ПОДОРОЖ ДО ІСТОРИЧНИХ СВЯТИНЬ ПОДІЛЛЯ

Ось і закінчився навчальний рік. Пройшов тиждень різних видів практики для учнів 10-х класів. Одним із цікавих видів роботи під час усього напруженого тижня стала подорож до одного з найдавніших і найцікавіших міст нашого Поділля.

У межах історико-краєзнавчої та літературно-краєзнавчої практики учні 10 А та 10 Б класів разом з викладачами Іриною Вікторівною ХАРИТОНОВОЮ, Ганною Феодосіївною КОРОЛЮК та Юлією Петрівною БІЛИК вирушили в подорож до державного історико-культурного заповідника «Буша».

Метою цієї поїздки було не просто побачити мальовничі місця – ми прагнули відчути душу рідного краю, пізнати його історичну та літературну вагу, зрозуміти, чим Буша є важливою для України.

На початку мандрівки перед нами розгорнулися величні краєвиди Дністра, за якими виднілася територія Молдови. Ми затамували подих, милуючись цією природною красою, а також зробили декілька фото біля в’їзду до Буші – наче фіксували мить переходу в інший вимір.

Заповідник, що простягнувся на площі 7,5 гектара, є найбільшим не лише в Україні, а й в усій Європі. Першим експонатом, який ми побачили, стала подільська хата – справжня перлина традиційного побуту, яку побудувала родина Сальчуків. Хата привітала нас своєю простотою і затишком, нагадавши про те, як жили наші пращури.

Далі  подорож привела до єдиної збереженої вежі часів козацької оборони Буші, яку поляки колись прозвали «осиним гніздом». Саме тут нам показали макет стародавнього міста і розповіли історію його героїчного, але трагічного спротиву. У боротьбі з ворогом бушани проявили неймовірну відвагу: люди жертвували собою, підривали власні домівки, аби зупинити загарбників. Унаслідок кривавих подій загинуло від 12-ти до 15-ти тисяч людей. І лише одна вежа вціліла. Чому саме вона? Історики мають відповідь: вежа була храмом, тому «ані один здорово мислячий українець не підніме руку на святиню».

Після історичного екскурсу ми піднялися на третій поверх вежі, де змогли побачити вражаючу візуалізацію боїв. А з балкону нам відкрилася неймовірної краси панорамна на весь заповідник – немов на долоні.

Наступною локацією стали залишки будівлі віком понад 6000 років. Там ми побачили численні артефакти, знайдені археологами, та послухали надзвичайно цікаву розповідь про звичаї, традиції і побут трипільців.

Пізнавальною зупинкою став і невеликий музей живопису, де виставлені роботи місцевих талановитих художників. Ці полотна наповнені особливою енергією – любов’ю до рідної землі.

Але, без сумніву, найзагадковішим місцем стала наша зупинка біля скельного храму – єдиного такого об'єкта у світі, що є прямим доказом дохристиянських вірувань на території Буші. Ми мали змогу роздивитися наскельні зображення, оповиті легендами, що засновані на віруваннях давніх мешканців цього краю.

На завершення екскурсії відвідали музей ткацтва, де кожен охочий зміг власноруч спробувати роботу за стародавнім ткацьким станком. Це був не просто музей – це була жива історія, якої ми торкнулися руками.

І вже наостанок вирушили до Гайдамацького яру – місця, де каміння, скелі та природа створюють справжню симфонію краси. У вечірньому світлі цей краєвид просто неможливо описати словами – тільки відчути серцем.

Ірина ХАРИТОНОВА, викладач історії