НЕЗАБУТНЯ ПРИРОДНИЧА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ: П’ЯТЬ ДНІВ ПРИГОД, НАТХНЕННЯ І ВІДКРИТТІВ!

Цьогорічна практика з природознавства та краєзнавства стала справжньою мандрівкою – насиченою, емоційною, пізнавальною. Вона подарувала студентам не лише практичні знання, а й моменти, які залишаться в серці назавжди.

Наша подорож розпочалася з відвідин одного з найвеличніших природних символів України – озера Синевир, що є найбільшим і найглибшим високогірним озером України та відомою туристичною атракцією однойменного національного парку. Розташоване на висоті 989 м над рівнем моря. Схили біля озера, вкриті віковими ялинами, привертають увагу своєю величчю. Посередині розміщений острівець, який нагадує зіницю ока. Тому в народі Синевир називають «Морським Оком». На невеликому півострові озера стоїть 13-метрова дерев'яна композиція «Синь і Вир»: кажуть, тут був убитий пастух Вир, якого кохала графська донька Синь, – саме її сльози після загибелі коханого стали озером. Ми не просто зробили фото на фоні гірської гладі, а й повністю обійшли озеро, заглиблюючись у легенди й унікальність цієї місцини. Шум лісу, тиша води та чарівна атмосфера – ідеальний початок.

Після озера ми вирушили до екопарку «Долина Вовків». Це унікальний проєкт реабілітації диких тварин на території Синевирської громади, що об'єднує захист і турботу про диких тварин. Екопарк працює як контактний зоопарк; його створив Юрій Тюх, житель села Синевирська Поляна, з метою реабілітації диких тварин та їх збереження.

Там ми побачили вовків, буйволів, верблюдів, лисів та багато інших тварин і мали змогу погодувати їх, поспостерігати за їхньою поведінкою та зробити безліч фото. Це додало ще більше радості і юнацького запалу до нашого маршруту.

Наступним пунктом стало село Іза, де ,,живе'' старовинне ремесло – лозоплетіння. Тут не лише спостерігали за процесом виготовлення виробів, а й активно купували кошики, корзини та сувеніри, зроблені вручну з любов’ю. Кожна річ – як спогад про перший день нашої подорожі.

Увечері ми прибули до Солотвина – унікального куточка Закарпаття, відомого своїми солоними басейнами, чанами та оздоровчими саунами. Там ми розслабились, відпочили й набралися сил перед новими пригодами.

Наступного дня ми повністю присвятили себе відпочинку. Теплі солоні басейни, чани, неспішні розмови, сонце та сміх – усе це створювало атмосферу повного перезавантаження. Ми насолоджувались моментом, знімали фото, спілкувались, відчуваючи повну гармонію з простором довкола. Це був день справжнього відпочинку, коли кожен міг побути в собі та поруч із друзями.

Далі ми вирушили до географічного центру Європи – символічної точки, яка дарує відчуття значущості моменту. Поряд з цією історичною локацією ми завітали до автентичної закарпатської колиби, яка вразила не тільки атмосферою, але й кухнею. Ми смакували бограч, банош, грибну юшку, кремзлики, токан з бринзою та шкварками, шовдарь, а на завершення – домашні пляцки. Справжнє свято національного смаку!

Після смачного обіду ми вирушили до Буковелю – місця мрій, емоцій і неймовірних краєвидів. Там на нас чекали підйом на оглядове колесо, прогулянка в Gucul Land, шалені гойдалки, атракціони – усе, що залишає спогади на все життя.

Наступного ранку ми відвідали скелі Довбуша – місце, де природа і легенди переплелись у єдине ціле. Кам’яні брили, вузькі стежки, печери – тут усе дихало історією. Далі на нас чекав підйом на гору Маковиця, який став особливим завдяки нашому гіду пану Василю. Він не просто провів нас маршрутом, а захопив своїми розповідями й вразив усіх співом. Як виявилося, пан Василь – учитель музичного мистецтва в початковій школі, і його щирість, голос та любов до рідного краю назавжди залишаться в наших серцях.

Після сходження ми вирушили до Яремчанського базару, де кожен міг придбати сувеніри, трав’яні чаї, смаколики та вироби народних майстрів. А завершенням цього яскравого дня став Gedzo Park – веселий, креативний, сучасний. Його ми назвали українським Disneyland – і це було не перебільшення. Атракціони, гумористичні інсталяції, фотозони – парк став справжньою знахідкою.

Увечері на свіжому повітрі відбулося закриття практики. Ми зібрались усі разом, провели «колесо спогадів», згадували найяскравіші моменти, дякували одне одному, сміялись і просто насолоджувались єдністю, яку подарувала ця подорож.

Завершальним акордом нашої практики стало джип-сафарі до полонини Стеришора. Це було не просто катання на джипах – це справжнє бездоріжжя, пригоди й фотолокації, заради яких варто було подолати будь-яку висоту. Наш маршрут почався з Чемегівського каньйону – з його блакитними водами, моховими скелями та смерековими «джунглями», які справді нагадують тропіки. Високо в горах ми побачили мальовничий водоспад, побували на сироварні, де куштували справжній карпатський сир і дізнались секрети його виготовлення.

Цей день був днем прощання. Гори дарували нам останній подих свіжого повітря, сонце торкалося щік, у серцях – вдячність і легкий смуток. Ми їхали додому з думкою, що це була не просто практика – це був досвід, який з'єднав нас.

Студенти-практиканти висловлюють щиру вдячність адміністрації коледжу за можливість пройти практику з природознавства та краєзнавства в такому надзвичайному форматі – поєднання навчання, оздоровлення і повноцінного відпочинку в мальовничих куточках України.

Особлива подяка – завідувачу практики Світлані Віталіївні МАРЧУК за професійність, турботу та бездоганну організацію кожного етапу подорожі.

Також дякуємо нашим керівникам і кураторам практики: Марії Михайлівні НЕЧИТАЙЛО, Катерині Миколаївні ВОЛОХАТІ, Ірині Вікторівні ХАРИТОНОВІЙ, Надії Олексіївні БАКАЛЕЦЬ, Наталі Антоніоні КОСЮК – за підтримку, розуміння, натхнення і готовність бути поруч – у кожній мандрівці, на кожному маршруті, у кожній історії цього незабутнього досвіду.

Ця практика – більше, ніж навчання. Це досвід, що об’єднує, надихає й залишає в душі слід назавжди.

Анастасія ПОТРИМАЙ, студентка 1-БШ(4) групи