Без минулого немає майбутнього. Не знаючи своєї історії, ми не зможемо побудувати вільну, незалежну, самобутню Україну. Саме такі постулати визначають освітню діяльність КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського».
Формування світосприйняття молодої людини починається зі знання історії країни та вшанування героїчних і болючих сторінок її минулого. У державному календарі День пам’яті жертв голодоморів є особливою датою, адже в першій половині бурхливого XX століття українці пережили три хвилі голоду: у 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 роках. Однак події 1932-1933 років мали особливо трагічні наслідки: голодомор цього часу не був явищем природного чи соціального походження – він став результатом терору голодом, тобто геноцидом, який цілеспрямовано застосувала більшовицька влада. Масове фізичне винищення українських хліборобів було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирних людей, унаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і не залежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Плануючи голодомор, влада мала на меті підірвати соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру і самобутність.
Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні в голодне лихоліття був, але хліб з України забрали. Аналіз змісту опублікованих протягом 1929-1933 років урядових документів засвідчує факти свідомого створення жахливих умов життя для сільського населення, дві третини якого становили саме етнічні українці. Метою влади було відверте фізичне винищення волелюбного народу.
У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, як восени 1932 року з України відправляли так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. Вивозили не тільки посівний матеріал, але навіть квашені огірки, капусту і помідори, напевно залишаючи людей приреченими на голодну смерть.
За розпорядженнями Москви, було заборонено будь-яку торгівлю в сільській місцевості, призупинено продовольче постачання сіл. Влада переслідувала і карала 10-ма роками ув’язнення або розстрілом усіх, хто робив бодай найменшу спробу використати хліб для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів. Було запроваджено систему натуральних штрафів і товарних репресій.
Історики і демографи ще й досі сперечаються щодо кількості жертв голодомору, називаючи різні дані – від 3-х до 10-ти мільйонів. На загальні цифри смертності вплинуло, передусім, розпорядження влади не реєструвати смерть немовлят.
За підрахунками французьких демографів, унаслідок голодомору в Україні не народився один мільйон дітей! Учені дійшли висновку, що, оскільки в той страшний час помирали переважно діти і молодь, середня тривалість життя чоловіків-українців становила 7,3 року, а жінок – 10,9. За всю історію людства подібних показників не було зафіксовано в жодній країні!
День вшанування безвинних жертв голодоморів у 2020 році припадає на 28 листопада. Традиційно після загальнонаціональної хвилини мовчання о 16.00 розпочнеться Всеукраїнська акція «Запали свічку пам'яті». Студенти і викладачі коледжу, попри відокремленість один від одного в умовах пандемії, приєднаються до акції : свіча пам’яті запалає на підвіконні в оселі кожного з нас.
Маліновський Ю. Л., в.о. директора Фахового коледжу
КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж
імені Михайла Грушевського»,
викладач суспільних дисциплін
