Глина, пензель і об’єктив камери – ось три площини, на яких народжується нове життя барської кераміки.
У місті Бар, зокрема в Комунальному закладі вищої освіти «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського», розгорнулася масштабна Всеукраїнська артрезиденція, що об’єднала майстрів різних поколінь та напрямків. Це культурний феномен, який поєднує традицію і сучасність, мистецтво і терапію, а головне – об’єднує людей. Гончарі, художники і фотографи, натхненні багатовіковою традицією, створюють унікальні роботи, відновлюючи і переосмислюючи орнаменти і форми барської кераміки. Глиняні вироби не тільки милують око своєю неповторною красою, але й стають інструментом арттерапії для родин загиблих військових.
Організатором Всеукраїнської артрезиденції «Три площини Барської кераміки» є директор Народного музею барської кераміки Роман Григор’єв, який за підтримки Українського культурного фонду зумів об’єднати в місті 45 найкращих представників гончарного та образотворчого мистецтва і фотомистецтва.
Головна мета заходу – усебічний розвиток і популяризація барської кераміки через мистецтво. Назва «Три площини барської кераміки» символізує поєднання традиційного гончарства з образотворчим мистецтвом та фотомистецтвом. Усі мистецькі роботи, створені в межах заходу, обертаються навколо теми барської кераміки, що отримує сьогодні нове дихання. Кожен з учасників артрезиденції вносить свою унікальну частку в розвиток мистецтва. Гончарі відтворюють традиційні форми та орнаменти, експериментують з новими матеріалами і техніками. Художники створюють сучасні інтерпретації барських мотивів, використовуючи різноманітні образотворчі засоби. А фотографи фіксують кожен етап творчого процесу, формуючи унікальний візуальний архів.
Особливе місце в артрезиденції відведено проєкту «Керамічне диво» під керівництвом викладача КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» Вадима Шпаковатого. Основою проєкту є арттерапевтична програма для родин загиблих військових, поранених воїнів та внутрішньо переміщених осіб. Через роботу з глиною його учасники мають можливість виплеснути свої емоції, знайти внутрішню гармонію та відновитися після травматичних подій.
Мистецькі роботи учасників артрезиденції будуть представлені на масштабних виставках у містах Вінниця і Бар, а також увійдуть до двомовного (виконаного українською та англійською мовами) презентаційного альбому, який буде розповсюджено в Україні та за кордоном. Це дозволить популяризувати барську кераміку не тільки на вітчизняних теренах, але й на міжнародному рівні і привернути увагу до багатовікової історії та сучасного розвитку цього унікального виду мистецтва.
Артрезиденція «Три площини Барської кераміки» стала унікальним місцем зустрічі для митців з різних куточків України, кожен з яких застосував індивідуальний підхід до творчого процесу. Майстри не лише досліджували багату традицію барської кераміки, але й переосмислювали її через призму сучасного мистецтва. Учасники заходу мали можливість вільно експериментувати з формами і техніками, обмінюватися ідеями та надихатися культурним середовищем.
Спілкування з учасниками проєкту дало стійке переконання, що традиції можуть інтегруватися в сучасне мистецтво і збагатити його новими сенсами та формами.
Для Альони Стаднік, відеографа з півторарічним досвідом, участь в артрезиденції стала чудовою можливістю поєднати свою любов до творчості з відеозйомками. Атмосфера заходу дала мисткині новий імпульс для розвитку, адже робота серед творчих людей виявилася надзвичайно продуктивною, а досвід зйомки подібного заходу – захопливим. Тож Альона Стаднік. залишилася дуже задоволеною участю в цьому проєкті.
Художниця Ольга Дашкевич приїхала на артрезиденцію з Луцька. До цього вона нічого не знала про барську кераміку, але можливість ознайомитися з нею і попрацювати у творчій спільноті митців спонукала приїхати на Поділля. Вразила не тільки сама кераміка, але й атмосфера міста. Художниця, за її ж словами, почала краще усвідомлювати, наскільки багатою є культура України, і висловила глибоку вдячність людям, котрі займаються відродженням керамічної традиції.
Олена Бєро – представниця Донецької школи кераміки. Вона проживала в Донецьку, але вимушено переїхала до Львова. Нині мешкає на Вінниччині, де заснувала свою майстерню в екопоселенні Вигнанка. Під час артрезиденції Олена Бєро працювала над фігурками оленя, інтерпретуючи барську іграшку у власному стилі. Майстриня має великий досвід створення скульптур і керамічних форм, зокрема працювала над масштабними проєктами в Донецьку.
Дар’я Дяченко – майстриня з Харкова, яка проводить майстеркласи з кераміки для дітей і дорослих у своїй майстерні «Гарбузик». Під час резиденції вона створювала дзвоники, світильники у вигляді гарбуза та прикраси, надихаючись барським розписом і стилем. Участь у заході дозволила їй поглибити знання про старовинну українську культуру, що в подальшому сприятиме розвиткові власних проєктів.
Тарас Щерба, відомий барський фотограф, співпрацював на артрезиденції зі своїми колегами, вирішуючи організаційні та побутові питання. Для Тараса цей захід став нагодою популяризувати рідне місто через мистецтво барської кераміки, яке він вважає важливим культурним надбанням не тільки регіону, але й України.
Луїза Холодняк – концептуальна мисткиня з Києва, яка займається фотографією та поезією. На резиденції вона створювала світлини, знімаючи учасників, архітектуру Бара і барську кераміку. Метою Луїзи Холодняк є створення невеликого власного проєкту, присвяченого культурній спадщині нашого міста.
Олена Мішина, художниця з Дніпра, працювала над картиною, у сюжеті якої знайшли відображення барська кераміка і традиційний розпис. Використовуючи сміливі кольори, художниця втілила свою інтерпретацію традицій, захопилась місцевими культурними особливостями та перейнялась їхнім значенням для сучасного мистецтва.
Олена Косінська, художниця з Вінниччини, надихнулась можливістю працювати з автентичною барською керамікою. Майстриня вважає, що такі резиденції дають можливість митцям переосмислити традиції і створювати нові унікальні твори мистецтва.
Надія Підгорна, викладачка КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського», працювала над натюрмортом із предметів барської кераміки. Участь у резиденції для пані Надії – це можливість долучитися до мистецької спільноти і зробити свій внесок у збереження традицій.
Віталій Шустов – мешканець поселення родових помість Купєлія Немирівського району, чоловік художниці-керамістки Олени Бєро. Його візит на артрезиденцію був випадковим, але залишив яскраві враження. Потрапивши сюди, пан Віталій був приємно здивований роботою дружини та інших митців. Чоловік пишається тим, як Олена ділиться своїм досвідом і натхненням з іншими учасниками. Він упевнений, що знання і вміння дружини можуть допомогти популяризувати барську кераміку в широких мистецьких колах.
Ірина Рудик-Мала – журналістка з міста Бара, редакторка сайту bar.news.city. Її перебування на артрезиденції було коротким, але інформативним. Ірина брала інтерв’ю у майстрів і робила фотографії їхніх робіт, щоб популяризувати барську кераміку. Журналістка вважає, що подібні заходи мають велике значення, оскільки вони залучають до співпраці майстрів з різних регіонів і допомагають відновлювати національні традиції.
Викладачка КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» Наталія Федорчук вперше брала участь в артрезиденції, але вже відчула її величезну цінність. Наталію Анатоліївну особливо вразило спілкування з митцями, котрі приїхали з різних куточків України. Як фотограф-аматор, вона протягом тижня знімала творчий процес учасників проєкту і відкрила для себе нові аспекти мистецтва. Спостерігаючи за роботою художників і гончарів, пані Наталія зрозуміла, наскільки важливими у відтворенні культурної спадщини є талант і майстерність.
Володимир Сидорук, економіст з Рівного, відродив своє дитяче хобі – малювання. Він долучився до резиденції для популяризації барської кераміки, яку вважає важливим елементом культурної спадщини Вінниччини та всієї України. Володимир Сидорук наголошує на багатстві природних ресурсів, зокрема глини, і вбачає у відродженні керамічного промислу не лише естетичну, але й соціальну місію, особливо в цей нелегкий для країни час.
Тетяна Біньковська, барська майстриня, представляє навчально-показову творчу майстерню «БарВінОк», що спеціалізується на розписі кераміки і надає їй характерних місцевих мотивів. Тетяна активно працює з дітьми в освітньому просторі Emoji, передаючи молодому поколінню знання про традиційну кераміку.
Вікторія Навіцька приїхала з Бучі, де розвиває гончарну майстерню «Сонечко». Для неї участь в артрезиденції стала можливістю не тільки обмінятися досвідом з іншими майстрами, але й краще ознайомитися з барською керамікою. Вікторія переконана, що відродження традиційної кераміки має величезне значення для збереження національної культурної спадщини.
Артрезиденція «Три площини Барської кераміки» стала не просто подією – це простір для творчого діалогу між минулим і сучасністю, традиціями і новаторством. Роботи учасників не лише відображають красу народної спадщини, але й додають їй сучасного звучання, дозволяючи стати частиною нашого сьогодення. Артрезиденція показала, як мистецтво може бути мостом, що поєднує різних людей.
Творча взаємодія митців, гончарів та фотографів залишить глибокий слід не тільки в мистецькому середовищі, а й у серцях тих, хто знайомиться з їхніми роботами. Барська кераміка, заново відкритий культурний скарб, завдяки таким ініціативам здатна досягти міжнародного визнання, продовжуючи жити й розвиватися через нові форми та інтерпретації.
Артрезиденція «Три площини Барської кераміки» стала справжнім доказом того, що національні традиції можуть стати основою для сучасного творчого експерименту і збагатити мистецтво новими сенсами.
Єлизавета ГУМЕНЮК,
Дарія ШПАКОВАТА –
кореспонденти газети «Журналіст»
留言