Студенти коледжу продовжують свою подорож мальовничим Закарпаттям. Рухаючись далі, надзвичайно цікавим маршрутом, який детально продумали керівники практики з природознавства та краєзнавства – Марія Михайлівна Нечитайло та Наталія Антонівна Косюк, наші герої зупинилися на Хустщині.
Екоферма в с. Горінчево
У селі Горінчово розташована унікальна екоферма, яка нараховує понад 15 видів найменувань дикий і свійських тварин та екзотичних птахів.
Господар угідь Василь Шимон розповідає, що створив ферму рік тому. Тепер вона чарує туристів та відводить душу. Спочатку почав справу з овець, потім завів буйволів. Їх доглядати найважче. Кожного року потрібно двічі обробляти їх спеціальним розчином від кліщів, тримати у чистоті та порядку. Адже ці рогаті тварини попри свій грізний і кремезний вигляд насправді дуже чистотні, поважні та витривалі. Спокійно підходять до відвідувачів і дозволяють себе гладити. Господар постійно їх тримає на полі, лише ночувати веде у відведені для них приміщення. Тому буйволи мають і дуже корисне молоко, позаяк щоденно вигулюють на свіжому повітрі і їдять поживну траву.
Згодом угіддя значно розширилось. І зараз господар тримає на своїй фермі оленів, страусів, косуль, коней та зайців, диких кабанів, диких та свійських качок і курей, фазанів та пав. Для кожного тут є своя територія і свій нічліг.
Олені розгулюють серед молодих насаджень вітамінних дерев. При цьому зовсім не лякаються людей.
Їхні сусіди – дикі кабани. Хоч дикими насправді їх назвати важко, адже власник спокійно підходить до них і чи не з рук годує травою та сіном.
Далі поважно виглядає допитлива самиця страуса. Вона часто гуляє і майже весь день проводить на подвір’ї. Чого не скажеш про її обранця, який зазвичай ховається у своїй скромній оселі і не надто гостинний.
Верхи можна покататися на блискучих конях із довгими вичесаними гривам. Навіть діти не бояться осідлати вороного, який катає охочих обережно і поважно.
З-поміж чотирилапих екзотичних тварин є і крилаті - витончені пави, карликові родини курей, різнокольорові фазани, косулі та качки, які товаришують з пухнастими зайчиками і разом гуляють своїми угіддями.
Ферма славна ще і тим, що тут виготовляють власний екологічно чистий сир, вурду та бринзу. Тому відвідувачів тут завжди багато. Особливо до свят. А гостинні господарі завжди раді гостям.
Оленяча екоферма в с. Іза
Одним із найвідоміших туристичних об’єктів Закарпаття є єдина в Україні ферма плямистих оленів у селі Іза, недалеко від Хуста. Численні українські туристи та гості із-за кордону приїжджають сюди аби помилуватися струнконогими красенями.
Рідкісні олені з’явились на фермі ще у радянські часи – 1987 року. Гелікоптером їх доправили сюди аж із Калінінградської області. Основна мета вирощування цих тварин – пантокрин –лікарська речовина, добута із рогів. Її застосовують при перевтомі, неврастенії, неврозах, слабкому серцевому м'язі, гіпотонії, для підвищення працездатності. У той час справа була надзвичайно прибутковою та давала великі гроші. Та в незалежній Україні сировина значно подешевшала – і оленячу ферму зробили туристичним об’єктом.
Подивитися на понад 150 плямистих тварин їдуть численні туристи. Головне прихопити із собою побільше сухариків та хліба – улюблених ласощів тварин. Через огорожу гості ферми годують тварин. На вигляд миролюбні, вони не люблять аби їх лащили, чіпали за шию чи просто гладили – спрацьовує інстинкт самозбереження, набутий природою. Тому нагородою за ласку може стати добрий копняк передніми ногами. Доглядачі оленів твердять – сила польоту від такого удару – до 15 метрів!
Б’ються олені й між собою. Проте лише у період гону - восени. Сильніший самець може мати у своєму гаремі п’ять, а то й десять-двадцять самок. Слабак же лишається сам. Все просто – природній відбір.
Самка виношує маля сім місяців, а після народження оленятко вже через три дні втікає до лісу. До мами приходить лише поїсти, і постійно на одне й теж місце. Через кілька місяців воно вже їсть корми, а зовсім дорослим стає вже у чотири роки. Літом тварини випасаються, а взимку оленів годують зерном і сіном.
Послухавши цікаву екскурсію про рідкісних тварин та погодувавши їх, бажаючі можуть приміряти оленячі роги, що прикріплених до огорожі і зробити фото напам’ять.
Ферма страусів
Чимало цікавих місць можна відвідати, подорожуючи Хустщиною, одним з таких місць є Страусина ферма, що знаходиться при виїзді з міста Хуст. Відкрита ферма, місцевим підприємцем, уже більше 10 років тому (2002р).
Перших декілька страусів господар завіз із сусідньої країни – Словаччини, і не пожалкував, клімат, для проживання страусів, виявився придатним, та й кормити їх не так уже й складно – страус всеядна тварина. Справи у підприємця йдуть досить успішно: на 2013 рік поголів'я складає близько 50 птахів і це не враховуючи молодняк.
Як зізнається Василь Васильович – господар, вирощування страусів – це безвідходне виробництво, тобто з птахів використовують не тільки яйця та м'ясо а й шкіру та все інше.
Вирощують страусів з метою продажу, як яєць так і м'яса, але додатковим заробітком господаря, також служать екскурсії, є чимало охочих туристів подивитися на птахів зблизька, чи навіть, їх покормити. Місцеві страуси, як бачать гостей, самі підходять до огорожі, бо знають, що їм перепаде щось смачненького, вони охоче беруть гостинці з рук людини.
Найбільше дивовижним птахам радіють діти – «велетенські кури» викликають чимало запитань у малечі. У миттєвій боротьбі між страхом перед розмірами страуса та дитячою цікавістю нарешті перемагає останнє.
Захоплені вигуки та сміх лунають звідусіль. Тепер від можливості самим погодувати птахів не відмовляється ніхто.
Крім того на цій фермі проживають також поні та козулі, але господар лише почав розводити їх, тому налічується лише декілька тварин.
