«Поезія – це завжди неповторність…»

Ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії свято, яке світова спільнота відзначає щороку 21 березня, у день весняного рівнодення. Уперше на сторінках календаря воно з’явилося 2000 року. А з 2004 року його відзначають і в Україні.

Генеральний директор ЮНЕСКО закликав усі держави, громадські організації та асоціації у Всесвітній день поезії віддати належне поетичній творчості та задуматися про ту фундаментальну роль, яку вона відіграє в діалозі культур діалозі, що є гарантом миру.

Фотоальбом

12 березня викладачі та студенти спеціальності «Журналістика» КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» провели літературні читання, приурочені Всесвітньому дню поезії. Устами молоді промовляла Леся Українка; і в кожному рядку оживали почуття поетеси, яка в собі, у своєму серці несла вогонь любові до рідного слова і своєї землі. Пронизували серце і душу зворушливі рядки «Заповіту» Т. Шевченка, його безсмертного послання «І мертвим, і живим, і ненародженим…».

Нікого не залишили байдужими вірші Ліни Костенко, яку вважають найправдивішою поетесою сучасності. «Крилатість» Пегаса, одна з важливих символічних якостей, відчувалась у рядках класиків світового поетичного слова – О. Блока, С. Єсеніна, Г. Аполлінера. Читці майстерно передали неприборкані пориви авторів, які, віддаючи себе мистецтву, йшли до людей із відкритою душею.

«Поезія… Таке коротке і таке змістовне слово! Вона і втішить, і пригорне, і приголубить. Часто спогади ніжним серпанком оповивають душу, та на серці тихий сум за втраченим. Вночі думається краще, коли навколо тиша. Часто згадується рідне село, де все було наймиліше. Думки бродять рідними місцями. З поезією стає легше на душі» – цими рядками геніальної Ліни Костенко ведучі розпочали блок авторських віршів випускників коледжу. Близько двадцяти поетичних збірок залишили на згадку про себе колишні студенти спеціальності «Журналістика».

Нині гучно заявили про себе і поети-початківці. Студенти відверто зізналися, що давно окрилені поезією. Вона для них ніжна, як перші весняні квіти, трепетна, як перше кохання, неповторна, як саме життя. Вона хвилює, приносить насолоду, оспівує високі почуття, заспокоює душу, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини.

У підсумку літературних читань, присвячених Всесвітньому дню поезії, учасники зробили висновок про те, що поезією люди захоплюються, вивчають її, презентують, пишуть власну, бо вона підносить духовно, збагачує новими відчуттями та своєю всеосяжністю. І це триватиме вічно! Як сказала Ліна Костенко, «… не бійся прикрого рядка. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки…».

Терещук А.,

студентка 41-Ж групи



Найцікавіше