допомогою Інтернет світ став не таким неосяжним. Проте, спілкування у чаті, в соцмережах та на деяких інших сайтах, окрім розширення кола знайомств, може приховувати і суттєву небезпеку.

 

П'ять головних небезпек соцмереж

Кібербулінг. Підлітки можуть зіткнутися з кібербулінгом, коли вони зазнають морального чи фізичного насильства у соціальних мережах. Він може викликати серйозні емоційні та психологічні проблеми для незміцнілої психіки.

 

Розповсюдження особистої інформації. Підлітки можуть розповсюджувати свою особисту інформацію, таку як фотографії, телефонні номери, адреси тощо. Це може призвести до небажаних наслідків: крадіжка особистої інформації, фішинг, шахрайство та інші види інтернет-злочинів.

Вплив на самооцінку. Підлітки можуть порівнювати своє життя з життям інших користувачів соціальних мереж, що може спричинити почуття неповноцінності, тривоги та депресії.

Залежність. Підлітки можуть стати залежними від соцмереж, витрачаючи на них багато часу та зменшуючи час на інші важливі речі, такі як навчання, сімейні відносини та друзі.

Нестача конфіденційності. У соцмережах не завжди забезпечується повна конфіденційність, і особиста інформація може потрапляти до рук непорядних людей. Це може призвести до небажаної реклами, крадіжки особистих даних або інших проблем.

Сьогодні в Інтернеті можна реалізувати базові потреби: придбати усе необхідне: продукти харчування, ліки, одяг, побутові товари, оплатити комунальні платежі, замовити їжу з закладів громадського харчування, знайти та орендувати приміщення тощо. Водночас, така online-активність призвела до зростання шахрайства в інтернеті.

Остерігайтеся сайтів-двійників та фейкових інтернет-магазинів

Ніколи не залишайте свої персональні дані на незнайомих або підозрілих сайтах. Нині поширеним є шахрайство, що полягає у створенні сайтів-двійників. Сторінка, яку ви відвідуєте, візуально виглядає як справжня: має ту ж кольорову гаму, містить приблизно ту ж саму інформацію, що й офіційний сайт, однак у гіперпосиланні вказані зайві букви або цифри. Оплативши товари чи вказавши власні персональні дані на сайті-двійнику, ви потрапляєте у пастку шахраїв. Необхідні вам товари чи послуги ви не зможете отримати, а ваші персональні дані можуть бути використані проти вас. Тому перед введенням своїх даних переконайтеся, що ви точно перебуваєте на офіційному сайті.

Іншим поширеним видом інтернет-шахрайства є функціонування несправжніх інтернет-магазинів. Такі магазини можуть пропонувати товари, яких у них немає в наявності або вони у неналежному стані. Остерігайтесь продавців, які пропонують товари за дуже низькою ціною, але з частковою або повною передоплатою. Для купівель в інтернеті краще використовувати перевірені інтернет-майданчики, адміністратори яких можуть гарантувати вам повернення коштів у разі, якщо товар не буде відправлено або він буде неналежної якості. Якщо ж у вас є необхідність скористатися послугами невідомого вам інтернет-магазину, тоді обов’язково вивчіть відгуки про продавця та купуйте товари з накладеним платежем – сплачуйте вартість товару після отримання та огляду.

 

Класна робота? Виграли приз? Не факт

Також часто шахраї розміщують на сайтах оголошення про роботу. Зазвичай пропонують виконувати легку роботу за помірну оплату, наприклад, складання ручок, наклеювання марок, збір аксесуарів тощо. Роботодавець-шахрай пропонує надіслати вам матеріали для такої роботи поштою. Однак, щоб нібито уникнути будь-якого ризику він встановлює для вас мінімальний завдаток, який буде вам повернуто разом з першою заробітною платою за виконану роботу. Оплативши такий завдаток, ви не отримаєте матеріали для роботи і втратите свої кошти. Пам’ятайте, що роботу варто шукати на офіційних сайтах та обов’язково перевіряти роботодавця.

Ще одним поширеним видом інтернет-шахрайства є надсилання на електронні пошти або у соціальні мережі повідомлень різного характеру, які зводяться до того, що вам необхідно сплатити певну суму коштів. Так, наприклад, часто надсилаються повідомлення щодо виграшу великої суми коштів або цінного призу. Автори повідомлень вказують на необхідність сплати певного відсотку від виграшу задля покриття комісій та інших витрат, пов’язаних конвертацією з коштів чи відправкою призу. Варто пам’ятати золоте правило – «безкоштовний сир тільки у мишоловці». Для початку згадайте чи брали ви участь у якихось акціях. Дізнайтесь у представників офіційні умови акції, поцікавтесь назвою та сайтом компанії, що проводила акцію. У разі, якщо ви сплатите кошти на вказані рахунки, то швидше за все ніяких грошей та цінних призів ви не отримаєте, а автор повідомлення перестане відповідати на ваші листи.

 

Не варто вірити всім повідомленням

Повідомлення нібито від банківських установ про блокування вашого рахунку тощо. Зазвичай такі повідомлення містять заклики до відправлення ваших даних, наприклад, пін-коду до картки, 16 цифр, що вказані на картці, термін дії картки, CVV-коду. У такому разі варто звернутись до банку за офіційною електронною адресою або офіційним номером телефону для уточнення ситуації. У жодному разі не повідомляйте даних щодо ваших банківських карт та рахунків стороннім людям.

Перераховані варіанти інтернет-шахрайства є найпоширенішими, але не виключними. З кожним днем з’являються нові види шахрайства в інтернеті. Для того щоб не втрапити у пастки шахраїв, варто під час здійснення операцій в інтернеті дотримуватись таких правил:

  • Не вказувати власні персональні дані на неперевірених сайтах.

  • Нікому не повідомляти термін дії банківської карти та CVV-код.

  • Перевіряти гіперпосилання та наповнення сайту на відповідність офіційним даним компаній.

  • У разі отримання спірних листів чи повідомлень не здійснювати ніяких оплат до встановлення обставин ситуації, що виникла.

  • Не робити передоплат у неперевірених інтернет-магазинах.

  • Не користуватися неперевіреними оголошеннями щодо роботи, яка обіцяє швидкий заробіток за внесення завдатку.

 

Що робити, якщо ви стали жертвою інтернет-шахраїв

Необхідно звернутись до найближчого відділу поліції або зателефонувати 102. Зберіть інформацію, що підтверджує факти вчинення щодо вас шахрайських дій: чеки про оплату, квитанції з банку про проведення грошових операцій, роздруківки оголошень, посилання на сайт тощо.

Зверніться до адміністратора сайту з метою блокування сторінки шахрая, а також зателефонуйте в банк, через який було здійснено платіжні операції, повідомте, що переказ здійснено на картку шахрая.

Після притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, ви можете звернутись до суду з вимогою відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка, набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тому дієвим способом захисту уразі, якщо ви перерахували кошти шахраям в інтернеті може бути звернення до суду з позовом про повернення безпідставно набутих коштів до власника банківського рахунку, на який здійснено зарахування коштів.

Для отримання правової допомоги ви можете звернутись у найближчий до вас місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги або бюро правової допомоги, адресу і контактний телефон яких ви зможете дізнатися за номером Єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги − 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно в межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів), або за посиланням: https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/.

 

За матеріалами сайту Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org

Загалом, користуючись Інтернетом необхідно дотримуватися правил:

  1. Використовуйте надійний пароль – комбінуйте букви, цифри та інші символи.

  2. Не вірте всьому, що читаєте – завжди перевіряйте достовірність джерела.

  3. Не викладайте особисту інформацію про себе, своїх рідних, друзів і знайомих в Інтернеті.

  4. Не ховайтеся за анонімністю екрану комп'ютера. Не кажіть того, що не могли б сказати людині в обличчя.

  5. Подумайте двічі, перш ніж поширити будь-яку інформацію. Як і в житті, потрібно думати про наслідки того, що говориш.

  6. Не поширюйте в Інтернеті контент незаконного або непристойного змісту.

  7. Переконайтеся, що ваш профіль у соціальній мережі закритий від сторонніх (перевірте налаштування безпеки).

  8. Додавайте "у друзі" тільки тих, кого дійсно знаєте: навіть якщо це друзі ваших друзів, але особисто ви не знайомі, краще зайвий раз перестрахуватися.

  9. Вашим друзям слід питати вашого дозволу, перш ніж завантажувати фотографії з вами або позначати вас на фотографіях в соціальних мережах. Не бійтеся сказати їм про це, і самі теж дотримуйтесь цього правила.

  10. Не переходьте за посиланнями, прикріпленим в імейл-повідомленнях – безпечніше вводити адресу в рядок браузера самому.

Також, подбайте про захист свого комп’ютера:

  1. Завжди оновлюйте операційну систему.

  2. Використовуйте антивірусну програму.

  3. Використовуйте брандмауер.

  4. Робіть резервні копії важливих файлів.

  5. Будьте обережними, завантажуючи вміст.

  6. Захистіть себе в онлайні.

  7. Будьте обережними, надаючи особисту інформацію.

  8. Думайте про те, з ким ви розмовляєте.

  9. Пам’ятайте, що в Інтернеті не все є надійним і не всі є чесними.

  10. Дотримання законів обов’язкове і в Інтернеті.

 

Ірина Слободянюк,

куратор 1-МБШ групи

1-1-1280x640.png

29.01.2024

logo PDF.png

Матеріали для години спілкування:

День пам’яті Героїв Крут:

«Крути – символ національної честі й військової доблесті»

Шановні студенти, викладачі нашого коледжу!


Запрошуємо вас приєднатися до нас у вшануванні великої події в історії нашої країни - Дня пам'яті Героїв Крут. Ця дата несе в собі важливий заряд патріотизму та національної гордості. Сьогодні ми хочемо нагадати всім про те, що Крути – це символ національної честі й військової доблесті.


У січні 1918 року молодь із різних куточків України об'єдналася на Крутах, де взяла участь у героїчній битві проти військ Більшовицької Росії. Молоді серця витримали вогні та відстояли свободу та незалежність нашої Батьківщини.


Сьогодні, коли ми вивчаємо та розвиваємося в зручних аудиторіях нашого коледжу, необхідно пам'ятати, що наша свобода та можливості, які ми маємо, були здобуті завдяки самовідданості та мужності тих, хто стояв на захисті нашої держави.


День пам'яті Героїв Крут – це час задуматися про наше майбутнє та відповідальність за благополуччя України. Нехай подвиг Героїв Крут буде для нас невичерпним джерелом натхнення та сили, а їхній приклад - запорукою національного єднання.


Герої Крут – це ті, хто взяв участь у визвольних змаганнях, захищаючи неньку Україну від ворогів. Їх відвага та жертовність нехай буде вічним натхненням для кожного з нас. Вони стали символами справжнього патріотизму, великої любові до рідної землі.


У нашому коледжі ми віримо в те, що знання про історію нашої країни – це не лише обов'язок, але й справжня гордість. Нехай кожен з нас пам'ятає подвиг Героїв Крут та несе в собі дух незламності та віри в майбутнє нашої незалежної України.


Нехай Герої Крут завжди будуть нашим прикладом відваги та самопожертви. 


Нехай пам'ять про Героїв Крут буде свічкою, що освітлює наш шлях, наповнюючи нас силами та рішучістю для подальших досягнень. Нехай цей день стане приводом для нас, щоб пам'ятати, шанувати і берегти нашу незалежність.

 

Вшановуймо Героїв Крут разом, навчаючись на їхньому прикладі та прагнучи до нових вершин для процвітання нашої країни!


Слава Героям Крут! Слава Україні!

Катерина ПРУХНІЦЬКА
Викладач циклової комісії викладачів фізичної культури,
фізичного виховання та захисту України,
куратор 11-ЮЖ групи

22 січня - ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

22.01.2024

Соборна мати Україна – одна на всіх, як оберіг

logo PDF.png
logo PPT.png

Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлене Указом Президента України «Про День Соборності України» від 13 листопада 2014 року № 871.

Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі

Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це – основоположна віха українського державотворення.

24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991-го. Втім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня відбулося відновлення державної незалежності України. Вперше у XX столітті її проголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918 року IV Універсалом. А за рік, 22 січня 1919-го, на Софійському майдані в Києві відбулося об’єднання в одну державу Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. 

Через невдачу Української революції 1917–1921 років державність зберегти не вдалося. Тому у XX столітті українці змушені були продовжувати боротьбу за неї, аж до відновлення незалежності в 1991-му.

Ключові тези

22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагомістю події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. 

105 років тому – 22 січня 1918 року – Українська Народна Республіка проголосила незалежність і боролася за право бути «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Цей факт руйнує твердження російської пропаганди, буцімто Української держави не існувало, її вигадали більшовики.

22 січня 1918 року вперше у XX столітті українці проголосили незалежність власної держави – Української Народної Республіки. 24 серпня 1991-го відбулося її відновлення.

Проголошення соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі, що увінчав соборницькі прагнення українців, розділених кордонами тогочасних імперій.

На початку ХХ століття після падіння імперій українці об’єдналися у власній державі. Сьогодні, через трохи більше століття після проголошення Акта Злуки, ми обʼєднані у відстоюванні своєї незалежності і держави. А після перемоги над російським агресором Україна відновить свою соборність.

Термін «соборність» має кілька значень. Це й об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених певною нацією на суцільній території. І духовна консолідація всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Соборність – це також територіальна цілісність держави. Тому звільнення від російського окупанта українських земель є нашою спільною метою.

Соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності народу, які є фундаментом для побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.

Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є передумовою успіху нашого спротиву зовнішній агресії. 

Сьогодні соборність для України означає деокупацію всіх територій, захоплених ворогом, відновлення єдності з Донеччиною, Луганщиною та Кримом.

Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього. Коли ми, люди з різних регіонів країни, разом працюємо, створюємо знакове й важливе, боремося з окупантами, відстоюємо свою свободу і волю заради власної держави.

Радянська та російська пропаганди завжди нав’язували переконання, що українці діляться на «східняків» і «западенців». Проте в сучасному спротиві російській агресії ми довели свою згуртованість і спільне прагнення жити у вільній державі, яка сама визначає своє майбутнє. Таким чином, антиукраїнська пропаганда зазнала краху.

Українська незалежність понад 100 років тому зазнала поразки через більшовицьку окупацію з використанням методів «гібридної війни»: невизнання своїх військ на території УНР, створення маріонеткових псевдореспублік, підтримку антиукраїнських рухів. Сьогодні Російська Федерація знову прагне знищити українську державність і окупувати нашу землю. Але нині ми монолітні в боротьбі проти ворога.

Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність держави буде цілковито відновлена тільки після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.

Історична довідка

22 січня 1918 року. Проголошення незалежності

Лютнева революція 1917 року призвела до ліквідації імперського режиму та встановлення Тимчасового уряду. Майже по всій Україні були ліквідовані органи царської адміністрації – тепер на місцях керували комісари.

Повалення самодержавства відкрило можливості для створення або активізації громадських організацій та політичних партій. У Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Чернігові й інших містах відбулися багатолюдні мітинги та демонстрації під синьо-жовтими прапорами. Осередком згуртування громадських і політичних сил стала Українська Центральна Рада, створена 17 березня 1917 року в Києві. Поступово вона перетворилася на всеукраїнський представницький орган, а згодом – парламент Української Народної Республіки.

23 червня того ж року Центральна Рада I Універсалом проголосила автономію України й закликала створювати українські органи влади на місцях, а 28 червня створила Генеральний Секретаріат, який по суті був першим українським урядом революційної доби.

Більшовицький Жовтневий переворот, повалення Тимчасового уряду, формування Ради народних комісарів несли загрозу для України. Це підштовхнуло Українську Центральну Раду до подальшого оформлення держави. 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалом вона утворила Українську Народну Республіку.

У грудні Рада народних комісарів у Москві висунула ультиматум Центральній Раді: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги та звинуватили Петроград у розпалюванні ворожнечі. Раднарком своєю чергою оголосив Центральну Раду «в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні». 7 січня 1918 року більшовики розпочали військове вторгнення в Україну. На середину січня вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі. Готувалися виступати на Київ.

Бойові дії спонукали Центральну Раду остаточно відмежуватися від Росії. Під час засідання українського уряду 8 січня 1918 року Микита Шаповал заявив: «Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили».

22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила незалежність УНР IV Універсалом. Це стало логічним етапом визвольного руху доби Української революції. Документ містив чотири головні положення:

  1. Проголошення самостійності Української Народної Республіки.

  2. Доручення Раді Народних Міністрів укласти мир із Центральними державами.

  3. Оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією.

  4. Декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

Так уперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала держава, яка протягом трьох наступних років не припиняла боротьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти.

22 січня 1919 року. Акт Злуки

Об’єднання двох українських республік – УНР і ЗУНР – почалося невдовзі після встановлення української влади у Східній Галичині та ще до того, як Директорія УНР переможно увійшла до Києва. 1 грудня 1918 року на залізничній станції у Фастові представники ЗУНР і Директорії підписали «Передвступний договір» (попередній). Статті угоди констатували непохитний намір ЗУНР «злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою». Зі свого боку УНР проголошувала, що вона дає згоду «прийняти всю територію й населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку». Для урочистого проголошення цієї Ухвали та завершення юридичного оформлення об’єднання двох республік до Києва було відряджено представницьку делегацію на чолі з віцепрезидентом УНРади (Української Національної Ради ЗУНР) Левом Бачинським. 

22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них проголосили Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: 

«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». 

Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного театру (сучасна Національна опера України) Трудовий Конгрес України ратифікував документ – надав йому законного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Української Народної Республіки. Розпочалася активна співпраця між двома державними утвореннями в економічній, військовій та культурній сферах. 

Ідея соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках. Відголосом історичного руху до Злуки на Закарпатті стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднати Карпатську Україну з Українською Народною Республікою зі столицею в Києві. В умовах перманентної боротьби за свободу та незалежність надзвичайно багато важило братерство по зброї українців із різних регіонів. 

Вершиною співпраці та консолідації зусиль став спільний похід українських армій на Київ у серпні 1919 року. Однак через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Проте Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну. 

Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.

Потримай Н.С.,
викладач кафедри педагогіки, психології та
фахових методик, куратор 41-Ю групи

ДСУ.jpg

27.11.2023

01.jpg

Пам'ятаємо! Єднаємося! Переможемо!

до 90-х роковин Голодомору

1932–1933 років

Матеріал підготували

Харитонова Ірина Вікторівна

куратор 11-Ш групи,

здобувачі освіти 11-Ш групи

   Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2023-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 25 листопада. Долучіться в цей день о 16.00 до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Згадайте про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів. Цього року ми вдруге вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями Росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

   Закликаємо також людей по всьому світу засвітити вогник у домівці як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.

02.jpg

    У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти Українського народу. Сьогодні його спадкоємець – рашистський режим прагне знову вчинити на українській землі геноцид. Голодомор здійснило керівництво ВКП(б) та уряд СРСР у 1932–1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці. Україна внаслідок геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом Українського народу. Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям. Тобто розрахунок був на фізичне знищення нашої нації. Через 90 років після Голодомору-геноциду росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову – знищити українську націю як таку. Для цього окупанти масово вбивають і депортують українців, руйнують міста. І в 1932–1933 роках, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору. Путін застосовував повномасштабне військове вторгнення. За ним як складові геноцидної політики почалися терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей). Інформаційні кампанії періоду Голодомору та нинішньої російської агресії дуже схожі. І тоді, і тепер Росія розвернула масштабні дезінформаційні та пропагандистські кампанії для підготовки російської аудиторії до скоєння чи схвалення звірств, а також приховування злочинів. Як тоді, так і нині Росія розраховує на атмосферу байдужості на заході, силу страху перед своєю міццю та намагається створити паралельну штучну інформаційну реальність, далеку від дійсності. Та сьогодні весь цивілізований світ допомагає Україні, а ми, українці, маємо власну державу, Збройні сили, згуртовані та всі разом працюємо на перемогу. І завдяки цьому успішно протистоїмо путінському геноциду. Пам’ятаючи про злочини комуністичного тоталітарного режиму, сьогодні ми всі сили спрямовуємо на підтримку наших захисників. В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932– 1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору. Станом на жовтень 2023 року визнали Голодомор 1932–1933 в Україні актом геноциду парламенти 28 держав. Відтак вшанування пам’яті жертв Голодомору проходить під гаслом «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!». Водночас пам’ять про використання тодішнім кремлівським режимом у 1932–1933 роках голоду як інструменту здійснення злочину геноциду проти українців повинна слугувати засторогою для недопущення виникнення голоду будь-де на планеті, засторогою недопущення провокування і використання продовольчої кризи нинішнім кремлівським агресором для досягнення своїх цілей.

Історична довідка

Чому українців вбивали голодом?

   Після Жовтневого перевороту впродовж 1917–1921 років на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Вони шляхом прямої окупації знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену 1917 року. Досвід важкої боротьби із українськими рухом змусив комуністичний режим для зміцнення свого становища в Україні піти на створення у 1919–1920 роках квазідержави УСРР зі столицею у Харкові та певні поступки українському національному рухові. Україна в 1920-х роках переживала культурний ренесанс європейського зразка. Під гаслом “Геть від Москви!” тут формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму. Проте до кінця цього періоду в СРСР був встановлений тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-який прояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального, так і малих і великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко карався та придушувався. Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.

Як?

   Механізм, який призвів до Голодомору, був приведений у дію із Москви тодішніми лідерами комуністичної партії. У січні 1928 року режим запровадив насильницькі хлібозаготівлі. У фермерів держава примусово забирала більшу частину, або й все вирощене зерно за значно заниженими цінами. Одночасно розпочалась “ліквідація” найзаможніших господарств. У 1930 році колективізація викликає масові протести і повстання. Впродовж року в Україні відбулося понад чотири тисячі масових протестних виступів за участю більше мільйона селян. Однак, не зважаючи на це, до жовтня 1931 року колективізованими, тобто, фактично державними, стали 68 % селянських господарств та 72 % орної землі. Загалом в Україні було “розкуркулено” понад 352 тисячі господарств. Результатом цього, а також внаслідок неефективного колгоспного господарювання став голод, через який весною 1932 року померло кілька сотень тисяч українців. Але Україна все одно залишалася центром спротиву тоталітарному режиму. На перші сім місяців 1932-го на Україну припадає 56 % від усіх антивладних виступів у Радянському Союзі. Улітку 1932 року через наростання спротиву Сталін із оточенням прийняв рішення про організацію в Україні штучного голоду, щоб не “втратити Україну”. Шляхом знищення частини населення.

Реалізація плану з організації штучного голоду

04.PNG
05.PNG

   Під час голоду тоталітарна влада не лише не припинила примусове відбирання їжі, а й відхилила допомогу з-за кордону та кинула всі сили на ізоляцію голодуючих районів. Армія, загони НКВД оточили українські міста та залізничні станції, бо селяни втечею намагалися врятуватися від голодної смерті. Мешканцям сіл забороняли виїжджати в інші регіони СРСР. Хліб вилучався, продавався до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств. До чого це призвело? Саме за цей менш ніж календарний рік (1932–1933) в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистки смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих невинних людей і вичерпного поіменного списку жертв. Жахом Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У багатьох районах України у вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Ученими Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України імені М.Птухи для Гарвардського університету створена карта втрат УСРР у Голодоморі. За даними вчених, найбільше постраждали лісостепові регіони України із давніми козацькими традиціями – Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина. У цих регіонах в окремих районах упродовж 1933 року вимерло понад половини населення. Смертність перевищувала середній рівень у 8– 9 і більше разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів, у Донецькій і Луганській області – у 3–4 рази.

   Голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. Українцям як етносу було завдано смертельної рани. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині. Подолання інформаційної блокади Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу трагедію не було зроблено. Офіційно голоду не було. Навіть такого слова в офіційних документах не вживалося. Масові смертність і опухання у владних документах називали – “продовольчими труднощами”. Сільрадам наказали при реєстрації смерті не вказувати її причину. Більше того, в 1934 році надійшло розпорядження: всі книги ЗАГС про реєстрацію смертей за 1932–1933 роки вислати в спеціальні частини (де більшість із них було знищено). Керівництво СРСР свідомо дезорієнтувало світову громадськість. У січні 1933 року Нарком закордонних справ СРСР М.Литвинов зробив спеціальну заяву про відсутність голоду в країні. Режим відмовився від зовнішньої допомоги. Тим не менш, деякі західні журналісти, які побували за залізною завісою тоталітаризму, публікували репортажі про злочин, доносили світові про те, що там діється насправді. Британський журналіст Малколм Маґґерідж у березні 1933-го здійснив поїздку в Україну й передав статті до “The Manchester Guardian”. Тоді ж репортажі британського журналіста Ґарета Джоунза про Голодомор в Україні виходили у Великій Британії, США, Німеччині. Публікації з’являлися також у французькій, австрійській, польській, бельгійській пресі. Так, у Бельгії упродовж 4 місяців до вересня 1933 року в 17 виданнях опублікували біля 50 статей і повідомлень про ситуацію в Україні. Населення Західної України, яка на той час перебувала у складі Польщі, не залишилося байдужим до горя українців по той бік Збруча. Одним із найпотужніших був голос митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. 24 липня 1933 року він проголосив відозву “Україна в передсмертних судорогах”. Наступного дня 35 громадських організацій і партій у Львові об’єдналися в Український громадський комітет рятунку України, який став координатором допомоги жертвам і поширення інформації про цей злочин. 29 вересня 1933 року завдяки зусиллям українських діячів на засідання Ради Ліги Націй її президент Йоган Людвіґ Мовінкель (прем’єр-міністр Норвегії) ініціював обговорення голоду у радянській Україні. Рада передала це питання до Міжнародного товариства Червоного Хреста. Але Москва відкинула пропоновану допомогу голодуючим людям. У жовтні 1933 року в австрійській столиці Відні за ініціативою кардинала Теодора Інніцера створено спеціальний комітет для надання допомоги жителям радянської України. У 1934 роціз’являються перші книги, в яких розкриваються теми Голодомору в Україні. Американський журналіст та історик Вільям Генрі Чемберлин, який зумів відвідати Україну у жовтні 1933-го, наступного року оприлюднив факти про Голодомор у книзі “Залізна доба Росії”. У 1934 році було видано і перший художній твір про Голодомор в Україні – роман “Марія” українського письменника Уласа Самчука. Після Другої світової війни в Європі та Північній Америці опубліковано перші спогади, мемуари та наукові дослідження про Голодомор. Українці, які його пережили й після війни опинилися у країнах вільного світу, разом із західними, зокрема американськими вченими, громадськими та політичними діячами збирали свідчення, вшановували пам’ять жертв, проводили наукові дослідження, видавали матеріали. 1953 року американський юрист Рафаель Лемкін, який запровадив у світову правову термінологію термін “геноцид”, охарактеризував Голодомор як “класичний приклад геноциду”. Визначальними ж у збереженні пам’яті про Голодомор стали заходи із відзначення його 50-х роковин 1983-го, передусім у США та Канаді, що набули міжнародного розголосу. Тоді ж у канадському місті Едмонтоні спорудили перший пам'ятник жертвам Голодомору. 1984 року Конгрес США створив спеціальну Комісію з розслідування штучного голоду в Україні у складі двох сенаторів та чотирьох осіб від Палати представників. Виконавчим директором Комісії став американський історик Джеймс Мейс. Комісія дійшла такого висновку, що Сталін та його оточення вчинили акт геноциду проти українського народу. Цей звіт комісії схвалив Конгрес США 1988-го. Того ж року за ініціативою Світового Конгресу Вільних Українців створено Міжнародну комісію юристів, яка мала дослідити свідчення про Голодомор 1932-1933 років, його причини, наслідки й винуватців. Комісія дійшла висновку, що Голодомор був актом геноциду. Під впливом викриттів СРСР врешті-решт змушений був визнати факт голоду 1932–1933 років. У 1993-му вперше на державному рівні відзначені його роковини – через 60 років після трагедії. 1998 року Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв Голодомору – щороку в четверту суботу листопада. Цього дня українці, як тільки смеркне, запалюють у вікнах свічки – на пам’ять про всіх убитих голодом. 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон про визнання Голодомору геноцидом українського народу. А в листопаді 2008-го в Києві споруджено Національний меморіал жертв Голодомору. 2009 року Служба безпеки України порушила кримінальну справу щодо голоду в Україні за ознаками злочину геноциду. У січні 2010-го Апеляційний суд міста Києва ухвалив, що в 1932–1933 роках в Україні Сталін і його поплічники вчинили злочин геноциду. Сьогодні дані соціологічних досліджень свідчать, що, понад 80 % українців підтримують цю позицію. Визнання іноземними державами та міжнародними організаціями Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу На жовтень 2023-го Голодомор 1932–1933 років в Україні визнали актом геноциду на державному рівні (крім України) парламенти 28 держав (в хронологічному порядку): Естонії (Заява Рійґікоґу (Парламенту) від 20.10.1993), Австралії (політичні заяви Сенату (2003, 2012, 2017, 2020 рр.) та Палати представників (2008, 2018 рр.), Канади (резолюція Сенату від 20.06.2003 та Акт Палати громад від 28.05.2008), Угорщини (постанова Державних Зборів від 26.11.2003), Литви (Заява Сейму від 24.11.2005), Грузії (Заява Парламенту від 20.12.2005), Польщі (постанови Сенату від 16.03.2006 та Сейму і від 06.12.2006), Перу (резолюція Конгресу від 21.06.2007), Парагваю (Декларація Сенату від 25.10.2007), Еквадору (резолюція Національного Конгресу від 30.10.2007), Колумбії (резолюція Палати представників Конгресу від 10.12.2007), Мексики (постанова Палати депутатів Національного Конгресу від 19.02.2008), Латвії (Декларація Сейму від 13.03.2008), Португалії (резолюція Асамблеї Республіки Португалія від 03.03.2017), США (Резолюція Сенату США від 04.10.2018), Чехії (постанови Палати депутатів від 06.04.2022, Сенату від 14.12.2022), Молдови (Декларація Парламенту Молдови від 22.11.2022), Ірландії (резолюція Сенату від 24.11.2022), Німеччини (резолюція Бундестагу від 30.11.2022), Болгарії (рішення Народних зборів від 01.02.2023), Бельгії (резолюція Палати представників від 09.03.2023), Ісландії (резолюція Парламенту Ісландії (Альтингу) від 23.03.2023), Франції (резолюція Нижньої палати від 28.03.2023), Словенії (Декларація Державних Зборів від 23.05.2023), Люксембургу (резолюція Палати депутатів від 13.06.2023), Словаччини (Постанова Національної Ради від 20.06.2023), Хорватії (Декларація Хорватського сабору від 28.06.2023, Нідерландів (резолюція Палати представників від 07.07.2023), Чилі (резолюція Палати депутатів 21.12.2022, політична заява Сенату 09.08.2023). Країни, в яких рішення наразі прийнято однією палатою парламенту і очікуються рішення другої палати: Бразилія (законопроєкт Сенату від 26.04.2022), Велика Британія (рішення Палати громад від 25.05.2023), Італія (резолюція Сенату від 26.07.2023). Ватикан назвав Голодомор 1932–1933 років геноцидом (серед інших геноцидів XX столітті) в «Компендіумі соціальної доктрини Церкви», опублікованому 02.04.2004. Також Голодомор визнали геноцидом міжнародні організації, а саме Балтійська Асамблея (дорадчий орган зі співробітництва між парламентами Естонії, Латвії та Литви) у заяві від 24 листопада 2007 р., Європарламент у резолюції від 15 грудня 2022 р. та Парламентська асамблея Ради Європи 12.10.2023 ухвалила відповідну резолюцію. Всеукраїнська акція “Запали свічку” В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на вшанування тих, хто помер з голоду, запалюють свічки. Цього року 25 листопада о 16-й годині Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання. Опісля біля могил, меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору 1932–1933 років, на центральних площах і вулицях міст і сіл України, на підвіконнях осель українці запалюють свічки і лампадки. О 16.00 прийдіть до меморіалу, пам’ятника чи хреста пам’яті жертв голодоморів у вашому місті чи селі, щоби вшанувати пам’ять убитих голодом. А із настанням темряви запаліть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників, нашу віру у майбутнє.

03.jpg

20.11.2023

ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

logo PDF.png
1.png

   Нині, коли на нашу землю прийшли рашистські орди і весь народ став на захист Батьківщини, особливого значення набули такі поняття, як «гідність» та «свобода». Саме за них ми воюємо і не віддамо ворогові ні клаптика нашої території. Самі ці ідеї охоплюють серця нашого мужнього, гордого та незламного народу.

    21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Це свято встановлене згідно з указом Президента на честь початку в цей день Помаранчевої революції 2004 р. та Революції Гідності 2013 р.

   Акції протесту, відомі пересічному українцю під назвою «Помаранчева революція», почалися у відповідь на грубі порушення під час виборчого процесу та фальсифікацію результатів президентських виборів у листопаді 2004-го року. Саме 21-го листопада ЦВК оголосила попередні результати 2-го туру голосування, згідно з якими переможцем перегонів став Віктор Янукович.

   Українське суспільство було невдоволене та обурене масовими фальсифікаціями та бажанням обманом захопити владу, що здійснювалися провладними силами. Прибічники Віктора Ющенка – кандидата від опозиції – почали виходити на мітинги.

   Протести проходили одночасно по всіх містах України. Найбільший мітинг відбувся в столиці, на Майдані Незалежності. Акції мали виключно мирний характер та дозволили домогтися повторного туру голосування, що призвів до перемоги Віктора Ющенка.

    Рік по тому на честь цих подій новообраним президентом було оголошено свято під гучною назвою «День свободи».

   Проте воно проіснувало недовго та було скасоване через 6 років наступним президентом – Віктором Януковичем. Зроблено це було під приводом об’єднати свято з «Днем Соборності України», що святкувався 22 січня.

   Рівно через 9 років після Помаранчевої революції Майдан Незалежності у Києві знову заполонили десятки тисяч протестувальників. Цього разу невдоволення громадян було зумовлено діями Кабінету Міністрів України, а саме тим, що уряд Азарова несподівано зупинив підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, яка анонсувалася протягом усього року.

    21-го листопада на центральній вулиці Києва почали виходити протестувальники, що підтримували курс євроінтеграції. За кілька днів невелика акція переросла в багатотисячний мітинг. А 24 листопада на вулиці Києва вийшли десятки тисяч людей. 29 листопада на Майдані Незалежності активісти почали вимагати розпуск уряду та проведення дострокових виборів до Верховної Ради. У відповідь на це влада застосувала силу. Така поведінка викликала ще більше обурення громадян. Адже на ваги встали принципи демократії, на зміну яким намагалися насадити авторитаризм, зневагу, свавілля та репресії.

   Протести заполонили всі обласні центри країни та вимагали негайної відставки чинного Президента та уряду. Майже всю зиму 2013-14 року протестувальники не покидали Майдан та не здавали своїх позицій навіть попри намагання влади силою придушити протести. Однак 18, 19 та 20 лютого 2014 року назавжди позначились в українському календарі кривавими подіями. Внаслідок сутичок в урядовому кварталі, пожежі в Будинку профспілок у Києві та снайперських пострілів загинули десятки євромайданівців, які пізніше були проголошені Небесною сотнею.

  Громадяни України вкотре довели, що здатні на захист своїх прав, свобод та європейського вибору, навіть ціною свого життя. В листопаді 2017 року був встановлений пам’ятник, який об’єднав в собі дві битви українського народу за свободу, гідність та справедливість.

   Отож, День Гідності та Свободи — наше національне свято, яке має величезне значення для кожного українця. Його мета — затвердити прагнення громадян України до демократії, справедливості, свободи, руху до європейської спільноти, з якого ми вже не звернемо.

   Бережімо пам’ять про подвиги наших Героїв, шануймо їх незламну силу волі, мужність та відвагу!

Матеріал підготувала

Альона РОМАНЮК,

викладач кафедри мистецьких дисциплін, куратор 31-ОМ групи

ДЕРЖАВА НА ЗАХИСТІ ЖИТТЯ І ГІДНОСТІ ЛЮДИНИ

13.11.2023

1012201st.jpg
logo PDF.png
logo PDF.png

Матеріал підготували

Лариса ШВІЕЦЬ,

викладач кафедри соціально-економічних дисциплін, куратор 2-БЮ(4) групи

logo PDF.png

Година куратора 

до Дня української писемності та мови

23.10.2023

2.jpg

Матеріал підготували

Пантелюк Людмила Василівна

куратор 2-БДШ групи,

здобувачі освіти 2-БДШ групи

Година куратора 

до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства

23.10.2023

logo PDF.png

Матеріал підготував

Нечитайло Петро Антонович, 

куратор 41-ОМ групи

logo PDF.png
68.jpg

16.10.2023

Година куратора групи до Європейського дня боротьби

з торгівлею людьми
«Торгівля людьми.

Розпізнай небезпеку вчасно»

Статистика щодо ризиків, пов’язаних з торгівлею людьми

За період з 2019 року по 2023 рік майже 49 тисяч українців зазнали ризику, пов’язаного із торгівлею людьми.

Результати національного дослідження проведеного з метою з’ясування вразливості українців, в умовах війни в Україні, до ситуацій торгівлі людьми доводять наступне, 29% українців готові прийняти ризиковану пропозицію роботи за кордоном або в іншому населеному пункті, при цьому 27% респондентів погодились би прийняти одну з ризикованих пропозицій щодо роботи за кордоном, зокрема:

  • 17% готові працювати без офіційного оформлення трудових відносин;

  • 13% за кордоном та 9% в Україні готові працювати без змоги вільно залишити робоче місце та у замкнених на час роботи приміщеннях;

  • 2% за кордоном та 2% в Україні готові добровільно віддати роботодавцю мобільний телефон, iншi особисті речі на перiод працевлаштування;

  • 1% за кордоном та 3% в Україні віддали би роботодавцю свій паспорт на весь термін виконання робіт без офіційного оформлення трудових відносин.

Торгівля людьми – це злочин, жертвами якого можуть виявитися чоловіки, жінки, діти як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації. За даними Міжнародної організації праці, 21 мільйон людей у всьому світі є жертвами примусової праці. Якщо ви стали жертвою торгівлі людьми, намагайтеся всіма можливими способами будь-кому повідомити про це, аби отримати належну допомогу. Не мовчіть, телефонуйте:

Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів : 527 – з мобільного, 0800-505-501

Державна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми: 15-47

Національна поліція України: 102, чат-бот «Залишайся в безпеці»: https://t.me/stay_in_safe_ua_bot.

images.jfif

18.09.2023

МІЖНАРОДНИЙ СТУДЕНТСЬКИЙ СПОРТИВНИЙ РУХ –

ВАЖЛИВА СКЛАДОВА МІЖНАРОДНОГО СПОРТУ

logo PDF.png
22.06.jpg

22.06.2023

22 червня – День скорботи та вшанування пам’яті жертв війни (1939–1945 рр.) в Україні

Матеріал підготував Валерій Восколуп,

куратор 2-БМОМ групи

   Щороку 22 червня наш народ вшановує світлу пам'ять мільйонів українців, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

  Друга світова війна (01.09.1939–02.09.1945) – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. Саме як страшну трагедію її пам'ятають і згадують в усьому світі. Упродовж 21 місяця цієї війни СРСР та Третій Рейх виступали як союзники, а від 22.06.1941р. вступили у військову конфронтацію, що увійшла в історію як німецько-радянська, або, у радянській історіографії, Велика Вітчизняна війна 1941–1945 років. Цей конфлікт не є тотожним поняттю Другої світової війни. Війна між СРСР і Німеччиною та її союзниками була складовою більш широкого за хронологією і географією глобального конфлікту, про що раніше дуже часто забувала згадувати радянська історіографія, а тепер – російська пропаганда.

   Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси і часом вбивати інших українців. У розгромі нацизму брали участь українські солдати в лавах Радянської армії (понад 6 млн), вояки УПА (понад 100 тис.). Друга світова війна для України не обмежувалася лише бойовими діями та окупацією її сучасної території, а й включала участь українців у бойових діях на всіх воєнних театрах. Українці і вихідці з України перебували у військових з'єднаннях інших держав: Польщі (120 тис. у 1939 р.), США (до 80 тис. у 1945 р.), Канади (до 45 тис. у 1945 р.), Франції (до 5 тис. у 1940 році). З різних причин українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини (від 600 осіб у 1939 році до 250 тис. у 1941–1945 рр.), Румунії (24 тис.), Угорщини (до 20 тис.), Словаччини (до 2 тис.), Хорватії (1,5 тис.).

   За даними українських істориків, прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять 8–10 млн осіб, загальні демографічні – понад 13 млн, економічні – 285 млн тогочасних рублів. За кілька місяців бойових дій територія України була повністю завойована. Мільйони людей опинилися в окупації, надалі з тавром "зрадників" прийнявши на себе тягар лихоліття, поки країна збиралася із силами.

   Наш обов’язок – зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в тій жахливій війні, тих, хто став жертвою нацизму.

 

    Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової російської агресії, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

    Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

За матеріалами інтернет-ресурсів

08.05.2023

Інформаційні матеріали до Дня пам’яті та примирення 8 травня

Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.

Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни. А також – нагадати, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

Цього року Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії та політично-військового керівництва РФ.

Український інститут національної пам’яті пропонує надалі дотримуватися європейського підходу в меморіалізації подій, героїв і жертв Другої світової та сучасної російсько-української воєн.

З 2014 року символом памʼяті про Другу світову війну в Україні, як і в Європі, є мак памʼяті. Заохочуємо використовувати його під час публічних заходів та у тематичних матеріалах (як виготовити мак самостійно, дивіться у відеоінструкції та схемі).

Ключові повідомлення

Цього року 8 травня, в День пам’яті та примирення, Україна вшановуватиме пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв Другої світової війни.

Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл. Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.

Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціна цього внеску – надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років серед українців та інших народів, які жили на території України. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Тому ми добре знаємо ціну війни.

Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського. Спадкоємицею останнього нині є Російська Федерація. Вона прагне привласнити перемогу над нацизмом, щоб маніпулювати й власними громадянами, і міжнародною спільнотою. Ми наголошуємо – жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця для агресивної політики, кульмінацією якої стало злочинне повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року.

У Російській Федерації відзначення перемоги над нацизмом поступово перетворювалося на культ, а потім і взагалі на потворне явище «побєдобєсія», метою якого є пропаганда війни, вивищення над іншими народами, привласнення собі статусу «головного переможця», виправдання агресивної ідеологічної мобілізації громадян, а також плекання безвідповідального та безпідставного реваншизму. Саме через це Україна з часів Революції гідності послідовно впроваджує європейський підхід пам’ятання про Другу світову війну. А також застерігає інші країни від наслідків підтримки, поширення чи потурання російським наративам до 9 травня, адже Кремль використовує причетність росіян до перемоги над нацизмом як моральне обґрунтування сучасних дій Росії.

13_n.jpg

Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті:

 

За посиланням діє сайт Українського інституту національної пам’яті, присвячений Другій світовій війні. Він містить інформацію про ключові події, постаті, карти, інфографіку, фотогалерею, відеоролики й електронні видання про війну, підбірку фільмів «20 000 хвилин, які змінять ваше уявлення про Другу світову війну» та інші проєкти.

Сьогодні російська влада фактично зруйнувала систему міжнародних відносин, встановлену після Другої світової війни. Збройною агресією проти України вона розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки. У цьому РФ нагадує гітлерівську Німеччину 1930-х років напередодні глобального конфлікту. А ми маємо нагадувати світові, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти напередодні Другої світової заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів. Сьогодні міжнародна спільнота має змогу опиратися на той гіркий досвід та історичні уроки.

День пам’яті та примирення символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.

Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Однак тепер це – путінська Росія, яка говорить про «вирішальний внесок у перемогу над нацизмом росіян». Сьогодні саме РФ, увібравши в себе всі злочинні практики нацизму й комунізму, зазіхає на нашу територіальну цілісність і зруйнувала мир у Європі.

Наша боротьба триває щоденно від 2014 року, і ми неодмінно переможемо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини.

Історична довідка

Внесок українців у перемогу над нацизмом у Другій світовій війні

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних націй) – і в складі Червоної армії, й армій західних союзників, і підпільних рухів Опору – та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. А українська земля була одним з основних полів битви у цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі. Загинуло понад вісім мільйонів: близько 3 мільйонів воїнів та 5 мільйонів цивільних.

На початку Другої світової війни український народ не мав незалежної держави та був розділений між кількома країнами. Обидві тоталітарні системи (нацисти й комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя, використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету у власних цілях та геополітичних іграх, а українські землі розглядали виключно як ресурс. Єдиним українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди й організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних режимів. До таких організацій, зокрема, зараховують й Українську повстанську армію.

Друга світова війна закінчилася зусиллями дипломатії, але виграна вона була сміливими воїнами та зброєю. Сьогодні, коли Росія без оголошення війни напала на Україну і здійснює огидну, безчесну, засуджену міжнародною спільнотою незаконну агресію, ми маємо не просто право на загальнонаціональний збройний спротив, але і на підтримку всього світу. Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки, на побудову більш тривкого миру. Але умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії росіян проти будь-кого на планеті.

Після перемоги у російсько-українській війні наша держава та український народ отримають нове державне свято перемоги над рашизмом – сучасним нацизмом, що об’єднає все суспільство.

Коли нацизм капітулював

Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини було підписано у Реймсі о 2 годині 41 хвилині 7 травня 1945 року з участю представника від Радянського Союзу генерала Івана Суслопарова. Проте Сталін відмовився визнати акт. Він захотів підписання нового у Берліні, здобутому Червоною армією. Тож поставив ще одну вимогу союзникам – жодних офіційних оголошень про перемогу до вступу в силу іншої капітуляції.

Прем’єр Великобританії Вінстон Черчилль і президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен відмовили. Черчилль послався на парламент, який вимагатиме від нього інформації, а Трумен – на те, що прохання Сталіна надійшло пізно та скасувати оголошення неможливо.

На це Сталін заявив, що підписаний у Реймсі договір не можна скасувати й не можна визнати, адже капітуляція має бути прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла агресія, – в Берліні. Союзники погодилися.

Другий Акт про капітуляцію Німеччини підписали у берлінському передмісті Карлсхорст – 8 травня, о 22:43, за центральноєвропейським часом, а це – за московським 9 травня, 00:43. Його текст майже дослівно повторював попередній. Наприклад, підтвердив час припинення вогню – 8 травня, о 23:01, за центральноєвропейським часом.

Культ «9 травня»

Свято Дня Перемоги в Радянському Союзі було встановлено тоді ж, 8 травня 1945 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР оголошено 9 травня днем всенародного торжества та вихідним днем. У 1945-му в цей день ніяких особливих урочистих заходів не відбулося. Парад Перемоги за наказом Сталіна провели у Москві лише 24 червня. Жодних святкових парадів чи ходи ветеранів на Красній площі не було й у наступні роки. У 1947-му статус цього дня взагалі змінили. Згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1947 року, День Перемоги став робочим днем, але залишився одним із державних свят. Поміж іншим, у тому ж 1947 році радянська влада ухвалила рішення про скасування будь-яких виплат і пільг для ветеранів, які були удостоєні державних нагород.

Від 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним днем в СРСР, проте певні святкування відбувались. У містах-героях і столицях союзних республік давали артилерійський салют, на перших шпальтах радянських газет публікували офіційні вітання з Днем Перемоги. Тож увага до цього дня та певні комеморативні заходи зберігалися. Однак, інші радянські свята, наприклад, 1 травня – День міжнародної солідарності трудящих та 7 листопада – річницю Жовтневої революції в той час відзначали зі значно більшим розмахом.

Вихідним День Перемоги знову став у 1965 році. Тоді ж провели і ювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після закінчення війни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий – у 1990 році. Щорічним дійством Парад Перемоги став уже в Російській Федерації з 1995-го.

Після 1960-х років 9 травня стало головним святом в СРСР, а міф перемоги заступив міф революції. Компартія та особисто Леонід Брєжнєв почали активно експлуатувати тематику «Великої Перемоги» як одного зі складників підвищення авторитету правлячої верхівки в суспільстві.

Пам’ять про Другу світову («Велику Вітчизняну») війну поступово перетворилася на потужний квазірелігійний культ. У сучасній Росії міфи про Другу світову війну продовжують залишатися осердям ідентичності, а комеморативні практики, часто просякнуті профанацією та гротеском, отримали назву «побєдобєсіє».

Всередині РФ риторика перемоги виконувала і виконує функцію ідеологічного складника легітимації правлячого режиму. Однак російська пропаганда спрямовує міфи про Другу світову війну не лише на власну країну та продовжує активно культивувати їх серед країн, які колись були частиною СРСР, а й поширює ці маніпулятивні наративи у Європі та світі. Так РФ намагається атакувати памʼять інших країн, їхню ідентичність, а часом і кордони. Держава-агресор послуговується міфом перемоги у Другій світовій війні як індульгенцією, вчиняючи злочини проти цивільних та військовополонених в Україні, прикривається своєю нібито «виключною роллю» в перемозі над Гітлером.

Згадуючи про Другу світову війну 8 травня, світова спільнота має усвідомити та пам’ятати: сучасна Росія – не переможець над Гітлером та нацизмом, не визволитель Європи, а жорстокий агресор, який нехтує міжнародним правом, прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму.

9 травня – День Європи

Після завершення Другої світової війни європейські країни почали продумувати принципи полі­тичної співпраці та економічної кооперації. Зрештою 9 травня 1950 року французький міністр закордонних справ Роберт Шуман виступив з ініціативою налагодити в Європі спільну координа­цію та контроль за важкою промисловістю. Він запропонував розробити принципи спільної політики для досягнення солідарності в цій окремій галузі. Шляхом до реалізації плану Шумана мала стати Європейська спільнота вугілля та сталі. За задумом Шумана, Франція, Німеччина та інші європейські країни мали передати управління виробництвом вугілля та сталі єдиному органу. Унаслідок такого об’єднання ключові галузі військової промисловості також мали перейти під спільний контроль, що унеможливило б підготовку окремої країни до нової війни.

У результаті 18 квітня 1951 року в Парижі був підписаний договір про створення Європейської спільноти вугілля та сталі. Спершу його ратифікували шість країн: Франція, Німеччина, Італія та країни Бенілюксу – Бельгія, Нідерланди й Люксембург. Організація була від­крита для інших європейських країн.

Нині вважається, що Декларація Шумана офіційно започаткувала процес європейської інтеграції. Саме тому в ЄС 9 травня відзначається День Європи.

card.jpg

08.05.2023

Всесвітній День матері

Матеріал підготувала Оксана Кондратюк,

куратор 21-ЮЖ групи

Мама – найголовніша людина в житті кожного. Наші матері дарують нам життя, а потім стають першим зразком для наслідування. Найтепліші спогади дитинства неможливі без мам – вони завжди рятують нас від хвороб та оберігають від неприємностей. До мами ми звертаємось тоді, коли потребуємо справді мудрої й доброї поради, у щирості якої не доводиться сумніватися. Зрештою, у найтяжчі часи, коли здається, що весь світ став ворожим, тільки материнська любов залишається безумовною й незмінною.

У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітер приносить Свято матері, яке народилося в далекій Філадельфії завдяки зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила свою матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна звернулася з листами до конгресменів та Президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, навесні, вшановувати матір. Ідею Анни Джарвіс підхопили у світі.

Уперше в Україні, у Галичині, це свято відзначалося в 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міст чи сіл до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, вистави, виставки виробів, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям.

Після 1939 року це свято було заборонене. Але відновлюється Україна, а разом з нею і ті свята, які були дорогими нашому народові. Це свято – привід сказати мамі про те, що вона – найрідніша та найдорожча людина. День матері в Україні в 2023 році відзначають у неділю 12 травня. Указом Президента України від 10 травня 1999 року в Україні День матері святкують у другу неділю травня.

Місяць травень – це місяць Небесної Матері Діви Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених і знедолених, яка благословила у хресну путь свого єдиного Сина – Спасителя людства. І сьогоднішнє свято – це свято Божої Матері, матері України і нашої земної матері, яка дала нам життя. Адже саме вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.

День матері – це свято на честь матері, материнства, зв'язку матері з дитиною і вплив матерів на суспільство. Мама – головна людина в житті кожного. Не забутьте відвідати маму. Поки живі наші батьки, ми залишаємося дітьми. У цей день українці йдуть в гості до матері, вітають їх і нагадують, якими важливими вони є в їхньому житті. Мама завжди самовіддано любить своїх дітей, незважаючи ні на що, і завжди рада нашим перемогам і щиро співчуває невдачам.

Якщо в День матері ви не можете прийти до мами, то обов'язково треба подзвонити їй і сказати теплі слова і нагадати про те, як сильно ви її любите. Адже мама – найдорожча людина в нашому житті. Не забутьте сказати мамі, що ви її любите! Вітаємо всіх матусь наших студентів і колег зі святом МАТЕРІ!

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ СВЯТКУВАННЯ ДНЯ МАТЕРІ?

Пошана до жінок, які дарують життя, була властива людям з прадавніх часів, тому знаходила вираження в культах богинь-матерів. У Древньому Єгипті поклонялися богині Ісіді, яка правила світом разом зі своїм чоловіком – богом Осірісом та мала сина Гора. Єгиптяни вважали Ісіду взірцем матері, жіночності й вірності.

РЕЛІГІЙНЕ ПІДҐРУНТЯ СВЯТА

Святкування Дня матері має важливе значення в християнській вірі, оскільки припадає на місяць Пресвятої Богородиці. Це свято дозволяє людям шукати заступництва і допомоги Божої Матері, висловлюючи при цьому вдячність за самовідданість матерів. Травень також знаменує початок весни, час, коли Мати-Природа прикрашає землю яскравими квітами. Цей символізм перегукується з самовідданою та дбайливою природою материнства, яку вшановують і відзначають у День матері. Український народ з особливою пошаною ставиться до Діви Марії, яка з давніх часів була невід’ємною частиною його суспільного устрою та менталітету.

БОГИНІ – МАТЕРІ

У давньогрецьких віруваннях матір’ю всіх богів була Рея – втілення жіночої плодючості й наступництва поколінь, а також богиня комфорту та спокою. За легендою, Рея була дружиною бога Кроноса, якому напророчили загибель від рук власного сина. Тому Кронос вбивав всіх своїх дітей одразу після народження, а коли Рея народила наймолодшого сина – Зевса, вона сховала його від батька на острові Кріт. Подорослішавши, Зевс переміг Кроноса у десятилітній війні і став наступним правителем, розпочавши династію олімпійських богів.

Образ Реї тісно пов’язаний з образом іншої античної богині – Кібели, яку особливо шанували в Древньому Римі. Другим іменем Кібели було Велика Мати. Ця богиня мала владу над повним життєвим циклом – вона дарувала життя, наглядала за своїми дітьми, доки вони були живі, й забирала життя, коли наставав час. Кібела була покровительницею плодючості не тільки людей, а й тварин, а також богинею посівів і збору врожаю.

Традиції вшанування богинь-матерів в античному світі переросли в раннє християнське свято, відоме як «Материнська неділя». Воно випадало на четверту неділю Великоднього посту й спершу мало дещо інший зміст – цього дня віруючі відвідували ту церкву, яка стала першою в їхньому житті – «материнську». Особливо поширеним цей звичай був у Великобританії.

ЕНН ДЖАРВІС

Передісторія сучасного Дня матері почалася з досить непростого досвіду материнства американки Енн Джарвіс, яка мала 13 дітей, з яких тільки четверо дожили до повноліття. У XIX столітті це не було чимось винятковим – тоді багато малюків помирали через відсутність щеплень та відповідного лікування. У 1858 році Енн організувала зустрічі матерів з лікарями для вивчення правил санітарії й гігієни, щоб запобігати інфекційним хворобам дітей. Такі зустрічі назвали «робочими клубами».

Пізніше, в роки громадянської війни в США, ці клуби стали об’єднуючою силою для матерів, які надавали допомогу пораненим солдатам обох воюючих сторін. Уже після війни, у 1868 році, Енн Джарвіс заснувала День дружби матерів. Крім того, Енн викладала у недільній школі для дітей, і якось на уроці зауважила, що існує багато пам’ятних днів, присвячених чоловікам, а ось на честь матерів їх майже немає. Дочка Енн Джарвіс, 12-річна Анна, яка була присутня на тому занятті, добре запам’ятала ці материнські слова.

ДЖУЛІЯ УОРД ХОУ

Ще однією жінкою, яка заклала основу Дня матері, була Джулія Уорд Хоу – поетеса з Бостону. Вражена подіями громадянської та франко-прусської воєн, у 1870 році вона вирішила звернутися до жінок і написала «Прокламацію до Дня матері» – заклик до об’єднання матерів всього світу в боротьбі за мир, а в 1873-му запропонувала щороку відзначати 2 липня як «День миру матерів». Цю версію Дня матері відзначали в Бостоні кілька років, проте зрештою вона втратила популярність.

ВИЗНАННЯ В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Після смерті Енн Джарвіс в 1905 році її дочка Анна вирішила зробити все для того, щоб запровадити святкування Дня матері. Жінка розгорнула справжню кампанію – надіслала листи президенту, громадським діячам, заручилася фінансовою підтримкою власника універмагу в Філадельфії Джона Воннамейкера. У другу неділю травня 1908 року в церкві міста Графтон, де колись викладала в недільній школі Енн Джарвіс, відбулася спеціальна служба на честь Дня матері. Того ж дня в Філадельфії, у залі універмагу Воннамейкера, святковий захід з вшанування матерів зібрав тисячі відвідувачів.

Зусилля Анни Джарвіс не були марними – до 1912 року День матері стали відзначати по всій країні, а в 1914 році Президент США офіційно визнав День матері. З роками свято неминуче набувало дещо комерціалізованого характеру – на ньому стали заробляти продавці квітів, листівок, солодощів. Це не подобалося його засновниці Анні Джарвіс, тому вона навіть намагалася переконати уряд викреслити свято з національного календаря. На щастя, цього не сталося. Після першої світової війни День матері почали відзначати по всій Європі: в Німеччині, Швеції, Данії, Норвегії, Чехословаччині. Зараз це свято – міжнародна подія, яку відзначають в багатьох інших країнах.

 

ІСТОРІЯ СВЯТА

  • 1868

Енн Джарвіс заснувала День дружби матерів – як засіб примирення колишніх супротивників після громадянської війни.

  • 1873

Запровадження Джулією Уорд Хоу Дня миру матерів.

  • 1908

Перше святкування Дня матері, організоване Анною Джарвіс.

  • 1914

Президент США Вудро Вільсон підписав закон, згідно з яким День матері став офіційним святом в країні.

  • 1920

В США з’явилися перші листівки до Дня матері, випущені компанією Hallmark.

  • 1999

10 травня 1999 року указом Президента України було вирішено один день у році присвятити вшануванню матерей і призначити святкування цього свята на неділю травня.

 

ЯКІ КВІТИ Є СИМВОЛОМ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ МАТЕРІ?

Спершу, за задумом Анни Джарвіс, вдячність до матерів символізували гвоздики. Червоні слід було дарувати живим матерям, а білими – вшановувати пам’ять померлих. На церковну службу до першого Дня матері в пам’ять про Енн Джарвіс її дочка відправила 500 білих гвоздик. Зараз до гвоздик, які традиційно дарують мамам у це свято, долучилися троянди та інші квіти.

ЯКИЙ СЕРЕДНІЙ ВІК МАТЕРИНСТВА В СВІТІ ТА В УКРАЇНІ?

Середній вік мешканок Європи, які народжують першу дитину, складає 29 років, в США матерями стають в середньому в 27 років, українки зважуються на материнство дещо раніше – в середньому в 25-річному віці. При цьому всюди існує тенденція до збільшення віку першого материнства.

НАСКІЛЬКИ ПОПУЛЯРНИМ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ДЕНЬ МАТЕРІ

НА СВОЇЙ БАТЬКІВЩИНІ – У США?

Це свято вважається в Сполучених Штатах третім за рівнем популярності після Різдва та Хануки. Приблизно чверть всіх річних продажів квітів припадає в цій країні саме на День матері, а на подарунки матерям у 2018 році американці витратили близько 23 мільярдів доларів.

ЯКИЙ ПОДАРУНОК ДО ДНЯ МАТЕРІ Є НАЙПОПУЛЯРНІШИМ?

Найчастіше в цей день мамам дарують квіти й вітальні листівки. Також популярними подарунками є солодощі, альбоми для фотографій, ювелірні прикраси, гарні речі для дому. Але найголовнішим подарунком для мам у всі часи є увага й любов їхніх дітей.

ЯК СВЯТКУЮТЬ ДЕНЬ МАТЕРІ?

У кожній країні традиції святкування цього дня загалом схожі. В європейських країнах та США свято відзначають з квітами, листівками, подарунками й сімейними трапезами, концертами, виставами для мам за участю їхніх дітей, спеціальними церковними служіннями. Зазвичай в другу неділю травня діти намагаються звільнити своїх матусь від домашніх клопотів, наприклад, самостійно готують вечерю.

Існують і деякі особливості, наприклад, в Німеччині за часів Другої світової війни в День матері жінки отримували нагороди у вигляді медалей –золотих, срібних або бронзових, у залежності від кількості дітей, яких вони виростили. Зараз німецькі традиції є звичними для більшості країн – яскраві букети, родинні зібрання та подарунки. День матері в Японії спочатку пов’язували з днем народження дружини імператора, проте згодом воно стало святом всіх мам. Австралійці ж вітають в День матері не тільки мам, а й тітоньок та бабусь.

Українці долучаються до святкування Дня матері в загальноприйнятих традиціях – вітають своїх матерів, з вдячністю й любов’ю дарують їм квіти й подарунки. Ті, хто знаходиться далеко від своєї мами, обов’язково телефонують, а якщо є можливість навідати найріднішу людину, обов’язково її використовують. Прекрасною ідеєю в День матері може стати організований дітьми родинний обід, похід разом з мамою в кафе чи в кіно. Подарунок слід обирати залежно від маминих уподобань, але завжди поза конкуренцією залишаються подарунки, зроблені своїми руками, а також власноручна випічка – святковий торт або тістечка.

ЧОМУ МИ ЛЮБИМО ЦЕЙ ДЕНЬ?

Завжди приємно обирати подарунок, букет та листівку для дорогої й близької людини, яку знаєш усе життя. При цьому кожен розуміє, що мама зрадіє будь-якому прояву уваги від своєї дитини, навіть якщо син чи донька привітають її просто на словах і по телефону.

У День матері завжди згадується дитинство, повертається відчуття батьківського дому, спомини про смачні аромати маминих страв, перші прочитані нею казки, прогулянки лісом чи морські подорожі. Саме завдяки нашим мудрим і люблячим мамам у ранні роки ми відчували себе захищеними та впевненими в тому, що навколишній світ є дружнім і безпечним.

Також це свято є чудовим приводом для того, щоб зібратися всією родиною й відчути себе частиною великого роду, наступником багатьох поколінь своїх предків. Приємно також привітати всіх своїх близьких, які пізнали щастя материнства – сестер, племінниць, тітоньок та бабусь.

Зрештою, нам подобається відзначати День матері просто тому, що ми дуже любимо своїх матерів, адже для кожного з нас мама – найкрасивіша, найдобріша і найрозумніша у світі людина. Тому в День матері, як і в кожен інший день, ми щиро бажаємо своїм мамам міцного здоров’я й щастя на довгі-довгі роки.

24.04.2023

ЧОРНОБИЛЬСЬКІ ДЗВОНИ – ВІДЛУННЯ МИНУЛОГО!

ЧОНОБИЛЬСЬКІ ДЗВОНИ.png
pngtree-download-icon-png-image.png
pngtree-download-icon-png-image.png

Матеріал підготувала Олена Гулько, куратор 1-БМОМ групи

17.04.2023

Всеукраїнський День природного довкілля

Матеріал підготувала куратор 11-Д групи

Ольга Якубчик

pngtree-download-icon-png-image.png

   День природного довкілля відзначається в Україні щорічно у третю суботу квітня з 1998 року згідно указу Президента України «Про День довкілля». Свято було задумано на честь Стокгольмської конференції з довкілля, яка стала однією з найважливіших в історії екологічного руху, оскільки цього дня була заснована UNEP (United Nations Environment Network) – Екологічна програма ООН, яка зараз є основним організатором і ідеологом всесвітнього Дня довкілля.

  Головна мета свята – підвищення рівня свідомості українців в питаннях, що стосуються збереження безпеки навколишнього середовища.

   Щорічно влада, громадські організації, екологи закликають українців та всіх, хто піклується про природу, взяти участь у квітневому суботнику, висадці дерев, наведенні порядку на вулицях, у парках і скверах, озелененні територій, збиранні сміття, а також проведенні різних конференцій та лекцій, які підвищують усвідомленість населення в екологічних і природоохоронних питаннях.

Долучитися до Дня природного довкілля просто, іноді достатньо і невеликого кроку, що матиме великий вплив на стан довкілля. Приділяти увагу санітарному стану слід не тільки навесні, а впродовж всього року.

   Чистота нашої Землі – у наших руках! Зберегти красу природи, сприяти її оновленню – завдання кожної людини.

   Українська природа є ще однією жертвою російської агресії. Війна вплинула кожний компонент довкілля – тваринний і рослинний світ, воду, повітря, ґрунт. Наслідки цього негативного впливу будуть довгостроковими та матимуть не лише локальний, а й глобальний характер. За останніми скромними оцінками, збитки довкіллю України від війни становлять 1,35 трлн гривень. Внаслідок нападу росії постраждали 20% природоохоронних територій України загальною площею близько мільйона гектарів.

   За словами міністра екології та природних ресурсів України Руслана Стрільця, загальна сума збитків вже становить понад $46 млрд, які Україна з часом вимагатиме від Росії як військові репарації. Більша частина цієї суми припадає на забруднення повітря – 27 млрд доларів.

   Війна отруїла великі площі українських сільськогосподарських угідь. Небезпечні хімічні речовини та паливо, що вивільняються з розірваних ракет та десятків тисяч артилерійських снарядів, які щодня випускаються обома сторонами, просочилися в землю по всій довжині лінії фронту. Таке забруднення може завдати шкоди місцевим екосистемам та врожаю через десятиліття після того, як гармати замовкнуть, каже Олексій Ангурець, автор майбутньої доповіді про вплив війни на довкілля. Збиток, завданий сільськогосподарським угіддям, вже обійшовся Україні в $18 млрд.

   У наш час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії - період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою

   Провідні вчені, мислителі і політичні діячі більшості країн світу докладають величезних зусиль у пошуках виходу з цього кризового стану.

   Природа, в якій вам, молодим, доведеться жити, забруднюється, піддається руйнуванню, знищується. Чи багатьом з вас щастило бачити прозору річкову воду, чистий пісок, насолоджуватися тишею без реву моторів, дихати чистим повітрям без домішок бензину, мазуту, пестицидів? Воше майбутнє може стати жахливим, якщо не почати негайно лікувати цю проказу. Прийшов ваш час діяти.

   Вирішальну роль у здійсненні переорієнтації напрямів та характеру майбутнього розвитку суспільства і гармонізації відносин між людиною і природою відіграватиме сучасна молодь.

  Погіршення стану більшості екосистем біосфери, значне зменшення біопродуктивності і біорізноманіття, катастрофічне виснаження ґрунтів і мінеральних ресурсів при одночасному небаченому зростанні забруднення всіх геосфер пов'язані з інтенсивним зростанням населення Землі та розвитком науково-технічної революції протягом останніх 40-50 років. До розвитку глобальної екологічної та соціально-економічної кризи, яка сьогодні загрожує існуванню нашої цивілізації призвели кілька «вибухів»: демографічний, промислово-енерготехнічний, вибух насильства над природою.

   Учений Р. Маккамарі припускав, що на початку ХХІ ст. населення планети щорічно збільшуватиметься на 100 млн., причому 90% з них – за рахунок країн, що розвиваються. У 1650 р. чисельність населення світу становила близько 500 млн. чоловік, протягом наступних 200 р. вона збільшилась вдвічі, і ще раз удвоє зросла уже всього за 80 наступних років; станом на 14 липня 2022 р. кількість населення Землі досягла 8 млрд. чоловік. Протягом хвилини населення світу збільшується на 172 осіб. Це означає, що кожного тижня до населення Землі додається 1,7 млн. людей – стільки, скільки мешкає сьогодні в таких містах України, як Запоріжжя, Вінниця, Житомир, разом узятих. А до 2100 р. чисельність населення становитиме 9-13 млрд. осіб, хоча для всіх цих людей природних ресурсів і можливостей біосфери для підтримки життя буде вже абсолютно недостатньо. Навіть при 7-8 млрд. будуть мати місце масові вимирання від голоду й хвороб, війни.

   На країни, що розвиваються, припадає 80% приросту населення, в розвинених країнах він не перевищуватиме і 1%.

   Добробут людей тісно пов'язаний зі збільшенням кількості населення, розвитком господарства й станом довкілля.

   Ученими підраховано, що сучасна біосфера Землі здатна підтримати нормальне функціонування і розвиток людства, кількість якого не перевищуватиме 4-5 млрд. осіб, та ще й за умов оптимального розподілу національних прибутків, взаємодопомоги, взаємопідтримки, і взаєморозуміння націй, ефективного використання загальнолюдського інтелекту для забезпечення всіх людей планети, раціонального, природокористування і охорони довкілля.

  Нерегульоване примноження населення веде до зростання енерго- та промислового виробництва і як наслідок – зростання забруднень довкілля, утворення кислотних дощів, озонових дір, парникового ефекту, хвороби, зубожіння більшості населення.

   Сьогодні 10 млн. дітей у світі недоїдають, а понад 200 млн. харчуються неповноцінно. За матеріалами ООН, близько 25 млн. осіб сьогодні не мають якісної питної води.

   Військова справа і виробництво зброї в розвинених країнах є найжадібнішим споживачем природних ресурсів і одним із найсерйозніших забруднювачів довкілля. Для задоволення своїх зростаючих потреб і збільшення комфортності існування людство розвинуло до незвичайно високого рівня енергетику, хімічну, нафтопереробну, металургійну, гірничо-видобувну, машинобудівну і легку промисловість, транспорт і засоби зв'язку.

  Близько 500 млн. автомобілів щорічно викидають в атмосферу Землі 400 млн. т. оксидів вуглецю, понад 100 т. вуглеводів, сотні тисяч тонн свинцю. Промислові підприємства, теплові електростанції, засоби авто- і автотранспорту щорічно спалюють понад 5 млрд. тон вугілля, нафти і більше трильйона кубометрів газу.

   А в природні водойми щорічно спускається близько 500 млрд. тон промислових і побутових стоків, у тому числі кілька млн. тонн нафти. Щорічно в промисловому виробництві утворюється 2100 млн. тонн твердих відходів, із них 338 млн. тонн потенційно небезпечні.

   Учені стверджують, що у наступні 20-30 років через зміни в навколишньому середовищі, спричинені людською діяльністю, світ може втратити більше мільйона видів рослин і тварин.

   За даними ООН, близько 900 млн. чол. проживають у посушливих зонах нашої планети, землі яких зазнають негативного впливу явища опустелювання.

   Охорона природи повинна стати моральною категорією і користуватись пріоритетом за будь-яких політичних ситуацій і компромісів.

   Отже, як бачимо, такі явища, як опустелювання, деградація ґрунтів, деградація біосфери і зменшення її біорізноманіття, збільшення кількості кислотних дощів, розвиток парникового ефекту та поява озонових дір у атмосфері, тобто глобальні негативні кліматичні й біологічні зміни розвиваються під впливом неконтрольованої, неузгодженої з законами життя природи антропогенної діяльності. Чим активніша ця діяльність, тим сильніша зворотна реакція Природи, яка відплачує людям за їх бездумне втручання у віками налагоджений ритм і режим життя біосфери.

   Яскравим прикладом можуть бути регіони великих міст промислових і енергетичних центрів, де за комфорт існування люди розплачуються хворобами, стресами, неповноцінними дітьми, скороченням тривалості життя. Величезна кількість отруйних речовин виноситься поверхневими і ґрунтовими водами в ріки, звідки – в моря й океани. До них додаються забруднювачі, що переносяться вітрами.

   У результаті в багатьох прибережних районах Європи, Азії, Америки, Африки за останні 20 років дуже погіршилися екологічні умови, зменшилась кількість риби, молюсків, планктону, птахів, збільшилась кількість захворювань людей, почастішали явища «червоних» припливів, «цвітіння» води, що приносить із собою загибель усього живого від нестачі кисню і створюють все більші «мертві зони».

   Хижацький вилов риби у Світовому океані й внутрішніх морях протягом останніх 20 років призвів до катастрофічного зменшення рибних запасів в усьому світі, до повного зникнення деяких найбільш цінних видів риби.

   Дуже швидкими темпами деградують ґрунти в усьому світі. Як відомо, для утворення родючого ґрунту потрібні тисячі, а то й мільйони років. А сучасна людина здатна зруйнувати ґрунт за 1-2 роки.

   Щороку землі України втрачають близько 24 млн. тонн гумусу. Підприємства Мінхімпрому й Міндобрив скидають у р