Історична пам'ять – це нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни. В українській історії багато сторінок написано кольором крові. Одна з найстрашніших розказує про штучний Голодомор, який призвів до небачених жертв і справжні причини якого замовчувалися впродовж кількох десятиліть.
Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Було відкрито доступ до архівних матеріалів, у яких задокументовано страхітливі факти про чергову трагедію українців.
«Правду минулого важливо знати не заради людської цікавості, а заради щасливого майбутнього. Озиратися в день учорашній потрібно кожному, бо дорога в майбутнє пролягає через минуле. І якщо люди не зроблять висновків сьогодні, то вони будуть ходити по замкнутому колу» – ці слова стали лейтмотивом виховної години, приуроченої до Дня пам’яті жертв Голодомору.
Активну участь у підготовці та проведенні тематичного заходу взяли студенти 21-ОМ групи, зокрема Говорущенко А., Гойчук Ю., Куцаченко А., Погребна Н., Чебан І., Чех Я. Майбутні педагоги не просто ділилися інформацією – вони намагалися пропустити її через серце і в кожне слово вкласти своє розуміння почутого.
Зміст художньо-документальної композиції «Україна пам’ятає», у якому органічно переплелися документальні факти, добірка віршів про Голодомор, тематичні відеосюжети, торкнувся глибин душі студентської молоді; він пробудив щирі співпереживання за долю співвітчизників і викликав співчуття всім, чиї родини зазнали непоправних втрат через холоднокровне рішення тоталітарної системи вийти з політичної кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі. Кожен студент пройнявся думкою, що страшні сторінки української історії ніколи не повинні повторитися; а злочини, якібули вчинені проти людства, ніколи не зможуть бути виправдані.
Петро Нечитайло, куратор 21-ОМ групи
Comentários