У вівторок 12 листопада учні Обласного наукового ліцею-інтернату мали змогу дослідити своє походження і зафіксувати його на мапі. Де народився батько й дід? Звідки родом мама і бабуся? Де пролягли їхні життєві дороги і чому саме там? Було цікаво знайти відповідь на ці та багато інших запитань, пов’язаних із коренями роду.
Дві мапи на один вечір стали для ліцеїстів опорою самоусвідомлення. Кожен власноруч проводив лінії-маршрути свого роду, уголос називаючи імена тих, із ким пов'язаний кровно і життєво. Кожен мав можливість позначити себе, показати свій слід і провести лінії-шляхи, ознайомлюючи ровесників зі своїм неповторним родовим візерунком. Кожен міг відчути і зрозуміти, що життя окремо взятої людини важливе й унікальне і що в теперішньому вирі подій ми не поодинці, а всі разом: і ті, хто присутній в авдиторії, і ті, до кого тягнуться ниточки роду.
Наш ліцей обласний, але родинні ліні здобувачів освіти не обмежувалися кордонами регіону, як, власне, і кордонами України.
Спілкуючись, ми зрозуміли, що в когось є глибоко вкорінені родини в межах кількох сіл чи окремого міста. Як кажуть, де народився, там і пригодився. Це особливе місце сили для кожного наступного члена роду... Інші ж сімейні історії мають широку географію і одну точку, у якій сходяться лінії – і це вже велика історія, що охоплює великий простір і відкриває широке поле для досліджень. Життєпис таких родин підтверджує істину, що нашого цвіту по всьому світу.
Ліцеїсти під час заняття виявляли гордість за свій рід, дивувались, жартували, щиро захоплювалися розповідями друзів... долали психологічні бар'єри в комунікації, неготовність говорити про себе вголос… підтримували один одного і з неприхованим зацікавленням роздивлялися мапу, яку створили колективно.
Хтось, до честі, мав уже завчасно досліджені родоводи, а хтось по-дорослому робив це вперше і паралельно з місцем свого народження несподівано для себе відкривав захопливі життєві історії та імена близьких по крові людей...
Звичайно, із часом дорослі діти стануть просто дорослими і ще не раз, уже за власної ініціативи, повертатимуться до вивчення історії та географії свого роду, бо така природа homo sapiens. Та їм уже буде на що опертись, аби продовжити дослідження з того місця, до якого вони добрались у нещодавніх власних пошуках…
Немає на мапі України жодного клаптика землі, який би не був важливим! За кожне село, поле, річку сьогодні точиться важка боротьба... За кожне життя, яке має жити... За майбутнє, яке має відбутись.
Богдана Суконник, вихователь
Обласного наукового ліцею-інтернату
Comments