Фольклорна практика в професійній підготовці вчителів музичного мистецтва

Фольклорна практика – невід’ємна складова професійної підготовки майбутнього педагога, адже вона розвиває творчі і дослідницькі здібності особистості, формує вміння вільно спілкуватися, ознайомлює зі скарбницею народної мудрості.

Для здобувачів спеціальності 014 «Середня освіта (Музичне мистецтво)» цьогоріч практика була організована в змішаному форматі – очно і дистанційно. Згідно з навчальним планом, студенти 21-М групи протягом семестру ознайомлювалися з жанрами українських народних пісень; формами і методами збирацької роботи; сольними виконавцями і фольклорними колективами Вінниччини та всієї України.

Особливо насиченим став завершальний етап практики. Протягом тижня одні студенти групи очно, а інші – через онлайн-трансляцію мали можливість відвідати творчу майстерню дитячого фольклорного колективу «Джерельце» Барської дитячої музичної школи, яким керує Лілія Кібітлевська (музичний супровід – капела троїстих музик, керівник – О.А.Подуфалова; хореограф – І.М.Шкамбарна; обробка фольклорного матеріалу – Л.М.Шаповалова). Під час творчої зустрічі практиканти ознайомилися з історією створення колективу, його учасниками, репертуаром, особливостями роботи з дитячим голосом. Також разом з учасниками фольклорного колективу студенти розспівувалися, вивчали українську народну пісню «Поставлю я кладку», брали участь у дитячих народних іграх «Ой у полі жито, сидить зайчик» та «Ой нумо, нумо, заплетемо шума», а на завершення зустрічі виконали пісню «Ой у лузі червона калина…».

Наступного дня практиканти ознайомилися з творчою спадщиною відомого фольклориста та етнографа Гната Танцюри, віртуально відвідали його музей-садибу в селі Зятківці, що на Гайсинщині; співали українські народні пісні, записані від самобутньої, талановитої особистості – Явдохи Зуїхи (Сивак).

Невичерпним джерелом уснопоетичної творчості став для студентів самодіяльний колектив «Надвечір’я», керівником якого є Наталя Криворучко. Під час інтерв’ю з респондентами другокурсники дізналися про непросте життя окремих виконавців і про місце української народної пісні в ньому. Учасники колективу поділилися своїми творчими захопленнями і талантами: розповідали авторські гуморески, вірші; демонстрували родинні українські жіночі прикраси, що дісталися їм від старших поколінь.

Відвідавши онлайн майстер-класи та вебінари творчої лабораторії молодіжного фольклорного ансамблю «Кралиця» (м.Київ), яким керує Іван Сінельніков, практиканти ознайомилися з історією та сьогоденням колективу, манерою народного співу різних областей України, традиційними народними музичними інструментами і їх звучанням. Під час перегляду вебінару «Фольклор і сучасна молодь» студенти дізналися, як у нинішньому мистецькому просторі відбувається популяризація української народної (автентичної) пісні.

Завершальним етапом фольклорної практики стала звітна конференція, під час якої студенти обмінювалися набутими знаннями, емоціями, зібраними фольклорними матеріалами і, безумовно, своїми враженнями.

Владислав Зарічний:

– Під час проходження фольклорної практики я дізнався багато нового і цікавого для себе, познайомився з багатьма фольклорними колективами та їхньою творчістю. Усі вони різні, талановиті по-своєму, але об’єднує їх одне – любов до пісні. Також я навчився паспортизувати пісні, визначати їх жанрову приналежність.

Фольклорна практика дала мені цінні знання, які в майбутньому я буду використовувати у своїй професійній діяльності.

Мирослава Кіндич:

– За час проходження фольклорної практики я відкрила для себе багато нового, а головне – цікавого! Зрозуміла, якою досконалою може бути пісня, пронесена крізь віки. Раніше я не вслухалася в українську пісню, не відчувала її, але після цього виду практики закохалася в кожну нотку і кожне слово народної пісні. Слухаючи її, можна зробити багато висновків про наше минуле і сьогодення.

Беручи інтерв'ю в учасників колективу «Надвечір'я», я дізналася, що народна пісня була в житті українців завжди, навіть після важкої праці, у засланні до Сибіру, під час Голодомору. Як нам сказали, «дня такого не було, щоби з уст втомлених, журливих, голодних людей не виривалася пісня».

Найбільше виконавцям (до речі, найстаршій учасниці вже виповнилося 83 роки!) подобаються жартівливі пісні, які допомагають долати всі печалі і негаразди.

Усі зустрічі з народними колективами залишаться трепетними спогадами в моєму серці. Після довгих карантинів та дистанційного навчання всі ми відчуваємо потребу в спілкуванні, розуміємо, наскільки це важливо.

Я дуже рада, що в нашому коледжі є така практика. Вона виховує любов до народної творчості та додає інтересу до неї.

Роксолана Слободянюк:

– Кожен українець сьогодні має знати народні звичаї, традиції, пісні, тому що це історія нашого народу, яка заклала фундамент нашого майбутнього. Поки буде жити українська народна пісня – буде жити справжній український народ.

Я мрію, щоб мої діти, онуки і всі майбутні покоління знали традиції і культуру свого народу. Особисто для мене цей тиждень був як зцілення від усього негативного, ворожого та злого. Я відчула гордість за свій народ. Я захоплююся кожним, хто продовжує життя українській народній пісні, національним традиціям та культурі.

Ми всі пошматовані подіями війни, але пісня, яка так часто звучала протягом тижня спілкування з виконавцями, допомогла зцілити і зміцнити мій український дух. Щиро радію, що нам, студентам, випала така чудова можливість зануритись у народні традиції, звичаї, обряди; чути безкінечну мудрість народу – українську пісню.

Олександра Дорош:

– На мою думку, фольклорна практика дала можливість ознайомитися з найкращими зразками української музичної уснопоетичної творчості. Фольклор є дуже цінним скарбом українців. Він формувався і накопичувався протягом багатьох століть, долаючи різні перешкоди на своєму шляху та набуваючи різних жанрових утілень.

Я вважаю, що українська народна пісня повинна жити, бо вона є символом нашої держави.

Людина, яка знає свою історію і фольклор, заслуговує називатися справжнім патріотом.


Фольклорна пошукова робота дала можливість залучити студентів до неоціненного досвіду, моралі, світогляду, традиційної матеріальної і нематеріальної культури народу – джерела формування почуттів високої людської гідності і громадянської національної свідомості, які вкрай необхідні майбутньому педагогові української школи.

Дарина Кузнєцова,

методист фольклорної практики





Найцікавіше