Гончарство – одне з найдавніших ремесел, яке зародилось у часи неоліту, а через віки розвинулося в різновид народного мистецтва.
Сьогодні серед знаних гончарів побутує думка, що під час створення глиняного виробу, котрий, як правило, слугує домашнім оберегом, майстрові варто зберігати спокій, адже глина має здатність вбирати в себе енергію людини – як позитивну, так і негативну.
З історичних та науково-дослідницьких джерел відомо, що місто Бар здавна славилося гончарством. У музейних і багатьох приватних колекціях зберігається численна кількість зразків продукції барського гончарного промислу, які легко впізнати за стилістичними ознаками форми, розпису і технологічною якістю матеріалу. Вироби барських майстрів являють собою цілісне явище народної культурної спадщини.
У сучасному світі вироби з глини майже повністю замінила набагато дешевша фабрична продукція. Але гончарі-аматори, на щастя, не перевелися. І в нашому місті та коледжі вони також є!
Під час карантину та новорічних свят одному з місцевих митців спало на думку створити в Комунальному закладі вищої освіти «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» майстерню гончарства, де будуть займатися студенти груп образотворчого мистецтва. За бажанням, до цієї клопіткої роботи зможуть долучатись і студенти інших спеціальностей та, звісно ж, викладачі.
Для втілення свого задуму Вадим Васильович Шпаковатий вирішив не витрачати великі кошти на інструменти, а зробити їх власноруч. Він придбав старі, іще радянських часів пральні машини, які за своєю формою нагадують маленькі бочечки, і створив із них гончарні круги. Звісно, це була робота не одного дня, але її результат вражає! Так у коледжі з’явилася своя гончарня.
Пластична сировина, яка використовується в гончарстві, – глина. Опанувати техніку роботи з цим природним матеріалом просто. Тож уроки гончарства можуть брати люди з різним рівнем підготовки. Це надзвичайна можливість для всіх, хто має бажання навчитися створювати глиняний посуд власноруч. Головне – дати волю фантазії і вловити ритм гончарного круга…
І перші відвідувачі майстерні не забарилися. Поріг «татової» гончарні переступила донька Вадима Васильовича Діана, а за нею – і його студент Олександр Блащук, який навчається в коледжі на першому курсі бакалаврату. Гості не відмовилися закарбувати цей момент для історії, тож охоче позували перед об’єктивом камери.
Усі ми сподіваємося, що Вадим Васильович має багато гарних ідей і не втомиться надихати нас своїми творчими задумами, позитивною енергією та оптимізмом. Маємо надію, що ініціативу Шпаковатого В.В. підтримають барчани і спільними зусиллями допоможуть модернізувати приміщення аматорської гончарні в мистецьку студію.
Олена Куліш та Єлизавета Лєонова,
студентки 31-Ж групи
