На календарі мінливий і строкатий травень, а отже, саме час влаштовувати прогулянки затишними вуличками нашого міста.
4 травня студенти КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» пройшли цікавий екскурсійний маршрут «Земля золотих дукатів» разом із Володимиром Шпаковичем – очільником Бара часів минулого століття (його роль майстерно виконав Роман Григор’єв – директор Барського міського художнього аматорського театру).
Мандрівка почалася з території, прилеглої до будинку Барської міської ради. Пан Шпакович повідав цікаву історію про розвиток нашого міста і його промисловості. Ми дізналися, що Бар має великі поклади глини і саме з нашого міста ще з 17-го століття веде свою історію знаменита барська кераміка. Перші поселення на території, де зараз розкинувся мальовничий Бар, були ще за 6000 років до н.е. Тож не дивно, що тут часто знаходять багато скарбів – античних монет і золотих та срібних прикрас. Перша писемна згадка про Бар датована 1401 роком, однак тоді місто мало назву Рів (або Ров) – від назви річки, яка протікає через його околиці.
Перша екскурсійна зупинка – греко-католицька церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці та чоловічий монастир на честь святого Івана Хрестителя. У 1616 році тут був єзуїтський колегіум, дуже престижний навчальний заклад католицького ордену, у якому навчався Мирон Костін – видатний молдовський державний та політичний діяч, письменник. Не зайве відзначити, що на той час в Україні було лише 7 таких колегіумів.
Наступна зупинка – вхід на територію міського парку, що розкинувся на мурах Барської фортеці, яку побудувала польська королева італійського походження Бона Марія Сфорца д'Арагона. Барський замок у 16-17 ст. був третьою за потужністю фортецею на Поділлі. Пан Шпакович пояснив нам, що Бона віддала наказ збудувати настільки міцну фортецю на березі Рову для забезпечення оборони східного кордону Речі Посполитої від постійних нападів татар. Ми побачили збережені фрагменти замку, а саме залишки стін приміщення арсеналу Барської фортеці, побудованого під керівництвом Кшиштофа Арцішевського, та редану Барського замку – трикутного виступу, який збільшує кут обстрілу і покращує обороноздатність фортеці.
Ми були приємно здивовані, дізнавшись, що місто Бар – одне з перших в Україні, які побудовано за концепцією «ідеального міста» геніального італійця епохи Відродження – талановитого художника, скульптора, архітектора та винахідника Леонардо Да Вінчі.
Відвідали перлини духовності Бара – Свято-Успенський кафедральний собор та костел Святої Анни, побудований у стилі бароко: гострі шпилі, пишний екстер’єр із рельєфною ліпниною і благородні форми – усе це ідеально вписується в ландшафт старого міста. Зайшовши всередину костелу, ми роздивились художні розписи та керамічні глиняні епізоди з життя Ісуса Христа, ікони святого Миколая Чудотворця; дізналися багато цікавого про німецький орган, який можна почути під час служби Божої.
Побували і біля будинку, у якому з 1872 по 1876 рік проживала родина видатного українського письменника Михайла Коцюбинського. Були приємно здивовані, дізнавшись, що саме місто Бар – місце народження його як письменника: тут розпочалися перші літературні пошуки юного автора, і було це пов’язано з невзаємним коханням. Із біографії митця відомо, що, навчаючись у народному училищі (сучасна греко-католицька церква), він закохався у свою однокласницю; це почуття надихнуло його на літературну творчість. У своїх спогадах Михайло Коцюбинський дуже тепло відгукувався про Бар і називав його «яблуневою гілкою Поділля». На жаль, сьогодні будинок Сонцепоклонника в аварійному стані та потребує перебудови.
Дізналися ми й цікаву історію монастиря сестер бенедиктинок-місіонерок римсько-католицької церкви.
Опісля наш екскурсійний маршрут проляг на площу Пам’яті, яка раніше мала назву Ринок. Біля площі знаходиться зведений наприкінці 19-го ст. будинок, у якому функціонував готель єврейського купця Каца (це був перший готель у нашому місці). З іншого боку площі розташована старовинна споруда, яка в 1911 році була чинною аптекою: ліки тут не тільки продавали, але й виготовляли власноруч. Також на площі знаходиться пам’ятник воїнам афганцям.
Зупинились ми і біля пам’ятника Михайлові Грушевському – українському історикові, політику і громадському діячеві. Розташований він у центральній частину міста на майдані Михайла Грушевського. Відкритий у 2001 році на честь 600-річчя міста Бара.
Будівля-«родзинка», один із закладів, якими пишається місто Бар, – це Дитячо-юнацька спортивна школа «Колос» Барської міської ради. Тут культивується баскетбол, футбол, футзал, лижні перегони, вільна боротьба; працює секція легкої атлетики.
Завершальною зупинкою нашої екскурсії став майдан Святого Миколая – головна площа міста, названа, як стверджують барчани, на честь його покровителя. Тут компактно розташувалися кінотеатр, історичний музей, центр культури і дозвілля.
Мандрівка старовинним подільським містечком дала змогу дізнатися багато нових та цікавих фактів, котрих ми не чули про Бар історичний, який у не такому вже й далекому минулому потужно впливав не лише на Україну, але й на Європу.
Ми щиро вдячні Володимирові Шпаковичу (Романові Григор’єву), який провів нас історичним середмістям та поділився таємницями минувшини рідного краю, що дозволило по-новому поглянути на Бар – місто нашого народження чи навчання.
Подяку висловлюємо організаторам екскурсії: заступникові директора з гуманітарної освіти та виховної роботи КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» Надії Блідченко та викладачам коледжу, кураторам академічних груп – Дар’ї Дмитришеній, Ользі Якубчик, Наталії Скорич, Оксані Кондратюк, Володимирові Новаку.
Вікторія ГУРШАЛ,
студентка 21-Ж
Comments