21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано в листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі. Його історія, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року в Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні рідної, бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
В Україні свято відзначають із 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови». Відтоді це свято стало ще одним днем пошанування рідної мови в кожному освітньому закладі, у бібліотеках, культурних центрах, просвітницьких організаціях України.
Долучилися до відзначення Дня рідної мови і студенти Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського та учні Обласного гуманітарного ліцею-інтернату для обдарованих дітей разом із викладачами української мови Ковальською А.П. і Слободянюк Л.М., які спланували ряд заходів з нагоди свята.
У четвер, 21 лютого, вийшла в ефір радіопередача студії «Коледж-FM» (керівник – Пантелюк Л.В.), приурочена цій даті.
Студентка 31 групи спеціальності «Журналістика» Марія Бондар розповіла радіослухачам історію виникнення свята, а одинадцятикласники Яна Паламарчук і Сергій Лаврентюк присвятили зміст інформаційної сторінки радіопередачі окремим фактам про українську мову.
Інформація, представлена ліцеїстами, була насичена цікавими фактами: виявляється, українська мова сформувалася ще в Х-IV тисячоліттях до нашої ери і походить із санскриту, а перші її слова були записані в 448 р. н.е.; за своїм лексичним запасом вона є найбільш спорідненою з білоруською мовою (84% спільної лексики), із польською і сербською – маємо 70% і 68% відповідно спільних слів, а от з російською – тільки 62%; значна кількість уживаних до сьогодні українських слів та мовних коренів прийшла до нас із часів ще трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні дохристиянських часів, цілий ряд слів, уживаних у древньоіндійській мові – ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас із давнини у 5 тисяч років.
За останні 4 століття українську мову намагались убити аж 134 рази! Але ми зберегли своє слово. І через свою рідну мову дали всьому світові зрозуміти, що ми, українці, – справді велика нація, зі своєю культурою, своїми звичаями і своєю історією, яка сягає глибокої давнини! Тож сьогодні кожен із нас має усвідомити свою відповідальність за майбутнє нашої мови і нашої України!
