На допомогу куратору

Універсал_Злуки.jpg
1280px-Map_of_Ukraine_for_Paris_Peace_Conference.jpg

Території на які претендувала Українська Народна Республіка (Паризька мирна конференція)

ВІДЕО

Тематична виховна година

до Дня Соборності України

Матеріал підготувала 

Альона РОМАНЮК,

куратор 11-ОМ групи

  Боротьба за Українську самостійну соборну державу – найбільш яскрава сторінка історії визвольних змагань українського народу. За волю і незалежність України загинули десятки тисяч кращих українців. Реалізувалися мрії багатьох поколінь нашого народу про об’єднання в єдину соборну державу. Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначають із 1999 року.

  У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель. Так вже розпорядилась історія, що впродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. Західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини, але, на відміну від східних земель, тут українці мали ряд політичних свобод і всебічно розвивали культурне та громадсько-політичне життя.

  Із початком Першої світової війни в Галичині було створено Головну Українську Раду (пізніше – Загальна Українська Рада), яка відстоювала інтереси українців. Євген Петрушевич, Євген Левицький, Кость Левицький, Семен Вітик – одні з перших виступили з ідеєю соборності України. На їхню думку, ця дія відповідала б найвищому ідеалові української нації. У численних промовах вони відкрито пропагували ідеї злуки всіх українських земель. 9 жовтня 1918 р. на засіданні австрійського парламенту майбутній глава уряду ЗУНР Кость Левицький висловив загальне прагнення галицького народу до Києва. 20 жовтня 1918 р. на багатотисячній маніфестації у Львові відомий західноукраїнський політичний і громадський діяч Семен Вітик закликав до негайної злуки з Великою Україною.

  Підвищений інтерес до соборності серед громадсько-політичних діячів Галичини був невипадковий. Передбачаючи швидкий занепад Австро-Угорщини, українці боялися, щоб Галичина не відійшла до складу Польщі. Тому 18-19 жовтня 1918 р. у Львові відбувся з’їзд політичних і громадських діячів українських земель у складі Австро-Угорської імперії, на якому було створено Українську Національну Раду. З’їзд від імені Ради видав постанову, яка окреслювала українську етнічну територію в Австрії та зазначала, що «...ця українська національна територія стає українською державою». На жаль, така заява не мала практичного значення і важлива лише як вияв політичної думки і волі українців Галичини.

  У середині листопада 1918 р. Австро-Угорська імперія розпалася під впливом революційних подій у країні. І вже 1 листопада війська Української Національної Ради захопили Львів, проголосивши створення Української держави. А 13 листопада за новоутвореною державою закріпилася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Тож одним із найважливіших завдань уряду ЗУНР було об’єднання всіх українських земель в одну державу. Але поки гетьман Павло Скоропадський володарював у Києві, ця мета була недосяжною. Ситуація змінилася, коли на зміну гетьманату до влади прийшла Директорія, було відновлено Українську Народну Республіку та її закони. Як можна було сподіватись, Директорія поставилась дуже прихильно до ідеї соборності. Як наслідок, ініціатори об’єднавчого руху представники Державного Секретаріату ЗУНР – Дмитро Левицький, Лонгин Цегельський, члени Директорії Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Панас Андрієвський, Федір Швець 1 грудня 1918 року підписали у Фастові передвступний договір про наміри об’єднати населення і території обох утворень в одній державі. Обидва уряди зобов’язувалися в найкоротший час здійснити це об’єднання. Цей договір, викликавши схвалення українського загалу, став, по суті, першим і основним актом соборності. Після нього значно активізувалася боротьба за ідейно-політичну і територіальну консолідацію українців усіх земель. Перше рішення в цьому напрямі зробила Українська Національна Рада, яка 3 січня 1919 року одностайно прийняла ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

  Об’єднавчий рух, який наприкінці 1918-початку 1919 року охопив майже всю Україну, досяг свого апогею і в двадцятих числах січня перемістився в столицю УНР. Київські видання друкували численні статті, інформації, інтерв’ю, присвячені об’єднанню українських республік. Директорія і Рада Народних Міністрів призначили урочисте святкування об'єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою. Отже, він мав стати днем подвійного всенародного свята – Незалежності й Соборності. І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть.

  Уранці 22 січня біля святої Софії було велелюдно. Вхід із Володимирської вулиці прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи. Урочистості розпочав заступник президента ЗУНР Лев Бачинський, який нагадав про традицію «одного нерозривного тіла» від Володимира Великого до «великих гетьманів». Держсекретар Лонгин Цегельський оголосив вірчу грамоту президії Української Національної Ради й передав її голові Директорії Володимиру Винниченку, який привітав галицьких делегатів, наголосивши на непересічному значенні Акта соборності. Представник Директорії Федір Швець виголосив великі слова: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну… Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу». Усвідомлюючи суспільно-політичне значення цієї події, керівництво Директорії подбало, щоб прийняття Акту Злуки стало величною маніфестацією єднання східних та західних українських земель, днем народження єдиної незалежної соборної держави. Сценарій урочистостей розроблявся під керівництвом міністра освіти Івана Огієнка, а режисурою опікувався корифей українського театру Микола Садовський. Особливої значущості події надавала присутність усього керівництва УНР, представників ЗУНР, делегатів Трудового конгресу, духовенства, військової старшини, іноземних дипломатів та великої кількості людей. Це була велика, урочиста, єдина в своєму роді історична маніфестація братерства українського народу. Вона не лише справила велике враження на всіх учасників, але й почала нову добу в житті народу. Ця заява єдності всього народу назавжди знищила штучно збудований фізичний і духовний кордон між його гілками. З того часу вже стали марними спроби наново поставити той штучний кордон. І в цьому велика заслуга творців Акту Соборності 22 січня 1919 року.

  Таким чином, уперше за шістсот років був зроблений серйозний крок до об'єднання більшості етнічних українських земель у єдину державу. На жаль, у тих складних внутрішньо- та зовнішньополітичних умовах так і не вдалося завершити об’єднання порізнених частин України. Уже через кілька місяців після проголошення об’єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, Буковину – румуни, а Закарпаття – Чехословаччина. Велику шкоду соборності завдав і внутрішній стан українства: розкол на непримиренні політичні табори, міжпартійна і внутрішньопартійна боротьба, громадянська війна на Наддніпрянщині та ін.

  Так, тоді, У 1919-му, Україна не змогла відстояти свою незалежність. Однак, незважаючи на невдале завершення об’єднання двох республік, значення Акта надзвичайно важливе, оскільки він наочно показав безперспективність спроб роз'єднати український народ, протиставити українців один одному, змусити їх служити чужим для них інтересам. Він став етапом становлення і розвитку української державності. Перший Президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський зазначав: «Які б тяжкі проби не судила переходити Україні й українському народові історична доля, які пертурбації не лежали б ще перед ними, великі часи Української Центральної Ради і її акти зостануться великою епохою їх розвою, твердою підставою національного будівництва».

  Об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки. Ось як описував ті події один із учасників: «Живий ланцюг справив на мене неповторне враження. Народ був у надзвичайному піднесенні, навкруги дзвеніли патріотичні пісні. Раз у раз лунали здравиці на честь українського народу. Над головами у височині витав дух свободи».

  Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України. Утворення незалежної Української держави в 1991 році знаменувало початок якісно нового етапу в утвердженні суверенітету і соборності українських земель. Винятково важливим політико-правовим чинником на цьому шляху стали результати загальноукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, у ході якого за підтвердження Акта проголошення незалежності України висловилося 90,92 % виборців.

  День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22 січня – день, коли був проголошений в 1919 році Акт Злуки, встановлено Днем Соборності України. Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський говорив про день 22 січня: «Це така дата, що її виучувати будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі». Його слова стали справді пророчими. 22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі). 22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша. 22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши «живий ланцюг» від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

 

   10 КЛЮЧОВИХ ФАКТІВ:

  1. 22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки 1918 року та Акт Злуки українських земель рівно через рік – 1919-го.

  2. Українська Народна Республіка – перша українська держава у ХХ ст., а 24 серпня 1991 року відбулося фактично не здобуття, а відновлення незалежності.

  3. Українська Народна Республіка першою серед нових держав у Східній Європі проголосила незалежність – раніше, ніж три країни Балтії, Польща та Чехія.

  4. Проголошення Соборності УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року є історичним актом об’єднання українських земель в єдину державу. Саме ці події, а не приєднання Західної України до СРСР 1939 року, є підставовими для історії новітнього українського державотворення.

  5. Українська незалежність була повалена більшовиками внаслідок «гібридної війни»: невизнання наявності своїх військ на території УНР, створення маріонеткових проросійських «республік» та підтримка антиукраїнських повстанських рухів.

  6. Національна єдність є не тільки базовою цінністю, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії. Для того, щоб відстояти УНР, українцям забракло єдності та національного усвідомлення.

  7. Акт Злуки був не випадковим явищем, а наслідком і вершиною об’єднавчого руху, що тривав від середини ХІХ ст. на українських землях, що були в складі різних держав.

  8. Незалежність і соборність є запорукою виживання Української державності. Втрата Україною незалежності у результаті більшовицької окупації у довготерміновій перспективі призвела до мільйонних втрат від Голодомору, репресій та війн.

  9. Сьогодні бійці в зоні АТО так само відстоюють не лише незалежність, а й соборність України, як і їхні попередники майже 100 років тому. Важливо проаналізувати і врахувати помилки минулого: брак національної єдності на початку ХХ ст., брак досвіду і містечковість інтересів тодішніх українських керманичів призвели до втрати української державності.

  10. Сьогодні, коли маємо українські території, непідконтрольні українській владі, День Соборності – це привід нагадати, що Крим та Донеччина – це Україна.

1280px-ДеньСоборності2011_2.jpg

Пробне ЗНО

logo_vinnytskyi.png
Пробне ЗНО.JPG

Вінницька обласна Рада

Комунальний заклад вищої освіти

«Барський гуманітарно-педагогічний  коледж

імені  Михайла Грушевського»

 

Н А К А З

 

13.12.2021                         м. Бар                              № 251-К

 

Про організацію та проведення заходів з

питань безпеки життєдіяльності учасників

освітнього процесу на час зимових канікул

 

На виконання пункту 13 розділу V Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладах, установах, організаціях, підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18.04.2006 № 304 (в редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 22.11.2017 №1514), зареєстрованого в Міністерстві юстиції від 14.12.2017 за № 1512/31380, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами) та з метою посилення контролю за збереженням життя й здоров'я вихованців, учнів та студентів, попередження надзвичайних ситуацій в коледжі

НАКАЗУЮ:

1. Кураторам та класним керівникам організувати проведення первинних інструктажів зі здобувачами освіти з питань безпеки життєдіяльності перед початком зимових канікул, новорічних та різдвяних свят (зокрема з питань дотримання правил пожежної безпеки, техногенної безпеки та безпеки дорожнього руху, профілактики шлунково-кишкових захворювань, дотримання правил гігієни у період поширення епідемічних захворювань, поводження в громадських місцях з незнайомими людьми та підозрілими предметами, при користуванні громадським транспортом, безпечне перебування біля річок та водоймищ, що вкриті кригою, при використанні піротехніки тощо) з реєстрацією у відповідних журналах;

1.1. Провести роз'яснювальну роботу щодо правил поведінки в умовах низьких температур, попередження випадків переохолодження та обморожень, порядку надання домедичної допомоги постраждалим внаслідок нещасних випадків; про дотримання правил пожежної та техногенної безпеки, а також заборони експлуатації несправних приладів опалення та саморобних нагрівальних приладів в будівлях та приміщеннях коледжу;

 

2. Організаторам урочистих заходів з нагоди новорічних та різдвяних свят безумовно дотримуватись обмежень задля запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2:

  • забезпечити вільний доступ до первинних засобів пожежогасіння в приміщеннях святкових залів;

  • не використовувати легкозаймисті прикраси, несправні освітлювальні гірлянди, що можуть загорітися, а також ялинки, які необроблені спеціальним розчином;

  • категорично заборонити використання феєрверків, петард, інших піротехнічних виробів;

  • забезпечити вільні проходи на шляхах евакуації та, у разі потреби, відкриття дверей запасних виходів;  

 

3. Заступнику директора з адміністративно-господарської роботи Максімову П.Г. організувати:

3.1. перевірку знання загальної інструкції з пожежної та техногенної безпеки у працівників охорони, вахтерів, чергових служб об'єктів та операторів котелень, а також порядок здійснення контролю за додержанням протипожежного стану, огляду територій й приміщень, порядку знеструмлення електромережі та дій у разі виявлення пожежі, або спрацювання засобів пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння;

3.2. уточнення планів евакуації на випадок пожежі або інших надзвичайних ситуацій з обов'язковим позначенням маршрутів евакуації, місць розташування первинних засобів пожежогасіння та електричних щитків.

Питання щодо безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу під час зимових канікул тримати на постійному контролі.

4. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника директора з гуманітарної освіти, виховної роботи Блідченко Н.Г.

 

 

В.о. директора                                                    Олена САМБОРСЬКА

 

Наказ підготував:

інженер з охорони праці                                   Василь ШПАКОВАТИЙ

 

Голова профкому                                                Марія НЕЧИТАЙЛО

 

Погоджено:

Юрисконсульт                                                    Наталія СТОРЧАК

 

Ознайомлені:                                                      Петро МАКСІМОВ,         Надія БЛІДЧЕНКО 

Презентація

презентація.PNG

Тест

Без названия (1).jpg
13.12.2021

«ЗУПИНИМО СНІД РАЗОМ»

Виховний захід

до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом

Матеріал підготував 

Новак В.В., куратор 2-БДШ

Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя. Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ і його кінцева стадія СНІД.

СНІД – хвороба, яка не визнає ні кордонів, ні рас, ні національностей. Від нього не відкупишся. Пожежа чуми 20-21 ст. охопила вже Україну. Сьогодні ми називаємо одні цифри, а завтра вони можуть бути більшими.

Із 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що сприяє зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу. Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ, передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. – вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку. На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у віці до 14 років.

Кожному від народження надається найцінніший дар – життя. І найдорожче, що є в житті – це здоров'я. Але, як це не дивно, люди дуже легковажно можуть ставитися до здоров’я, особливо молодь. Не вміють його берегти і вести здоровий спосіб життя.

Притча про здоров’я

Один бізнесмен нагромадив великий капітал, який складав 3 млн. доларів. Він вирішив, що візьме собі рік відпустки, щоб удосталь відпочити. Але не встиг прийняти рішення, як його відвідав Янгол Смерті. Бізнесмен дуже злякався та вирішив будь-що вмовити Янгола Смерті продати йому трохи часу.

 «Продай мені 3 тижні життя, і я віддам тобі третину свого капіталу – 1 млн доларів», – запропонував бізнесмен. Але Янгол Смерті відмовив йому.

«Гаразд, залиши мені два тижні життя... Я віддам тобі дві третини своїх грошей, а це аж 2 млн. доларів. –Янгол знову відмовив.

«Продай мені тільки один день, щоб я зміг насолодитися красою цієї землі, обійняти дружину, дітей, яких я давно не бачив... Я віддам тобі все, що маю – 3 млн доларів». – Янгол Смерті відмовив.

Тоді чоловік запитав, чи може Янгол Смерті дати йому кілька хвилин, щоб він зміг написати прощального листа? Янгол погодився. Чоловік написав: «Правильно використовуйте час, який вам відведено на життя. Я не зміг купити навіть години за 3 млн. доларів. Перевірте, чи все, що вас зараз оточує, справді має цінність? Бережіть здоров'я, бережіть життя! Живіть правильно!»

 

Історія відкриття ВІЛ

Перші повідомлення про незвичайні захворювання з'явилися 5 червня 1981 року, коли американський Центр з контролю і профілактики хвороб повідомив про 5 випадків пневмоцистної пневмонії і 28 випадків захворювання на саркому Капоши, особливістю яких було те, що хвороби мали спільні симптоми, розвивалися швидше від звичайного і вражали специфічний контингент людей – гомосексуалістів-гаїтянців, які вживали героїн і були хворі на гемофілію.

Протягом 1981-1982 років подібні захворювання було виявлено в людей іншого соціального і національного походження, і в 1982 році для їх характеристики було введено спеціальний термін – Синдром набутого імунодефіциту (СНІД), класифікований як хвороба. У 1983 році група біологів під керівництвом французького вірусолога Люка Монтаньє в інституті Пастера в Парижі виділила з лімфатичних вузлів хворого вірус (згодом класифікований як ВІЛ-2), який призводить до загибелі лімфоцитів. Вірус дещо іншої модифікації (ВІЛ-1) виявили американські біологи під керівництвом доктора Роберта Галло наступного року. Тоді ж було встановлено, що вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) викликає ВІЛ-інфекцію, остання стадія якої і є СНІДом; та встановлені основні шляхи її поширення.

Сьогодні прийнято вважати, що ВІЛ виник в африканських мавп і був переданий людині в кінці XIX або на початку XX століття. Його носіями стали люди, які займалися мисливським промислом і заготівлею м'яса в Камеруні, Сенегалі та Конго.

Станом на 2021 рік не було створено ефективної вакцини проти ВІЛу, і поширення ВІЛ-інфекції набуло пандемічного характеру. За даними ООН, із моменту початку епідемії на ВІЛ заразилось понад 60 мільйонів людей, 25 мільйонів із яких померло. У Східній Європі Естонія, Росія та Україна є лідерами за темпами поширення епідемії, причому в Україні спостерігається найбільша (1,6%) поширеність серед дорослого населення.

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10-20 років створити реальну загрозу вимирання людського роду.

Проблема ВІЛ (СНІДу), яка з’явилася в кінці ХХ ст., переросла в епідемію та загрожує всьому людству. ВІЛ-інфекція ніби перевіряє всіх нас на стійкість, людяність, виваженість, моральність, мудрість і відповідальність. Відповідальність як щодо власного життя, так і життя тих, хто поруч із нами і хто прийде після нас.

Часто ВІЛ (СНІД) називають чумою ХХ століття. Але навіть епідемії чуми хоч і залишали страшні спогади в численних історичних хроніках, та ніколи не забирали життя абсолютно всіх уражених. Ті епідемії були жахливі, спустошливі, але все ж залишили після себе не тільки мертвих, але й живих. Одна з незмінних особливостей ВІЛ-інфекції полягає в тому, що людина дізнається про свою позитивність на неї раз і назавжди.

ВІЛ-інфікований – це діагноз, страшний вирок. Ті, кому оголошено цей вирок, житимуть в очікуванні смерті.

За офіційними даними, на Землі в страшному очікуванні живуть близько 50 млн. ВІЛ-інфікованих та 5 млн. хворих на СНІД. Припускають, що реальна кількість ВІЛ-інфікованих удесятеро більша за офіційні дані.

Сьогодні, на початку XX ст. СНІД загрожує людству, кожній людині, можливо, й тобі! Більшість людей захворіло на СНІД унаслідок власної необачності та необізнаності. Вдумайтесь! Зрозумійте!

Чим більше ти знатимеш про ВІЛ, про шляхи його передачі, профілактичні засоби, тим менше у вірусу шансів потрапити до твого організму.

Сьогодні вилікувати СНІД не можна, єдиний шлях уберегтися – профілактика і знання.

 

Шляхи передачі ВІЛ

Інфіковані вірусом клітини людини залишаються з цим вірусом до кінця свого існування. Вірус має непростий склад; він не стійкий до навколишнього середовища, особливо до різних хімічних та фізичних чинників, гине після оброблення 700-процентним спиртом через 10 хвилин, при кип’ятінні – миттєво; швидко знищується під впливом захисних ферментів організму. Саме цим і зумовлена неможливість інфікування ВІЛ у побуті, через посуд, постіль, рушники, під час обіймів, рукостискань тощо.

ВІЛ передається:

  • під час статевих стосунків без засобів захисту або з засобами захисту низької якості;

  • унаслідок уживання наркотиків ін’єкційним шляхом (при використанні одних і тих же шприців та голок);

  • від матері до дитини під час вагітності або під час грудного вигодовування.

Віл НЕ передається:

  • через повітря;

  • при розмові, кашлі і т. п.;

  • при користуванні загальним посудом;

  • через рукостискання;

  • через поцілунок;

  • через їжу;

  • через предмети домашнього побуту;

  • при купанні в басейні, душі;

  • через спортивні предмети;

  • через спілкування з домашніми тваринами;

  • через укуси комах;

  • при догляді за хворими.

 

Жодного випадку зараження СНІДом не виникло при побутових контактах або при контактах на роботі.

Інфіковані можуть почуватися здоровими багато місяців і навіть років, це так звана стадія безсимптомного носійства вірусу, що залежить від імунної системи організму.

На сьогодні існує чотири стадії захворювання. Перші стадії безсимптомні, можуть тривати до 2-х років із часу інфікування, а уже третя й четверта мають ознаки опортуністичних інфекцій.

Тривалість перебігу ВІЛ-інфекції до кінцевих стадій різноманітна і залежить від багатьох чинників, зокрема: від лікування хворих антиретровірусними препаратами, харчування (воно повинно бути вітамінно-білковим), способу життя. Саме здоровий спосіб життя (без зловживання алкоголем, паління) буде сприяти затримці розвитку хвороби, а тим самим продовженню життя.

Основні симптоми при зараженні ВІЛ/СНІДом:

•  нав'язливий сухий кашель;

•  тривала, більше трьох місяців, лихоманка (підвищення температури) незрозумілого походження;

•  збільшення лімфовузлів (окрім пахових) ;

•  різке зниження ваги;

•  часті головні болі, слабкість, зниження пам'яті і працездатності;

•  запалення слизової оболонки порожнини рота (білий наліт, виразки) ;

•  нез'ясоване зниження зору і сліпота;

•  пітливість уночі.

Трагічні історії відомих людей, хворих на СНІД

Рудольф Нурієв (1938-1993). За своє творче життя він виконав усі провідні чоловічі партії класичного балету. Соліст театру ім. Кірова (нині Марійського театру в Санкт-Петербурзі), зірка Лондонського балету, директор балетної трупи Паризької Гранд-опера,.. Тисячі прихильників Нурієва чекали на кумира в різних куточках Землі. Він знімався в кіно, з'являвся на телебаченні, робив балетні постановки для різних компаній. Та всі життєві і творчі плани Рудольфа Нурієва перекреслив СНІД. 1984 рік. Великому танцівникові повідомили, що він інфікований вірусом імунодефіциту людини. Спочатку цю звістку Нурієв сприйняв спокійно, бо розраховував вилікуватися за допомогою своїх грошей. Відтоді він витрачав на лікування до 2 млн. доларів США на рік. Та сподівання виявилися марними. Стан здоров’я погіршувався. «Тепер мені кінець?» – постійно запитував він лікарів. У 1992 році його не стало.

 

Офра Хаза (1958-2000). Співачка, яка виконувала східні пісні й працювала з Полою Абдул, Лу Рідом, Іггі Попом та іншими. Вона померла 23 лютого 2000 року від СНІДу у віці 42 років.

 

Артур Еш (1943-1993). Олімпійський чемпіон із тенісу Артур Еш народився 1943 року в Річмонді (США). Його мати померла, коли йому виповнилося лише 6 років. Завдяки своїм неабияким фізичним даним він зміг згодом стати першою ракеткою світу. Еш виграв відкритий чемпіонат США з тенісу 1968 року, а 1975-го – Уїмблдон. Помер він від СНІДу (інфікований ВІЛ від переливання крові), не доживши 5 місяців до свого 50-річчя.

 

Хорхе Донн (1947-1992). Соліст балету Моріса Бежара. Танцювати почав рано. 1963 року спеціально приїхав до Брюсселя, щоби вступити в компанію Моріса Бежара, і незабаром став у ній провідним танцівником. 1979 року вперше виконав «Балеро» – балет, поставлений для жінок. 1989 року був домінантом фонду Кonex як один із кращих танцівників. Помер від СНІДу 30 листопада 1992 року в Лозанні. Багато хореографів присвятили йому свої роботи.

 

Айзек Азимов (1920-1992). Відомий письменник і найвидатніший майстер наукової фантастики, винахідник слова «роботика» (робототехніка, роботехніка). 1983 року, коли про СНІД було дуже мало відомо, письменникові робили операцію на серці, і він був заражений ВІЛ через донорську кров. Через кілька років йому потрібна була повторна операція, і випадково під час госпіталізації виявився ВІЛ. Від операції довелося відмовитися. Айзек Азимов помер через три роки. Через десять років його дружина повідомила про істинну причину смерті письменника.

 

Фредді Меркюрі (1946-1991) та його рок-гурт «Queen» швидко набули популярності. Створення перших рок-відеокліпів, запис альбомів та музики до кінофільмів сприяли шаленому успіху групи. Фреді Меркюрі стає одним із найбагатших музикантів британської шоуіндустрії, але помирає від СНІДу. Останні дні життя Меркюрі були жахливі. Він уже не міг їсти, погано бачив і говорив, важко дихав, нікого не впізнавав, не помічав купи листів від прихильників, не цікавився реакцією на заяву від його імені. А саме: «Хочу підтвердити: аналіз моєї крові виявив вірус імунодефіциту людини. У мене СНІД. Я тримав цю інформацію в секреті, щоб зберегти спокій рідних і близьких. Та настав час повідомити правду моїм друзям і прихильникам. Сподіваюсь, що всі вони об’єднаються в боротьбі з цією жахливою хворобою».

Епідеміологічна ситуація в Україні

В Україні перший ВІЛ-інфікований був виявлений у 1987 р., у 1988 р. зареєстро­вана перша смерть від СНІДу, а в 1995 р. поширення ВІЛ-інфекції набуває характеру епідемії і вже зареєстровано 1490 випадків інфікування за рік. Із 1987 р. в Україні виявлено 62365 випадків ВІЛ-інфекції, із них 80% – молоді люди у віці 15-29 років. СНІД намагається забрати життя в енергійних, молодих, красивих і талановитих; 71,6% уражень припадає на чоловіків, 28,4% – на жінок.

Основною причиною зараження ВІЛ в Україні є ін'єкційне споживання наркотиків (близько 70-80%). На другому місці – статевий шлях, що має тенденцію до зростання, у світі він на першому місці. Збільшується кількість дітей, що народилися від ВІЛ-інфікованих жінок.

Упродовж кількох останніх років Україна, на жаль, продовжує за темпами поши­рення ВІЛ (СНІДу) та наркоманії лідирувати в Європі (II місце). За даними міжнародних та національних експертів, інфіковано понад 1,6% дорослого населення України (віком від 15 до 49 р.). Якщо ситуація не поліпшиться, то кількість ВІЛ-інфікованих може зрости до 1,44 млн осіб.

Ці консолідовані дані з урахуванням прогнозів експертів дають підстави стверджувати, що Україна стоїть на межі пандемії СНІДу.

На державному рівні в Україні здійснено ряд заходів, щоб запобігти біді. Так, уже в 1990 р. створено мережу СНІД-центрів, у 1991 р. було прийнято перший Закон «Про запобігання захворювань на СНІД та соціальний захист населення», у 1998 р. внесено зміни до цього Закону. Прийнято чотири програми з профілактики ВІЛ-інфекції (СНІДу). У 2001 р. Україна ініціювала Спеціальну сесію Генеральної Асамблеї ООН з ВІЛ (СНІДу), на якій була прийнята Декларація про прихильність справі боротьби з ВІЛ (СНІДом).

2002 рік в Україні було проголошено роком боротьби зі СНІДом...

Але самих державних заходів недостатньо. Необхідна участь громадськості, необхідне розуміння всього трагізму ситуації і складності проблеми кожним із нас.

 

О, Боже милий, що з нами стало?

Хвороб різних на нас навала.

Чуму та холеру ми вже подолали

Та ВІЛ-інфекція на людство напала.

Лікарі всього світу шукають вакцину,

Та ВІЛ-інфіковані помирають і нині.

І знову, і знову лунає їх стогін.

Вже масово помирають ВІЛ-СНІДівські хворі.

Ми, юні створіння, ми проти хвороби.

І за те, щоб нас не з'їдали віруси й мікроби,

Щоб різні інфекції нас обминали,

І ліки від СНІДу лікарі відшукали.

Щоб ніколи більше батьки не ридали

Від того, що від СНІДу їх діти вмирали.

Щоб знову відчути сяйво кохання

И не думати більше про смерть і страждання.

Зберімося ж нині й згуртуймося разом І відсіч даймо різним заразам

Щоб нам і близьким й гадки не мати

Про страшний СНІД і смертельні втрати.

Бережімось від наркоти і розпусти,

Від різних дурманів,

Щоб розум не блукав у густому тумані.

Та вірмо щиро, що зійде зоря

І сонце засяє, і зникне чума,

Чума, що століття замкнула в смертельні обійми.

Обачними будьмо, щоб зникла навіки хвороба безслідно.

Відео

06.12.2021

«В ЄДНОСТІ НАША СИЛА»

(виховна година до Дня збройних сил України)

Матеріал підготувала 

Вікторія Слугоцькакуратор 41-Ю групи

Розділені кордоном смерти,

але з'єднані зв'язком віри, ідеї і любови —

живі та померлі можуть собі взаємно помагати

перед Богом і через Бога.

 

Без власної держави, без визволення,

отже і без визвольної боротьби,

Україна не може мати ані свободи,

ані добробуту, ані якої-небудь тіні демократії.

Степан Бандера

  Українці здатні створювати армію в екстремальних умовах – часто навіть за відсутності держави. Так було за часів козацтва, коли українці не мали своєї держави, але змогли створити військове формування – одне з найефективніших свого часу, яке врешті-решт у середині 17 століття створило українську державу. І знову, фактично без участі держави, почала творитися українська армія в 1917-1921 роках.

  Ще одним яскравим прикладом є Друга світова війна, коли в 1942 році практично всю Україну окупували німецькі фашисти. Саме в цей час на Волині були створені загони Української повстанської армії, яка почала боротьбу проти нацистського, а згодом і радянського тоталітарного режиму. Українці знову показали феноменальну здатність до створення держави. За понад десять років існування через УПА пройшло понад 100 тисяч вояків. Жодного матеріального забезпечення для цієї армії жодна держава не давала, вона спиралася виключно на ресурси самого народу.

  Сьогоднішні захисники України є спадкоємцями військових традицій Армії УНР та УПА, які також боролися за незалежність України.

  Сучасна російсько-українська війна і події навколо неї змушують нас задуматись над історією становлення та функціонування Збройних сил України.

Історичний екскурс

  24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про військові формування в Україні», якою визначила: «…підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; Урядові України приступити до створення Збройних Сил України». Фактично ця постанова поклала початок розбудови Збройних сил України як важливого інституту держави.

Етапною датою в становленні Збройних сил України стало 6 грудня 1991 р., коли Верховна Рада прийняла Закони «П