ПОНАД МАЙДАНОМ СОНЦЯ ЛИК СІЯ…


Ангел із лампадою… Летить крізь хуртовину січневих днів, і вогник защораз спалахує яскравіше, коли людським серцям слід пам’ятати день, доленосний для українського народу. Бо хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. І лампади пам’яті, запалені студентами 31-Д групи на роковини Революції Гідності, свідчать – герої не вмирають!

«…Є незалежність. Є уже свобода. І все одно ще темно від примар, і все одно щось гірко труїть воду…» Чому ж знову вкриваються чорною хустиною плечі Матері-України, чому сльози скрапують із згорьованих очей? «Небесна Сотня»… Юнаки, батьки, – їх імена мені ніколи не забути! Вони ж за мене полягли, так як і ті, що захищали Крути…», – лелечим стогоном злітають з вуст України (Інни Клют) слова. Юні крутяни століття назад стали героями, стали початком подвигу, продовженням якого є Революція Гідності, четверту річницю якої вшанували студенти й викладачі нашого коледжу.

Революція Гідності – це новий термін, який визначив політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від задекларованого ним же курсу на європейську інтеграцію, збройною протидією волі народу. Чим же стала Революція для кожного з нас? Парадоксально: для когось – прогулянкою, а для когось – війною. Та насамперед Майдан став мірилом людськості й гідності. Про це сказав у своєму слові директор коледжу, кандидат педагогічних наук Петро Нестерович Савчук: «Майдан знайшов своїх героїв! Вони й раніше були поряд – інженери, художники, лікарі, робітники, вчителі й такі, як оце ви зараз – студенти. Але їх героями обрав час, бо вони віддали найдорожче, що мали – життя – за ближнього свого, за його щастя. Доки будуть такі герої, доки їх пам’ятатимуть – Україні жити!» І пісня «Молитва за Україну» у виконанні ансамблю «Подоляночка» (кер. – Н.О. Бакалець) стала свідченням про високий дух й велике серце українців.

Затамувавши подих, слухали присутні Артура Анатолійовича Цицюрського, учасника Майдану, нині – міського голову. «Ми зібралися, щоб пом’янути тих мужніх, незламних українців та їх побратимів інших національностей, чий вчинок – велика жертовна любов і наша свобода. А також для усвідомлення – хто я, яке моє місце в Україні?» Хоч Майдан продовжився війною, та даремно сподіваються супротивники на перемогу. Як із одного кореня зрубаного дерева рвуться у височінь молоді пагони, так тисячі українців, вистоявши на Майдані, вирушили в зону АТО, щоб захистити завоювання Революції Гідності. На сцену піднімаються хлопці у камуфляжі, беруть до рук гітари…Студенти 41-М та І Б(М) груп, виконуючи пісню Віктора Бронюка «Запах війни», стали духом врівень із бійцями-однолітками. І подумалось: «Коли що, в о н и захистять, в о н и гідні…»

Ми бачимо гідність у волонтерів, що завдяки народній підтримці створили армію України, якої уже майже не було. Кожен із нас теж волонтер: завдяки плетенню маскувальних сіток, придбанню необхідних речей та продуктів, збору коштів ми допомагаємо воїнам на передовій. Про це йшлося у виступі викладача, учасника волонтерської спільноти Валерія Петровича Восколупа, який прокоментував фотографії, зроблені під час акції «Солодкий подарунок від Святого Миколая» та нещодавньої поїздки до бійців АТО.

«Мамо, не плач…» – щемні слова пісні у виконанні Ольги Шуріпи (41-М група) ніби перелетіли із білосніжного примарного маєва танцю «Небесна сотня білих журавлів» (студентки 31-Д групи, хореограф – Олена Левицька), відгукнулись піснею «Небесна сотня» (викладач В’ячеслав Крупський). Літературна композиція, кадри презентацій з’єднали присутніх у єдине велике серце, єдину пам’ять про всіх невинно убитих, живили силою, волею, мудрістю та наснагою для зміцнення власної держави на власній землі.

Щира вдячність організатору заходу, куратору 31-Д групи Ніні Карлівні Костюк, яка й засвітила цю пам’ятну лампаду, підтримувала її яскраве горіння, бачила тремтіння сердець і сльози на повіках. З’єднавши наші лампади, ми перетворили їх у флеш-мобі на одне велике сонце – Волі й Гідності Майдану. Воно сяятиме над Україною, бо ми – велика сила, ми і є – Україна!

Тетяна СІЧКО, викладач


Найцікавіше
Актуальні новини
Архів
Пошук за тегами
Ще немає тегів.
Ми в соцмережах
  • Facebook Basic Square
  • Twitter Basic Square
  • Google+ Basic Square

Лічильник:

© Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського. Сайт створено на Wix.com

  • Белая иконка facebook
  • Иконка Twitter с прозрачным фоном
  • White Google+ Icon
  • White YouTube Icon