2024-й на Вінниччині назвали роком Коцюбинського: у вересні виповнилося 160 літ від дня народження нашого славетного земляка – Великого Сонцепоклонника, щирого гуманіста, видатного українського письменника, якому належить одне з найпочесніших місць у вітчизняній літературі і культурній спадщині світу: твори митця, перекладені мовами різних народів, здобули визнання серед шанувальників красного письменства далеко за межами України.
У День української писемності та мови, який відзначаємо 27 жовтня, доречно буде згадати, що Михайло Михайлович мав глибокі знання з різних галузей – історії, фольклору, природничих наук. Коцюбинський володів дев’ятьма мовами: українською, російською, польською, італійською, французькою, румунською, татарською, турецькою і циганською.
Митця справедливо називають одним із найкращих українських стилістів і знавців літературної мови, адже він із молодих літ старанно досліджував мовну спадщину українського народу. Перш ніж ознайомити сучасників зі своїми творами, Михайло Михайлович пильно вивчав мову українських письменників.
Праця відомого майстра пера над ідіолектом інших митців свідчить про його глибокі знання законів української мови. Не зайвим буде нагадати, що й сьогодні мовознавчі напрацювання М. Коцюбинського не втратили своєї актуальності, а окремі його матеріали навіть використовують під час розробки тестових завдань з метою перевірки знань української мови.
Звернімо увагу лише на деякі з правил, яких Коцюбинський сам дотримувався у власній творчості, а також виправляв допущені через порушення цих правил помилки в ідіолекті своїх колег по перу:
чергування голосних о, е у відкритому складі з і в закритому складі (ця фонетична зміна є однією з особливостей, яка вирізняє українську мову з-поміж інших слов’янських мов);
паралельні закінчення -у (-ю), -ові (-еві) в родовому і давальному відмінках іменників-назв істот чоловічого роду другої відміни;
обов’язкове вживання кличного відмінка у творенні форм звертання;
зміна калькованих форм місцевого відмінка на зразок по полям, по лісам на граматично правильне по полях, по лісах;
заміна старослов’янізмів з невластивими українській мові суфіксами (на зразок мовчущий) питомо українськими відповідниками (мовчазний);
уживання, замість не характерної для мовлення українців форми ступеню порівняння прикметника (на зразок молодший Насті), поширеної, а тому й правильної прийменникової форми (молодший від Насті);
активне заперечення в мові творів українських письменників так званих москалізмів ( говорив об неї замість питомо українського говорив про неї) тощо.
Як стверджує дослідник Є. П. Пеленський, «цих кілька мовних поправок, позначених на чужих творах, як і мова власних творів Коцюбинського та його записки, вказують недвозначно, що був він мовно всеукраїнським письменником».
Сьогодні, у День української писемності та мови, маємо за честь згадати славетного земляка Михайла Михайловича Коцюбинського і запропонувати відвідувачам нашого сайту відеозапис усного журналу, який підготували учні та викладачі Обласного наукового ліцею з нагоди 160-річчя від дня народження геніального митця.
Лариса СЛОБОДЯНЮК,
голова циклової комісії
української і зарубіжної філології
Comments