От і сталася найголовніша подія цьогорічної практики – подорож на гору Говерлу. Подолання найвищої гори України практиканти відклали на передостанній день мандрування Карпатами.
Говерла є найвищою горою і найвищою точкою на території України, її висота становить 2061 метр. Гора розташована на хребті Чорногора в Карпатах, на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей, у 17 кілометрах від кордону з Румунією.
Гора має правильну конусоподібну форму, в основному вона вкрита альпійськими луками й чагарниками, подекуди зустрічаються кам'яні осипи. Біля підніжжя гори знаходиться один з витоків Пруту, а недалеко від нього – мальовничий каскад водоспадів, загальна висота якого становить близько 80 метрів.
Існує кілька маршрутів сходження на гору, причому вони значно відрізняються за складністю, проте за протяжністю майже однакові. Їхня довжина складається від 10 до 16 кілометрів, а висота підйому – від 1150 до 1350 метрів. Також, для того щоб сповна насолодитися красивою природою Карпат, рекомендуємо спускатися з гори іншим маршрутом, не тим, який ви вибрали для підйому.
О 10 годині ранку 24 червня студенти з викладачами розпочали свій маршрут на вершину Говерли. Для підкорення найвищої точки України нам потрібно було підготуватися: скласти рюкзак як у справжніх альпіністів (взяти з собою щось перекусити, воду, а також теплий одяг), добре виспатися, набратися сил перед підняттям і, звісно, бути позитивно налаштованим. Аби добратися до вершини Говерли без прикрощів ми взяли собі на допомогу гіда з прізвиськом Мольфар (справжнє ім’я Володимир). Він був для нас порадником, рятівником і, навіть, став другом.
Але який би маршрут ви не вибрали, необхідно враховувати, що сходження на Говерлу вимагає хорошої фізичної підготовки, адже йти вгору доведеться довго та непросто. Підйом вгору – це не розважальна прогулянка і не звичайна екскурсія. Будьте готові, що вже на висоті 1500 метрів може відчуватися нестача кисню і дихання може бути трохи утруднене.
Хоч ми налаштувалися на цю важку мандрівку, але все ж не обійшлося без негараздів. Найнижча частина Говерли – ліс – для нас не була проблемою, ми швиденько і вдало подолали її.
Поступово ліс рідшає, стежина з широкої дороги переходить у досить вузьку стежку, яка починає кружляти поміж деревами та підліском. Нарешті відкривається вид на найвищу вершину України. Таким маршрутом ми добралися на Говерляну (плато перед остаточним підйомом на вершину гори Говерла).
Після цього розпочалася найважча частина нашого підняття – 300 м до верхівки Говерли. Останні кроки даються непросто. Тут значно прохолодніше і навіть жереп не росте. Ще трохи і ось вона – омріяна вершина. Гіди жартома називають її «великою їдальнею», оскільки всі дістають з наплічників бутерброди та починають святкувати свою маленьку перемогу над природою.
Підняття на Говерлу викликало у всіх радість, і навіть біль, яка відчувалася у всьому тілі, не зашкоджувала цьому щастю, адже ми підкорили найвищу точку України, тим більш для багатьох це було завдання, виконати яке вони сюди і їхали. Далі перепочинок, традиційне групове фото на фоні державного прапора.
На тому ж місті з уст наших студентів та викладачів пролунав гімн нашої держави.
І ось вже сходження вниз. Спуск був уже не таким важким, але ми були втомлені і нам це давалося не зовсім легко.
Біля «Заросляка» діє сувенірний ринок. Після спуску кожен придбав собі там магнітик зображення Говерли чи медалі з написом «Я підкорив/ла Говерлу». Хоч невеличка, але перемога.
