21 червня 2023 року викладач філологічних дисциплін Каплична Людмила Олексіївна та студенти спеціальностей «Журналістика», «Дошкільна освіта», «Правознавство» взяли участь в онлайн-заході «Василь Стус у фокусі усної історії/оповіді: досвід глибинного інтерв’ю». Круглий стіл присвячений 85-й річниці від дня народження видатного українського поета-дисидента Василя Стуса.
Спікерами круглого столу були професор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Олег Рарицький, котрий із перших днів повномасштабного вторгнення служить у лавах Збройних сил України та продовжує займатися науковою діяльністю, і кандидат історичних наук, декан історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Анатолій Глушковецький.
Професор Рарицький О. А. виступив із доповіддю «Василь Стус у фокусі усної історії/оповіді: досвід глибинного інтерв’ю».
Доцент Глушковецький А.Л., презентував тему «Усна історія як джерело та метод історичного дослідження».
Особливими гостями заходу були дві воістину легендарні жінки – сестра поета-дисидента Героя України Василя Стуса вчителька за фахом Марія Стус та активна учасниця руху опору в 60–80-х роках минулого століття, літераторка, волонтерка Маргарита Довгань, берегиня світлої пам’яті про українського праведника, яка його добре знала.
Пані Марія розпочала свою розповідь із родоводу Стусів, потім згадала деякі моменти із заслання В. Стуса: «Відбувши призначене судом покарання – п’ять років провів у мордовських таборах, потім ще три на засланні в Магаданській області, де тяжко працював на золотих копальнях, – мій брат восени 1979-го повернувся до Києва. Та через сім місяців його знову заарештували й невдовзі засудили. Потрапив до табору в Пермській області. Одного разу ми, подолавши далеку дорогу, приїхали туди і чекали увесь день на те, що Василеві дозволять побачення з нами (адміністрація виправної установи погоджувала це телефоном аж із москвою), а ввечері нам сказали, що воно не відбудеться, бо «Василь Стус не виконав ритуал». Уже пізніше трапилася нагода розпитати: «Усе ж через яку конкретну причину тоді заборонили тобі, Василю, зустрітися з нами?». І я почула від нього: «Мене попередили, щоб я з рідними говорив тільки російською мовою, бо працівники табору, які обов’язково слухають такі розмови, не розуміють української. «Але ж це моя рідна мова, – не стримався я, – по-українськи із сестрою розмовляв усе життя, тому російською з нею і зі своєю дружиною говорити не буду». Ось такий «ритуал» відмовився виконати мій брат»…
Приємні спогади про Василя Стуса й у його подруги та колеги – письменниці-шістдесятниці Маргарити Довгань. Вона пригадує, що поет був простим, світлим і дуже теплим хлопцем, який завжди відстоював Батьківщину й рідну мову. Саме тому, каже письменниця, Василя Стуса потрібно читати та вивчати.
Слава Герою України Василеві Стусу! Слава Україні!
Єлизавета ГУМЕНЮК,
студентка 11-ЮЖ групи
