Період проведення фольклорної практики залишилися в минулому, але ми знову на провідинах у Василя Петровича Тереховського, у його затишній оселі. За горнятком чаю зі смачними солодощами, що їх гостинно запропонував «наш» дідусь, ми залюбки слухаємо його цікаві розповіді про життя-буття, роки служби в армії… Та й цього разу Василь Петрович не залишив нас без сюрпризу. Він наспівав кілька пісень, одна з яких, старовинна журлива, була почута ним за особливих обставин. Василь Петрович згадав, що її співали жінки села, коли їх забирали в Німеччину. Ця пісня-оповідь, сумна, болюча, поповнила своїм змістом чималий список пісень, почутих від дідуся Тереховського.
Ми вдячні Василю Петровичу за його невичерпну батьківську любов до нас, молодих, за мудрість і гостинність. А ще за те, що в його пам’яті й досі лунає давня українська народна пісня, яка несе в собі важку історію і славні традиції нашого народу.
За чергову зустріч із В.П. Тереховським завдячуємо ініціаторові та керівникові фольклорної експедиції Антоніні Іванівні Сторожук, яка народилася в пісні і досі не покидає це диво народне. Радість зустрічі народного співака з нами розділила наставниця і незабутній куратор академічної групи Наталія Семенівна Козюра.
Від імені 1-БМ групи Валентина Мищенко і Тетяна Куцерак
