ВІД СТУДЕНТСЬКОЇ АВДИТОРІЇ – ДО ВИСОКИХ ДЕРЖАВНИХ КАБІНЕТІВ

Інтерв’ю з випускником коледжу, Державним секретарем Кабінету Міністрів України Мар’євичем Костянтином Михайловичем

Сьогодні у нас є унікальна нагода поспілкуватися з уродженцем м. Бар, випускником нашого коледжу, який ще зовсім недавно сидів за студентською партою, а нині обіймає одну з найвідповідальніших посад у державі.

– Які моменти з навчання у коледжі найбільше запам’яталися Вам і, можливо, вплинули на подальший життєвий шлях?

Весь період навчання у Барському педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського (2004-2008 рр.) я вважаю по-справжньому «золотим». Після школи саме коледж став місцем, де я отримав дві найцінніші речі – професію та друзів. Це був час відкриттів, пошуків, помилок і важливих життєвих уроків.

З великою вдячністю згадую першого директора коледжу М.Х. Комісарчука, нинішнього директора – П.Н. Савчука, а також завідувача відділення В.С. Сплавського. Вони створили чудові умови для нашого навчання і розвитку. Дякую всім викладачам спеціальності «Право» за знання, атмосферу підтримки й вимогливість, яка виховувала в нас відповідальність і віру у власні сили. Завдяки їхній відданості ми здобули не лише професійні навички, а й життєвий досвід та впевненість у майбутньому.

Особливо теплі спогади залишилися про нашого куратора Олену Дмитрівну Самборську. Вона зуміла згуртувати нас у справжню студентську родину, ставилася до кожного по-материнськи, розуміла й підтримувала навіть тоді, коли ми були не надто чемними. Олена Дмитрівна стала для нас прикладом професіоналізму, толерантності та людяності.

– Які знання чи навички, отримані в коледжі, стали найбільш корисними у Вашій професійній діяльності?

Передусім – дисципліна й критичне мислення. Вміння аналізувати ситуації, бачити причинно-наслідкові зв’язки та ухвалювати зважені рішення є базою для будь-якої професії. Логіка допомагає не лише у роботі, а й у повсякденному житті.

Згадую перші заняття з адміністративного процесу у Тетяни Миколаївни Юзько. Ми сиділи розгублені й майже нічого не розуміли, але її послідовність і терпіння відкрили для нас складний предмет з нового боку.

У коледжі викладачі в доступний спосіб допомогли нам розкрити суть правознавства, а це головне. Завдяки професіоналізму Т.М. Юзько, Н.І. Бурятинської, Г.О. Шмирко, О.П. Шостаківського, Л.В.Швець, В.М.Слугоцької та Л.В. Хорошун ми ґрунтовно засвоїли теорію й навчилися застосовувати знання на практиці. Це дало нам розуміння важливості різних галузей права для подальшої діяльності. 

– Якими були Ваші перші кроки після закінчення коледжу?

Після коледжу я продовжив навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Правознавство». У 2011 році отримав диплом магістра права.

Моєю першою роботою стала посада юриста в ЖЕКу №2 м. Вінниця. Це був великий контраст після затишних аудиторій коледжу: кабінет з мінімальним набором меблів, скромна зарплата й величезна відповідальність. З теплом згадую той період: значний обсяг роботи, різні напрями діяльності – від судових процесів і укладання трудових договорів до врегулювання питань із боржниками. Саме цей досвід став потужним стимулом розвиватися.

Згодом була приватна юридична практика. Далі був Київ, де все починалося не з високих посад чи масштабних проєктів – мій шлях був поступовим і послідовним: від начальника відділу в міністерстві до Державного секретаря Кабінету Міністрів України. Досвід роботи в органах виконавчої влади на різних рівнях дозволив мені всебічно підготуватися до нинішньої відповідальної та комплексної діяльності. А початком цього шляху став саме коледж.

– Які завдання та виклики стоять перед Вами сьогодні?

Державний секретар Кабміну – це людина, яка стежить за тим, щоб робота уряду була чіткою й організованою. Він готує засідання Кабміну, щоб міністри були чітко поінформовані про питання, які належить обговорювати; стежить, щоб рішення уряду виконувались; допомагає злагоджено працювати всім міністерствам разом; керує офісом, який обслуговує уряд (Секретаріатом).

За одне засідання Уряд може ухвалити до 80 рішень, і кожне потребує ретельної підготовки. Це щоденна командна робота, яка вимагає чіткості й послідовності.

Серед головних викликів – висока відповідальність, потреба швидко реагувати на нові завдання та працювати з величезним обсягом інформації. Це постійний баланс між стратегічними цілями держави та оперативними управлінськими рішеннями.

– Що б Ви порадили нинішнім студентам коледжу, які тільки починають свій шлях?

Передусім – навчатися. Адже освіта – це справа особистої відповідальності. Коледж дає можливості, але скористатися ними – завдання кожного. Працюйте над собою, розвивайтеся, не зупиняйтеся на досягнутому.

І пам’ятайте: «Не крісло чи одяг прикрашають людину, а людяність». Зберігайте чесність, гідність і повагу до інших – саме це стане основою ваших майбутніх успіхів.

На завершення хочу сказати: професія юриста – одна з найелітніших і водночас найуніверсальніших. Вона відкриває двері до багатьох сфер – від адвокатури до державної служби чи бізнесу. Бути юристом означає не лише знати закони, а й уміти захищати права, відстоювати справедливість, приймати відповідальні рішення й формувати правову культуру суспільства.

Цінуйте свою професію, дбайте про власну репутацію та завжди тримайте високу планку – адже від вашої роботи залежить довіра людей і стабільність держави.

– Дякую за щирість і цікаве спілкування, що надихає.

Зі сторінок газети «Журналіст»

(інтерв’ю провела

Оксана Кондратюк)