Відродження духовної культури народу – запорука його воскресіння

(до 155-річчя від дня народження М.С. Грушевського)

Я хочу жити, щоб працювати,

страждати і боротись разом з вами.

М. Грушевський


У кожного народу є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі зламати царі, можновладці чи оббрехати найманці псевдонауки. До таких велетнів української національної культури, політичної думки і дії останніх двох століть, безперечно, належать Тарас Шевченко, Іван Франко та Михайло Грушевський. Саме з їхніми іменами, їхньою творчою спадщиною насамперед пов'язані ідеї відродження української культури, науки, громадської думки; відродження історичної свідомості і національної гідності народу. Саме вони били на сполох з приводу майже цілковитої русифікації на Сході, полонізації або германізації на Заході. Саме їхній приклад, їхня самопожертва і непримиренна позиція революційних демократів будили свідомість народу, закликали його до боротьби за свою державність.

На такому ґрунті великої історичної свідомості і виріс геній М. Грушевського – невтомного дослідника історії і культури українського народу, поборника його соборності, злуки розшматованих українських земель. Але якщо погляди Тараса Шевченка та Івана Франка, хоч і в заідеологізованій ретуші, у цілому не підлягали забороні, то думки Михайла Грушевського завжди обвішували негативними ярликами. Інформацію про його наукову, культурницьку, педагогічну, громадську і політичну діяльність неодмінно подавали у викривленому віддзеркаленні. Наукові праці М. Грушевського було вилучено з усіх бібліотек і поховано в спецсховищах. І лише в роки вже незалежної України частина з них побачила світ, а ім’я і пам’ять видатного українця стало можливим вшановувати. У різних куточках України – від Заходу до Сходу – почали з’являтися пам’ятники М. Грушевському, на його честь почали перейменовувати вулиці.

Сьогодні ми знаємо, що ім'я Михайла Грушевського – це ім'я академіка Всеукраїнської академії наук, академіка Академії наук СРСР, колишнього голови Центральної Ради, славетного історика XX ст., хоча впродовж десятиліть сама згадка його імені була вже крамолою. У «Большой Советокой Энциклопедии» зазначено, що М.С. Грушевський – непримиренний ворог радянської влади, а його праці – відкрита фальсифікація історичної дійсності. У деяких публікаціях стверджується, що треба відрізняти Грушевського-політика і Грушевського-історика. Але був лише один Грушевський, з одним життєвим шляхом, з однією творчою спадщиною, з усім позитивним і негативним, що мало місце в його біографії і в його найрізноманітніших за проблематикою і формою творах. Була і є лише одна історія, одна історична правда. «Батько Грушевський» (так Михайла Сергійовича називали за часів Центральної Ради) став одним із провідних діячів українського національного відродження в новітній історії України. Його багатотомна «Історія України-Руси» – це унікальна пам'ятка української і всеслов'янської культури, невід'ємна складова світової культури взагалі. Неоціненна заслуга М. Грушевського перед українським народом полягає в тому, що він на величезному архівному матеріалі показав безперервність історії українського народу від часів Київської держави і донедавна; довів, що український народ, як і всі інші слов'янські народи, має своє власне коріння, і що українська нація завжди зберігала свою національну культуру та історію.

Як політик, М.С.Грушевський пройшов шлях від засновника національно-демократичної партії Галичини і Товариства українських поступовців у Києві до творця засад української незалежної держави; він був головою Центральної Ради, а згодом визнав радянську владу на Україні. Його політичні погляди змінювались, але любов до свого народу і до історичної істини для нього завжди були вищим мірилом у науковій творчості і політичній діяльності…

За останні роки на полиці бібліотек повернулася більшість наукових праць ученого, відкрився доступ до архівних матеріалів спецхранів; його ім’я гордо зазвучало з уст українців.

Наше маленьке подільське містечко Бар, звичайно ж, не мало права лишитися осторонь цього процесу, тому що саме завдяки глибинним історичним розвідкам М. Грушевського ми маємо вичерпне історичне дослідження про минуле нашого краю.

Сьогодні наш коледж гордо носить ім’я Михайла Сергійовича Грушевського, і місце розташування закладу також позначене іменем видатного українця: майдан Грушевського, 1. Саме тут у 2001 році до 600-річчя нашого славнозвісного Бара було встановлено пам’ятник автору знаменитого «Барського староства».

А цього року Україна святкує 155-літній ювілей від дня народження М. С. Грушевського, який 104 роки тому проголосив народження нової європейської держави – Української Народної Республіки.

Харитонова І.В., викладач історії,

куратор 1-МБШ групи


Найцікавіше