НАУКОВО-ТВОРЧА ЗУСТРІЧ З ВАЛЕНТИНОЮ БІЛЯЦЬКОЮ

Українська лірика останніх років стала надзвичайно потужним феноменом духовного спротиву. Вона не тільки документує події війни, а й формує етнічну ідентичність, відновлює глибинний культурний код, що єднає покоління.

У центрі сучасної воєнної поезії – людина-українець, її досвід страждання, боротьби, жертовності та незламності. Етновизначальні маркери в поезії – це образи, символи, мотиви, через які проявляється національна самосвідомість і культурна спадкоємність.

У межах декади гуманітарно-педагогічного факультету та з нагоди Міжнародного дня науки 11 листопада відбулася гостьова лекція «Етновизначальні маркери сучасної лірики про повномасштабну війну (на матеріалі антологій)».

Спікером науково-творчої зустрічі була Валентина БІЛЯЦЬКА –докторка філологічних наук, професорка кафедри філології та мовної комунікації Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» (модератор – Людмила КАПЛИЧНА, доктор філософії). До діалогу з науковицею були запрошені викладачі і студенти коледжу.

До заходу також долучилися Олег РАРИЦЬКИЙ, доктор філологічних наук, професор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, військовослужбовець ЗСУ, та Ніна ПОЛЯРУШ, кандидат філологічних наук, доцент Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Учасники гостьової лекції ознайомилися з «Поезією Вільних» – масштабним мистецьким проєктом, започаткованим Міністерством культури та інформаційної політики України спільно з волонтерами. У центрі обговорення – поетичне слово як зброя духовного спротиву і як спосіб зберегти пам’ять, правду й людяність у часи випробувань.

Валентина БІЛЯЦЬКА ділилися думками про те, що в сучасній українській поезії воєнного часу помітно простежується відродження елементів народнопоетичної традиції, зокрема формул замовлянь, заклинань і прокльонів, які ґрунтуються на вірі в сакральну силу слова. Таке поєднання архаїчного та актуального засвідчує глибоку потребу суспільства в словесному оберезі: у здатності поетичного слова не лише виражати емоційний спротив, а й виконувати охоронну, лікувальну та мобілізаційну функцію – «зцілити словом», підтримати воїнів-захисників, уберегти їх від зла і зміцнити духовну віру в перемогу над ворогом. Сучасна поезія про повномасштабну війну утверджує силу українського слова як духовного оберегу нації.

Щиро дякуємо Валентині Петрівні за проведену професорську годину, яка стала змістовним і пізнавальним заходом, що сприяв розширенню наукового світогляду учасників, формуванню глибшого розуміння сучасних тенденцій української літератури та її ролі в збереженні національної ідентичності.

Захід об’єднав усіх учасників навколо сили українського слова, пам’яті та віри в незламність національного духу.

Людмила КАПЛИЧНА, доктор філософії,

викладач циклової комісії української і зарубіжної філології