Комунальний заклад вищої освіти
"Барський гуманітарно-педагогічний коледж
імені Михайла Грушевського"
«Бути, жити, творити, світити вільною душею!»
Михайло Грушевський
Їх досвід – приклад молодим
Слово про талановитого наставника
Творчість Антоніни Іванівни Сторожук, кандидата мистецтвознавства, доцента, заступника директора Комунального закладу вищої освіти «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського», добре відома не тільки освітянам Поділля, але й шанувальникам національної культури. За щиру любов до рідного краю і співучих земляків, про котрих Антоніна Іванівна завжди згадує у своїх книгах, її називають сподвижницею краєзнавства і берегинею народної пісні, у яку авторка закохалася ще в ранньому дитинстві: у Новосілці (село на Вінниччині, де в червні 1949 року народилася маленька Тоня), співали всі – і старий, і малий. То й не дивно, що згодом доля привела Антоніну до Тульчинського культурно-освітнього училища на відділення народно-духових інструментів, яке вона закінчила в 1967 році, а потім – на музично-педагогічний факультет Вінницького державного педагогічного інституту. Далі була кандидатська дисертація («Історизм етномузикології Климента Васильовича Квітки»), яку Антоніна Іванівна захистила у 2000-му році в місті Києві.
Працюючи в Барському педагогічному училищі, талановита подолянка почала свою літературну творчість. З-під її пера одна за одною почали з’являтися тонкі гумористичні оповідки, ліричного змісту новели, цікаві дитячі казки. Полюбилася читачам зворушлива біографічна проза Антоніни Сторожук, на сторінках якої земляки авторки легко впізнавали себе і своїх знайомих.
Сьогодні в літературному доробку А.І. Сторожук багато видань: народознавчі новели (збірка «Калинове намисто», К., 1993); монографії «Климент Васильович Квітка (людина – педагог – учений)» (К., 1995), «Чудові миттєвості дитинства» (Вінниця, 2003), «Музичний фольклор Східного Поділля: історичний аспект творення, регіональні особливості природи народного співу» (Вінниця, 2007), «Подільський Бар та його околиці: Історія і сучасність (Події. Особистості. Факти)» (К., 2010), «Непереможні…» (Вінниця, 2010); збірка «Казочка, яка живе поруч» (Вінниця, 2003). Перу Антоніни Іванівни належить понад 50 наукових статей, надрукованих у збірниках ВАК України та фаховій освітянській пресі.
Коли група редакційної колегії почала роботу над книгою «Пам’ятки історії та культури Вінницької області», А. І. Сторожук не залишилася стояти осторонь: вона приєдналася до роботи колективу авторів, написавши декілька статей, присвячених історії визначних пам’яток архітектури подільського міста Бара. Перша частина видання вийшла друком у 2019 році за фінансової підтримки Вінницької ОДА та Вінницької обласної ради. Серед авторів – знані краєзнавці та науковці Вінниччини: Т.Р. Берначик, В.В. Войтович, С.Д. Гальчак, В.О. Гребньова та багато інших.
Свого часу Михайло Стельмах сказав: «Не можна любити того, чого не знаєш». Саме так: займаючись улюбленою справою, усе глибше пізнаючи свою причетність до історії рідного краю та черпаючи з мудрості далеких поколінь, людина починає розуміти себе спадкоємицею великого духовного скарбу й відчуває повноту справжнього щастя і патріотизму. Пам’ятки історії та культури і є тими свідками сивої давнини, яких ми постійно зустрічаємо в нашому буденному житті і вивчення, збереження й популяризація яких допомагає нам усвідомити себе єдиною нацією та навчає аналізувати й об’єктивно оцінювати пройдений шлях народу. Нове видання – «Пам’ятки історії та культури Вінницької області» – містить статті-довідки, зміст яких дозволяє крізь призму збережених історико-культурних пам’яток Вінниччини та історичного огляду пам’ятко-охоронної діяльності на її теренах глибше зануритися в історію нашого краю. Кожний розділ сформовано за принципом адміністративно-територіального поділу та абеткою назв населених пунктів, що відповідає інтересам читача і полегшує роботу з матеріалом книги.
Антоніна Іванівна Сторожук, розказуючи про нове видання, до змісту якого вона причетна, наголошує, що має нові творчі задумки і плани, але говорити про це поки що рано.
Спілкуючись з Антоніною Іванівною, мудрою наставницею молоді, наполегливим науковцем-дослідником і талановитою авторкою, починаєш розуміти: щоб бути самодостатньою особистістю, важливо вміти поєднувати в собі не лише професійну майстерність, але й природний талант і творчість; усвідомлювати важливість постійного самовдосконалення; бути в гармонії із самим собою і навколишніми людьми. Світ, що оточує А. І. Сторожук, є основним джерелом її натхнення! Творча атмосфера, яка панує в стінах коледжу, підтримка колег та особисті стійкі переконання педагога вливають у душу Антоніни Іванівни ще сильнішу енергію до життя і творчості. Мабуть, саме завдяки цьому вона змогла стати автором цілого ряду наукових, науково-довідкових, автобіографічних і художніх видань, із яких струменить наша сива історія і мудрий досвід нашого наставника.
Куліш О. та Смашна Д.,
студентки 31-Ж групи
«Я словом дорожу…»
Я словом дорожу, як безкоштовним скарбом.
Рощу його дбайливо, від душі.
Воно моє чуття і гордість неосяжна,
Де б не була я, у якій путі.
Людина, яка знаходиться у фокусі поетичних променів, – це складна особистість, чутлива до найдрібнішої неправди, інтелектуально багата, не заспокоєна в духовній суті.
Її поезія – це не просто точна рима. У поезії має бути душа поета. Сьогодні ми маємо чудову нагоду поринути в яскравий поетичний світ нашої колеги і наставниці.
Ганна Петрівна Дяченко – викладач української мови і літератури, викладач-методист, ветеран коледжу, голова методичного об’єднання викладачів української мови і літератури закладів вищої освіти Західного регіону України, шанована педагогиня на теренах яблуневого Прибар’я та всього Подільського краю!
Іще в перший рік своєї роботи в Барському педагогічному училищі (а був це далекий 1985-й) Г.П. Дяченко заснувала літературну студію «Обрій». А в 1997 році світ побачила перша поетична збірка «Первоцвіт», до якої увійшли вірші Ганни Петрівни, її студентів та Миколи Христофоровича Комісарчука – директора училища.
Сьогодні на рахунку студії «Обрій» та її керівника Г. П. Дяченко кілька збірників та альманахів: «Первоцвіт», «Барвінкове перевесло», «Зорепади», «Яблунева пектораль», «Я словом дорожу», «Серед портретів і світлин», «Завересніло», «17 жовтня».
У творах Ганни Дяченко є все, із чого складається хороша поезія: філософський погляд на світ, суть речей і людських стосунків; інстинктивне, органічне розуміння природи поетичного образу; відкритість і щирість думок. Перед нами поет не від письмового столу з кіпою помічників – словників, а від подільських полів і дібров, озвучених клекотом лелек; від стежок зі слідами босих ніг; від усього того, що ми любимо і з чим живемо.
Поетеса переносить нас у світ дитинства – у мальовничі Долиняни («Через долину ірисів – додому»); прагне показати красу, різноманітність, свободу, гармонійність природи в поетичній формі («Назустріч…», «Кличе осінь»); дає можливість душею доторкнутися до слова («Моя душа нового прагне слова»).
Праця Г. П. Дяченко завжди була гідно поцінована. Вінниччина довірила їй бути делегатом на першому Всеукраїнський з’їзді працівників освіти України. За великі заслуги перед українським народом Ганна Петрівна нагороджена медаллю та грамотою Верховної Ради України. Вона є відмінником освіти України, лауреатом знака Антона Семеновича Макаренка.
Творчий доробок у нашої талановитої землячки і колеги щедрий. Тож бажаємо їй на всіх життєвих дорогах незрадливої фортуни, стійкого добробуту, невгасимої енергії!
Вікторія Поберецька, викладач філологічних дисциплін,
аспірант Інституту вищої освіти НАПН України