«Плекатимеш мову – цвістимуть слова...»

Основне завдання сьогодні –

за допомогою освіти відійти від двомовності

і , зрештою, через одне-два покоління

нормалізувати ситуацію в мовному питанні.

Л. Масенко

21 лютого вся світова спільнота відзначає Міжнародний день рідної мови. Уперше його було проголошено на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, яка відбулася 26 жовтня-17 листопада 1999 року в Парижі.

ЮНЕСКО виступила за зближення культур та їх активну взаємодію, зокрема в мовних питаннях, оскільки саме мови є важливим інструментом розвитку духовної спадщини планети Земля. «Мови – це важливо!» – такий вислів було визначено гаслом Міжнародного дня рідної мови.

Із 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвиткові і використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження Президента «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови», святкуємо цей День і ми, українці.

Сьогодні у студентських групах і ліцейських класах КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» відбулася інформаційна виховна година на тему «Плекатимеш мову – цвістимуть слова...». У кожній аудиторії звучала українська поезія, учні та студенти обмінювалися цікавими фактами з історії рідної мови, говорили про її тернистий шлях становлення і розвитку.

Учні 10-11-х класів Обласного наукового ліцею-інтернату взяли участь в онлайн-марафоні «Шануй рідну мову, розмовляй українською!».

А викладачі української мови дали гарні поради, які допоможуть кожному з нас удосконалити мовну практику:

Практикуймося! Говорімо українською вдома, на роботі, у колі друзів, знайомих і незнайомих людей – скрізь, де б ми не були. І нехай це стане не просто щоденною нормою, але й виявом нашої позиції. Пам’ятаймо: «Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ» (К. Ушинський).
Читаймо якісну літературу! Щоб у закутках нашої пам’яті легко було знайти потрібне слово, спочатку його потрібно туди покласти. І з цією метою берімо уроки в українських класиків, знаходьмо якісні переклади творів зарубіжної літератури. Насолоджуймося красою української мови. «Слово Шевченкове й Франкове, художні шедеври нашої класики хай стануть для нас взірцем і мірилом» (О. Гончар).
Частіше заглядаймо у словник! Читання словників може захоплювати не менше, аніж читання наших улюблених книг. Слова мають свою історію, і вона буває такою ж цікавою, як і гостросюжетна повість чи психологічний роман. Тому збираймо, «як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля…» (М. Рильський).
Викорінюймо суржик! Він не буває ні молодіжним, ні модним, ні сучасним… Це бур’ян, який спотворює красу щонайменше двох мов одразу і принижує нашу гідність – особистісну і національну. «Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови», – наставляв Іван Огієнко.
Поважаймо і шануймо рідну мову! Безпричинне засилля чужих слів у нашому лексиконі аж ніяк не є ознакою високої культури чи неабиякого розуму. Це – як інфекційне захворювання, що набирає все більших обертів. Дослухаймося мудрої думки Олеся Гончара: «Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе».