Повертаючись до свого допису «Ця вишиванка для нього», надрукованого в газеті «Вінниччина», скажу, що він мав неочікуване продовження. Через кілька днів після виходу матеріалу Андрій Собковський передав мені на знак вдячності розкішний букет троянд. Слово честі, я була вражена і зворушена!
Але мушу сказати, що такі ж подарунки своїм коханим, батькам, братикам, кумам, – словом, усім, хто зараз тримає над нами небо, вишивали разом зі мною студентки 41-Д групи спеціальності «Дошкільна освіта».
Подивіться уважно на світлину: вона увічнює одухотворені обличчя дівчат, які вишивають красу і захист прадавніми символами в національних кольорах. Молоді українки переконані, що їхні добрі думки, передані гострою голочкою і квітколужжям ниток, також стають зброєю та оберегом воїнів, пророкуючи їм переможне повернення додому.
Андрійку, кожна квіточка твого букета від тебе і твоїх побратимів – це дяка і радість для Катрусі Вишневської, Ані Мончук, Інни Ткачук, Діани Мельник і Марічки Тичук, а також для їхнього куратора Людмили Олексіївни Капличної і особисто для мене.
Ми пишаємось вами, лицарі честі і незламності України!
Тетяна СІЧКО, старший викладач
кафедри педагогіки, психології та фахових методик,
член НСЖУ
Фото: Марія СІЧКО, студентка 31 ОМ групи
Comentários