«РОДИННИЙ СПАДОК, ПИСАНИЙ ВОСКОМ…»

Саме таку назву має виставка авторських писанок учительки української мови і літератури Надії ТКАЧУК.

До перегляду робіт майстрині долучилися студентки 21-Д і 31-Д груп спеціальності 012 «Дошкільна освіта». Вони, власне, й очікували чогось незвичайного, бо вже мали нагоду спілкуватися з пані Надією в її дивосвіті петриківського розпису. Та побачене перевершило всі сподівання… Квітколужжя кольорів і візерунків, витонченість ліній, лабіринти їх перетинання одразу занурили в таємниці буття східних подолян…

Від бабусі по материній лінії Надії Федюк (Ліщини), уродженки Барського краю, отримала пані Надія скарб творення писанки і стала хранителькою родинних українських традицій. Писанок виготовляли багато, щоб і на пасхальне святкування, і на гаївки, і на обдаровування, і на проводи вистачило. А ще ж замовляли писанки ті, хто не мав такої майстерності. Тож Надію з братом Василем звільняли від городніх робіт; вони брали до рук писачок-гестку, жерстяна рурочка якої закручувалась на вістрі голки й примотувалась до вишневого держальця, промовляли молитву – і починалася таємниця творення візерунків на долю, на життя.

«Сорок клинців», «ламаний хрест», «квітки/павучки», «козодрість», «дубове листя», «грабельки», «лопатки», «бокові і сторцові ружі», «крапанки», «шишки» або «риб’яча луска» – у всіх цих візерунків є своє значення, і мають вони бути подаровані або господареві з господинею на щедре життя і врожай, на пам’ять про прабатьків, або парубкові, дівчині – аби мали любов і щасну долю, або дітям – аби зростали здоровими і вдатними. Обов’язково робили напис «Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!». Таку писанку зберігали на покуті до наступного року разом із кількома найкращими писанками… 

Ми вдивлялися в писанки пані Надії, що павами стоять у музейних вітринах, і не могли обрати найкращу. Червоні й малинові «ружі», «квітки», «зірки» із «дубового листя» і «сварг», різнокольорові, як цукерки «горошок», крапанки… Директорка музею пані Наталія ГАЄВСЬКА розповіла про послідовність виготовлення писанок, їх запікання в печі після випікання пасок, традиції дарування. А ще показала різноманітні писанки – «дряпанки», «мальованки», «восковки-бісерки, «травленки» і писанки-витинанки, – які створила випускниця нашого коледжу Тетяна РУДИК.

Радісно було стояти під великоднім клечанням із писанками-птахами, яким пишалась святкова подільська хата.

Щиро дякуємо пані Надії та пані Наталії за прилучення до краси великодніх традицій нашого народу, за те, що надихають усіх нас на збереження і збагачення його мудрості і вправності. Ми ще прийдемо наснажитися дивами великодніх святкових узорів, адже виставка в Барському історичному музеї триватиме до 30 квітня.

Принагідно: на виставці нас не менше захопила краса подільського воскового вінка! Тож у наших планах іще одна екскурсія та майстер-клас із виготовлення весільної квітки – білосніжного дива на щастя й долю.

Тетяна СІЧКО, старший викладач

кафедри педагогіки, психології та фахових методик

Фото: Тетяна МЕЛЬНИК, студентка 21-Д групи