Саме з таким посилом до нас завітала координатор Київського видавництва «Наш формат» Марина Кичак. Зустріч відбулася 25 червня в межах навчальної практики студентів спеціальності «Журналістика».
Колишня випускниця Комунального закладу вищої освіти «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» із величезним захопленням описала свою роботу у видавництві, розповіла про всі тонкощі професії і труднощі, які їй довелося подолати на шляху до успіху.
«Усе почалося з усвідомлення свого покликання, розуміння різниці між видавничою справою та журналістикою, осмислення суті цих понять. Я дійшла висновку, що видавнича справа – поняття широке; відтак, виходячи з цього, можна реалізувати себе в усіх напрямках журналістської діяльності», – каже випускниця.
Щира і відверта розмова з Мариною довела, що журналістика – це не просто професія, а стан душі, політ думок, який безперервно набирає нових обертів.
Будучи початківцями в галузі редагування, ми поцікавилися, наскільки важливо деталізувати переклад тексту, чітко і структуровано викладати його на папері. Наша гостя акцентувала увагу на тому, що зв’язок автора, редактора і видавця відіграє провідну роль у видавничому процесі. Безумовно, кожен по-своєму сприймає та аналізує зміст тексту. Часто-густо конфлікти починаються через особливості перекладу певних фраз, сталих виразів та афоризмів. Тому найголовніше – це взаєморозуміння та співдружність. Окрім кооперативності з усіма ланками видавництва, важливими чинниками самоорганізації є вміння правильно розподіляти час, швидко організовувати робоче місце, миттєво адаптуватися до написання нарисів та заміток, правильно реагувати на те, що відбувається навколо. Адже журналістика – це, насамперед, відповідальність за те, як саме ти висвітлюєш проблемне питання, який спектр емоцій виносиш на папір.
Багатогранність вимог полягає в доступності викладу матеріалу, розгалуженості думок і вправності в написанні. Із цього дізнаємося, що журналіст – людина, яка має талант щодня заповнювати порожнечу, сумлінною працею приносити користь у високоспоживчий інформаційний простір.
У сучасному конкурентному середовищі не просто втриматися на ринку, тому якість читацької продукції має бути на відповідному рівні. Не варто забувати про той посил, із яким звертаєтеся до соціуму. Чи намагаєтеся збагатитися на потребах людей, або ж хочете щоденними кроками змінювати світ на краще? Прикладом цього і може слугувати видавництво, в якому працює пані Марина.
Ми були приємно здивовані, коли почули, що книги компанії принципово друкуються виключно українською мовою.
Насолоджуючись приємною бесідою, студенти поцікавилися думкою Марини стосовно проблеми протистояння електронних і паперових книг. В умовах сьогодення, перебуваючи під впливом процесу діджиталізації, молодь надає перевагу текстам на екрані. Чи зможе, врешті-решт, у майбутньому електронна книга витіснити паперову? З відповіддю наша колега не забарилася: «Книгу, яку тримаєш у руках, можна порівняти з живими квітами. Сам запах, текстура примірника навіює певні асоціації, ментально переносить нас у фантастичний світ, створений письменником, дає зрозуміти мету написання книги: що автор хотів донести до читача?»
Відверто кажучи, ми були вражені щирістю нашої гості, тому наважилися запитати про маркетинговий етап реалізації видавничої продукції. Як досвідчений спеціаліст у цій сфері, дівчина відповіла, що компанії створюють читацькі ярмарки, книжкові арсенали, щоб привернути увагу не тільки любителів видавничої продукції, але й людей, котрі далекі від літератури і рідко гортають сторінки книг у побуті. Яскраво створені стенди репрезентують багатогалузеву спрямованість видавництва, конкретизують творчу діяльність і специфіку жанрів.
Спілкування набирало обертів. Ми порушували гострі питання, торкалися тем, які стосуються кожного. Пані Марина із таким запалом, із таким вогником в очах розповідала про кожну книгу, що нам захотілося якнайшвидше придбати хоча б декілька з них.
Зустріч із Мариною Кичак залишила гарні враження, які, можливо, ще не раз відкарбуються на папері вже не новачків у галузі видавничої справи…
Яна Грабчак,
студентка 21-ЮЖ групи
спеціальності «Журналістика»
