У складний час нашого сьогодення проблема суїциду проявляє себе з новою силою. Суїцидальна поведінка не виникає раптово; суїцидній спробі передує низка подій, умов, зовнішніх і внутрішніх факторів.
Педагогічні працівники, які працюють зі студентською молоддю, повинні мати знання й уміння розпізнавати «тривожні дзвіночки» і діяти на випередження.
15 квітня 2024 року в коледжі відбувся просвітницький захід «Воркшоп для гейткіперів», участь у якому взяли куратори груп, класні керівники, викладачі та представники адміністрації.
У світі вже вибудувалася і стала помітною тенденція до впровадження практик запобігання самогубству і підвищення рівня компетентності пересічних людей. Ці практики реалізуються через кола спілкування, сім’ї, громади, де люди мають можливість бачити одне одного і щоденно комунікувати. Такий підхід виправдовує себе, оскільки суттєво впливає на подолання стигми щодо суїцидів і сприяє поширенню корисних знань серед населення.
Існує багато проведених у різних країнах досліджень, які засвідчують, що гейткіпінг є ефективним підходом до попередження суїцидів у громадах, організаціях, закладах освіти, де люди часто зустрічаються, спілкуються, а отже, мають змогу помітити зміни в поведінці одне одного і втрутитися, якщо для цього є підстави.
Воркшоп був присвячений глибшому розумінню серйозної проблеми суїциду, зокрема тому, як варто діяти в ситуації, коли людина перебуває в суїцидальній кризі і потребує допомоги. На щастя, більшість суїцидальних криз має позитивну розв’язку: людина знову переорієнтовується на життя.
Учасники воркшопу вчилися:
мати продуктивні установки і погляди щодо суїциду;
розпізнавати насторожувальні ознаки суїцидальної поведінки;
надавати підтримку людині, що перебуває в суїцидальній кризі;
вести розмову про суїцидальні думки і наміри;
складати план на випадок кризи (план безпеки);
мати посилання на ресурси, до яких люди в суїцидальній кризі можуть звернутися з метою пошуку допомоги.
Під час тренінгового семінару педагоги переконалися, що практично кожен може бути гейткіпером –людиною, яка:
не обов’язково має психологічну освіту, але має необхідні знання щодо суїциду,
уміє розпізнати у своєму оточенні (за місцем роботи, місцем проживання та/або в колі свого безпосереднього спілкування) людей з ознаками суїцидальної поведінки;
має навички ведення розмови з такими людьми: може ставити прямі запитання про суїцид і оцінювати ризик, надавати психологічну підтримку та інформацію про ресурси і служби допомоги, до яких варто звернутися.
Важливо, щоб ця людина мала внутрішню готовність до взаємодії з тим, у кого виникли суїцидальні думки та наміри, і почувалася впевнено, відкрито, говорячи про суїцид; мала ресурси самодопомоги і навички піклування про себе.
Міла ГУД,
практичний психолог
