Щоразу аншлаг, і щоразу бурхливі оплески глядачів, які вітали своїх улюбленців – артистів ГО «Барський міський художній аматорський театр», котрі з липня по вересень (а це десять вистав!) показували свій варіант вирішення цього складного і важливого питання. Ми й собі захотіли переглянути спектакль, адже в ньому грає кілька випускників нашого коледжу.
Так, комедія; так, далекі від нас Техас і Нью-Йорк, і ще далі від нас двадцяті роки двадцятого століття! Але чому ж і юнаки з дівчатами, серед яких наші студенти, і люди поважного віку, і навіть діти так співпереживають Алексові Лемлі та його батькові Джорджеві, хвилюються за долю Стейсі Даймон, цілком на боці Мері Даймон і Кеті Кертіс, намагаються зрозуміти і підтримати місіс Доллі Даймон і Моллі Кертіс, щиро раді появі покоївки Джинні? Тому що ця п’єса про нас із вами: про нелегкий вибір між великими грошима і коханою людиною, комфортом і друзями, швидкоплинним захопленням і справжнім коханням.
Від вистави до вистави все більше відточувалась майстерність кожного її учасника, з’являлися нові мізансцени і декорації, і не дивно, що на останній показ дістати квитки було майже неможливо. Відзначу, що багато хто з барчан переглядав комедію двічі-тричі, а то й більше разів, тішачись новими акторськими знахідками мхатівців. А ще ж була вистава у Вінниці. Театр виступав перед українськими захисниками, що проходять лікування в одному з тамтешніх шпиталів. Із кожного проданого квитка всіх вистав частина коштів завжди перераховується на потреби Збройних сил України.
На закриття сезону завітала начальниця Жмеринської районної військової адміністрації Інна Цимбал. Під гучні оплески вона вручила колективу театру подяку та передала щирі вітання від губернатора Сергія Борзова і народної депутатки України Ірини Борзової.
Виходячи із зали, я вирішила поспілкуватися з акторами і глядачами (у той день на виставу прийшло багато студентів і викладачів КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського»). І ось що почула.
Юлія Москалюк, студентка 11-Ш групи: «Гра акторів була майстерною і викликала чимало вражень. Переконалась, що театр – гарне місце, яке спроможне надихати і дарувати нові емоції. Тепер я палка шанувальниця Барського МХАТу!».
Софія Валько, студентка 11-Ш групи: «Вистава просто супер! Не жалкую, що подивилася. Склад акторів просто неймовірний! Усі справді талановиті. Щиро дякую колективу за творчу майстерність! Із нетерпінням чекаю нових вистав у нашому місті».
Валерій Петрович Восколуп, викладач суспільних дисциплін: «Коли вперше ідеш на спектакль міського театру, то налаштовуєшся якось поблажливо. Це не столичний і навіть не обласний театр, де грають професіонали. Та коли було побачено декорації, почуто перші репліки – де й зникла ота поблажливість. Актори справді жили у своїх ролях, викликаючи щирий відгук глядачів. А ще скажу про сенс вистави: біда від надто емоційного сприймання навколишніх може бути. Треба підключати розум, як це зробив Джордж Лемлі. Це, власне, і посприяло створенню трьох люблячих молодих родин».
Марія Січко, студентка 31-ОМ групи: «Побувала на двох виставах. У кожній – своя «родзинка». Найбільше захоплена грою Романа Григор’єва. Він справжній еталон актора!»
Ірина Вікторівна Харитонова, викладачка суспільних дисциплін: «Вистава нашого Барського МХАТу – це як ковток свіжого повітря в умовах важкого сьогодення. Актори-аматори дійсно роблять гідну справу. Окрім того, що своїм талантом і працею їм вдається підтримувати моральний дух людей, вони частину зароблених коштів віддають на потреби ЗСУ».
Юлія Залевська, випускниця спеціальності «Музичне мистецтво», актриса Барського МХАТу, дружина військовослужбовця, виконавиця ролі Мері Даймон: «Кінець вистави запам’ятався оплесками, і переживаннями, і бажанням дізнатися, чи сподобалась вона глядачам… І тут голос незнайомки: «Я у Вас закохалася!». Обійми, сльози від розуміння, що все це не марно».
А ось що сказав, урочисто вручаючи подяки благодійникам, друзям, партнерам театру, Роман Григор’єв, випускник нашого коледжу, а нині директор Барського МХАТу: «Ми щиро вдячні всім глядачам, які відвідували покази нашої вистави, підтримували нас, дарували свої оплески, квіти, дзвінкий сміх та яскраві емоції. Ми від усього серця вдячні воїнам ЗСУ, завдяки яким і став можливим яскравий театральний сезон 2023 року! Завжди любимо вас і творимо для вас!»
Біди від ніжного серця не буде ніколи! Біда буде від серця корисливого, холодного, жорстокого. Це переконання всіх, хто переглядав виставу і підтримав думку Ірини Дєдової, головної режисерки Барського МХАТу, режисерки-постановниці вистави: «Театр – це неймовірне відчуття синергії, це живе тепло від глядача, яке не пройшло крізь екран, а щойно було ось тут, поруч, і залишило свій слід. Сяють очі акторів, сяють очі глядачів, сяє увесь світ, якого торкнувся театр».
Щиро вдячні вам, актори Барського міського аматорського театру, бо ви об’єднуєте власні і наші серця в одне велике, палке і ніжне серце, яке б’ється для людей!
Тетяна СІЧКО, старший викладач
кафедри педагогіки, психології та фахових методик,
член НСЖУ Фото Тараса ЩЕРБИ
Comments