ПАМ’ЯТІ КОСТЯНТИНА МАЛІНОВСЬКОГО

Сьогодні вся коледжева та ліцейська родина в тихій скорботі схиляє голову перед світлою пам’яттю Костянтина Маліновського – колишнього учня Обласного наукового ліцею-інтернату Комунального закладу вищої освіти "Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського", а тепер мужнього воїна, захисника Вітчизни, котрий життя своє віддав, боронячи свободу та незалежність рідної землі від рашистської навали. Він відійшов у засвіти навіки… Ще одна молода, юна, горда душа проклала незримий слід на білому полотні дороги до раю.

Не хочеться вірити і не хочеться сприймати цю страшну чорну звістку. Чому, чому Небо забирає тих, хто ще на цій землі не набувся і не нажився? Ще стільки незавершених справ залишилося!.. Ще стільки слів найтепліших не сказано батькам, найніжніших – коханій дружині, напутніх і таких потрібних – рідним дітям. Кажуть, Господь забирає найкращих, але це не ті слова, що можуть заспокоїти.

Спомини рвуть душу. Згадую, як сором’язливий хлопчина зайшов до класу. Високий, гарний, статний... А в очах – щирість і добра зніяковіла посмішка. Костю любили всі. І однокласники, тому що не гордий був, а відкритий, щирий. І вчителі ліцею, бо тихий, ввічливий, дисциплінований. Мав свої мрії, як усі діти в цьому віці. Ішов життєвою стежкою твердо й упевнено: університет, робота, кохання одне на все життя, гарна сім’я, діти. Здавалося, ніщо не може затьмарити щастя родини. Якби не проклята війна, яка забрала все: у батьків – сина, у дружини – чоловіка, у дітей – батька.

Дехто в цей час шукає, як уберегти себе, як не потрапити під мобілізацію. Для Кості захищати свою землю і свою родину стало обов’язком, навіть вищим за власну безпеку і життя. Це був учинок справжнього Чоловіка, Воїна, Героя. Зі зброєю в руках до останньої хвилини стояв на смерть, рятуючи всіх нас від лютого, оскаженілого ворога.

Доземний уклін тобі, наш Янголе! Довічна вдячність!

Нехай світлою буде тобі пам’ять навіки!

Висловлюємо щирі співчуття вам, Юрію Леонідовичу і Тетяно Василівно, усім рідним, близьким і друзям! Розділяємо ваш біль від великого горя і непоправної втрати.

Ганна КОРОЛЮК

від імені педагогічного колективу КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського»