Стало традицією в нашому коледжі урочисто відзначати 14 жовтня День українського козацтва і День захисника та захисниці України, що збігаються в календарі зі старовинним українським святом Покрови Пресвятої Богородиці. Виховну годину, присвячену звитяжним воїнам, захисникам Вітчизни, оборонцям прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України, підготували студенти 11-Ж групи разом із викладачами Бобир Ольгою Іванівною і Засік Мирославою Михайлівною.
«Цьогоріч відзначення Дня українського козацтва і Дня захисника та захисниці України є особливо зворушливим, адже відбувається воно в період війни, коли мужні українські воїни відчайдушно боронять нашу землю від рашистської навали», − наголосив у своєму вітальному слові директор коледжу кандидат педагогічних наук Савчук Петро Несторович.
Хвилиною мовчання організатори заходу і глядацька аудиторія вшанували всіх, хто загинув від рук ненависного ворога.
До глибини душі пройняла «Аве, Марія» − молитва, присвячена Діві Марії, відома як «ангельське привітання», – у виконанні Олега Юрійовича Чернілевського та Мирослави Михайлівни Засік – викладачів кафедри мистецьких дисциплін.
У словах ведучих святкової програми Марії Курти, Єлизавети Чернецької, Аліни Чернецької, Дарини Шевчук перепліталась інформація про доблесть козацтва в минулому і героїзм захисників України в сьогоденні. На екрані з’являлися світлини студентів, викладачів, працівників коледжу, які захищають рідну землю в лавах ЗСУ. Мужнім воїнам і матерям, які терпляче чекають синів із ненависної війни, присвятила пісню «Молитва матері» викладач кафедри мистецьких дисциплін Дарина Вікторівна Кузнєцова.
«Нині знову прийшов цей час – час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім і темним минулим, справедливістю і тиранією. Але ніколи темрява не подолає світло, а зло не здолає добро» – цю тезу ведучої життєствердно продовжила поетична «Балада про дві душі» Л. Лєгостаєвої у виконанні першокурсниці Софії Мухамадєєвої.
День захисника України – свято не тільки військових. Це свято нескорених свідомих громадян, які вболівають за долю нашої країни і своєю сумлінною працею, волонтерською роботою наближають перемогу. Саме такою небайдужою людиною є викладач нашого коледжу Валерій Петрович Восколуп, який із 2014 року займається волонтерством, допомагає в забезпеченні наших воїнів усім необхідним. У своєму виступі Валерій Петрович наголосив, наскільки важливою є волонтерська діяльність в умовах війни і якою необхідною для бійців на фронті є та підтримка й допомога, котру надають свідомі українці.
Болем у серцях слухачів відгукнулися рядки пісні «Чорна квітка» у виконанні Яни Поповської – студентки спеціальності «Музична освіта». Гнів і ненависть до ворогів викликало майстерне художнє читання Єлизавети Чернецької. Вірш «Україна досі носить берці» студентка-першокурсниця написала під враженням від жахливих подій, що відбуваються на нашій землі. Устами юної авторки промовляє кожна українська дитина: «Чи довго буде ця нескінченна тривога?». І на майбутнє: «І цього їм ніколи не пробачу! … Ви думали – забуду, відпущу? У нашій долі пункт відсутній «відпустити».
Сьогодні в Україні зростає нове покоління дітей – дітей війни, які понад усе прагнуть, щоб над головами мирних людей не літали ракети, не рвалися снаряди і не лунали сирени, а татусі, що воюють, повернулися додому, до мирної праці. Про це співали і говорили поетичними рядками учасники дитячого ансамблю «Промінчики» (керівник – Дар’я Євгенівна Дмитришина, викладач кафедри мистецьких дисцип). Юні виконавці своєю творчістю підтримали віру в наших славних воїнів, віру в перемогу.
Музичне оформлення заходу, яке майстерно виконав Павло Олексійович Залевський, і професійно підготовлена презентація, що її демонстрував Сергій Вікторович Зеленюк, підсилили емоційне сприйняття змісту святкової програми.
Ольга БОБИР,
викладач філологічних дисциплін
